Справа №1805/7560/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь

Номер провадження 11/1890/665/12 Суддя-доповідач - Демченко

Категорія - 20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Безверхого О. М., Філонової Ю. О.,

з участю прокурора - Кононової Л.Ф.

засудженого - ОСОБА_2 і ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 3 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий:

2000 році за ст.ст. 142 ч.3, 144 ч. 3, 193 ч.3, 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, звільнений умовно - достроково 26.06.2007 року на 1 рік 15 днів, -

засуджений за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимий:

2012 році за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, -

засуджений за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Доля речових доказів вирішена в порядку вимог ст. 81 КПК України

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за вчинення злочинів при наступних обставинах.

22 квітня 2011року, близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебуваючи в нетверезому стані, діючи за попередньою домовленістю, діючи повторно, вирішили здійснити таємне викрадення чужого майна із домоволодіння розташованого по вул. АДРЕСА_1 належне потерпілому ОСОБА_5 і по АДРЕСА_2 належне потерпілому ОСОБА_6, а саме металевого люку вартістю 27 грн. 25 коп., що належить ОСОБА_5, металеву тачку вартістю 150 грн., що належить ОСОБА_6, металевого мангалу вартістю 24 грн. 50 коп., що належить ОСОБА_6, але свій злочинний намір до кінця не довели за обставин незалежних від їх волі, так як були затриманні потерпілими та міліцією.

В поданих апеляціях:

- прокурор не оспорюючи доведеності вини засуджених вважає, що вирок відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню у зв'язку із м'якістю призначеного покарання та істотного порушення норм кримінально - процесуального законодавства. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не були виконані вимоги ст. 334 КПК України, а саме суд в мотивувальній частині вироку має навести обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, та мотивувати підстави призначення винній особі того чи іншого покарання. Що стосується міри покарання то вона не в повному обсязі відповідає ступеню тяжкості злочину та особам засуджених з наступних підстав, так засуджені протягом слідства вину не визнавали, постійно змінювали покази намагаючись уникнути відповідальності, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, до того ж злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, а тому вирок підлягає скасуванню з постановленням нового вироку по справі, яким ОСОБА_3 визнати винним і засудити за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, ОСОБА_2 визнати винним і засудити за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 4 до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

- засуджений ОСОБА_3 вважає, що вирок суду є незаконним у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства та з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, а тому просить скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок, яким виправдати його у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненому злочині. Свої вимоги мотивує тим, що слідством на його думку не було віднайдено жодного переконливого доказу його вини. Всі слідчі дії, які проводилися по справі вже мали чітко визначений наперед результат це любим шляхом довести його вину. Те що в справі є визнання ним своєї вини, то воно отримано в результаті застосування психологічного тиску з боку слідчих. Також в справі є покази ОСОБА_2, з яких вбачається , що вони разом з ОСОБА_3 вчиняли крадіжки, вони отриманні в результаті застосування відносно ОСОБА_2 методів фізичного впливу.

- засуджений ОСОБА_2 вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що призначаючи міру покарання судом першої інстанції не в повній мірі було враховано тяжкість вчиненого злочину та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та безпідставно не застосовано положення ст. 69 КК України та не призначено покарання нижче від найнижчої межі. Заслухавши доповідача про обставини справи та доводи поданих апеляцій, думку прокурора Кононову Л.Ф. яка відмовилась від підтримання апеляції прокурора і просила вирок суду залишити без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підтримку поданих апеляцій та, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених підлягають частковому задоволенню.

Провівши судове слідство по справі суд першої інстанції повно всебічно і об'єктивно дослідив зібрані органами досудового слідства докази.

Вірно встановив фактичні обставини вчиненого злочину пов'язаного з замахом на незаконне викрадення чужого майна засудженими ОСОБА_3 і ОСОБА_2 що мав місце 22 квітня 2011 року в АДРЕСА_1 і 71 / 2 належних потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Також судом і умотивовано прийняте рішення щодо того що фактично мав місце замах на крадіжку чужого майна вчинений за попередньою змовою групою осіб і повторно.

В той же час кваліфікуючи дії за ч.3 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою проникнення у сховище суд допустив помилку з якою не може погодитись колегія суддів.

Суд не звернув увагу на те що при зміні обвинувачення прокурором, який брав участь під час розгляду справи судом першої інстанції обом засудженим за вчинення замаху на крадіжку чужого майна що мав місце за обставин зазначених у вироку, в порядку ст. 277 КПК України, прокурор визначив різні кваліфікуючі ознаки а саме ОСОБА_3 «проникнення у домоволодіння», а ОСОБА_2 «проникнення до сховища».

В той же час як було встановлено судом у зазначений у вироку день і час і місці засуджені раніше договорившись на вчинення злочину пов'язаного на викрадення металобрухту який побачили наподвір'ї дачних будинків розташованих в АДРЕСА_1

Шляхом вільного доступу вони зайшли на подвір'я вищезазначених домоволодінь і мали намір викрасти кришку металевого люка, металеву тачку і саморобний металевий мангал.

Виходячи з фактично встановлених судом першої інстанції обставин вчинення злочину колегія суддів вважає що дії засуджених необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як вчинене за попередньою змовою групою осіб таємне викрадення чужого майна повторно.

Не знайшла свого підтвердження кваліфікуюча ознака ч.3 ст. 185 КК України як проникнення у сховище за якою були кваліфіковані дії судом першої інстанції.

Що стосується ствердження засудженого ОСОБА_3 в апеляції стосовно його невинуватості то воно не відповідає фактичним обставинам справи і є безпідставними.

Протягом досудового слідства як сам ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 визнавали себе винними, давали пояснення по суті вчинених злочинів, підтвердили їх на очних ставках як між самим засудженими так і з потерпілими по справі.

Всі покази зібрані органами досудового слідства були ретельно перевірені судом. Також було предметом перевірки прокурором і заява ОСОБА_3 стосовно морального тиску на нього збоку працівників міліції. Заява підтвердження не знайшла і було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників міліції. Засудженим вона не оскаржувалась а тому набрала законної сили.

Що стосується вимоги поставленої в апеляції засудженого ОСОБА_2 щодо пом'якшення призначеного йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України то вона задоволенню не підлягає. Суд навів відповідні мотиви при призначенні покарання засудженому і не знайшовши пом'якшуючих покарання обставин призначив його в межах статті за яким він визнавався винним. Таке покарання за його видом є достатнє для виправлення засудженого і буде служити попередженням до вчинення ним нових злочинів. Тим самим у зв'язку з перекваліфікацією дій засудженим з ч.3 на ч.2 ст. 185 КК України призначене колегією суддів покарання за своїм розміром буде меншим того, що було призначено судом першої інстанції а тим самим і апеляція є такою що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 367, 377 КПК України колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Зарічного районного суду м. Сум від 3 серпня 2012 року відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_2 засуджених за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 і ОСОБА_3 на ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України і призначити покарання за цим злочином у виді одного року шести місяців позбавлення волі кожному, тим самим пом'якшивши його і задовольнивши частково апеляцію засудженого ОСОБА_2

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_2 залиши до відбування покарання призначене судом першої інстанції у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

СУДДІ:

Демченко М. О. Безверхий О. М. Філонова Ю. О.