Справа № 22ц/1290/4080/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.
при секретарі : Константіновій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно - Українский издательский дом «Ракурс», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2012 року
за позовом Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно - Українский издательский дом «Ракурс», ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року позивачі звернулися із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що в газеті «Ракурс-Плюс» ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» опубліковані відомості, які не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та громадянки ОСОБА_4 Позивачі вказали, що відповідачі поширили про них недостовірну негативну інформацію, яка принижує політичну партію, а саме її осередок - Луганську обласну організацію Партії захисників Вітчизни та людську честь та гідність громадянки ОСОБА_4, вказали, що усі наведені відомості не відповідають дійсності, так як спростовуються судовими рішеннями, які набрали чинності: постановою Господарського суду м. Києва від 12.03.2007 року по адміністративній справі №30/593-А, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007р. Вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції було залишено без змін 03.07.2008 року Вищим адміністративним судом України.
У статті, на думку позивачів, містяться звинувачення щодо здійснення лідером Партії захисників Вітчизни ОСОБА_6, керівником партійного осередку - Головою Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни ОСОБА_4 неправомірних дій. Крім того, на засіданні 49 сесії депутатів Луганської міської ради 27.03.2009р. питання, про які йдеться в статті, не розглядалися, на засіданні 50-ої сесії Луганської міської відбувалося вільне голосування депутатів та підрахунок голосів здійснювала незалежна рахункова комісія із депутатів, жодних пропозицій щодо голосування за Партію захисників Вітчизни на даній сесії не звучало, прокурор м. Луганська не опротестував вищевказане рішення сесії.
Вказана вище стаття, на думку позивачів, спричинила їм моральну шкоду.
Посилаючись на те, що викладене відповідачами в статті суперечить фактичним обставинам, ОСОБА_1, є автором статті, у статті наведені висловлювання ОСОБА_5, ОСОБА_2, на положення Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресі) в Україні", Закону України "Про інформацію", ст. ст. 200, 277, 280 ЦК України позивачі просили суд визнати такими, що не відповідають дійсності та є такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та громадянки ОСОБА_4 відомості, опубліковані з газеті «Ракурс-Плюс» ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», зобов'язати редакцію газети "Ракурс-Плюс" у найближчий час, але не більш ніж через місяць після набуття чинності рішення суду, опублікувати під заголовком "Спростування" текст спростування недостовірних відомостей зазначених в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1", опублікованих в газеті «Ракурс-Плюс» ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно позивачів, стягнути з ТОВ "Восточно-українский издательский дом Ракурс" - засновника і видавця газети "Ракурс-Плюс" на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 225 тисяч грн., з громадянина ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., з громадянина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., з громадянки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн..
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни, ОСОБА_4 - задоволено частково.
Визнано такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та громадянки ОСОБА_4 відомості, опубліковані в газеті "Ракурс-плюс" ІНФОРМАЦІЯ_2. в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме (мовою оригіналу):
"В январе 2006 года права на аренду пустующего экс-партийного помещения заявил частный предприниматель ОСОБА_5, что и было узаконено решением сессии горсовета, с пометкой - аренда с правом выкупа."
"Помещение было убито наглухо, там были одни стены и все, - заявил ОСОБА_5. - Капремонт обошелся мне в сто тысяч гривень, или 20 тысяч долларов по старому курсу".
"Да и сам ОСОБА_5 из просто предпринимателя стал представителем регионально-партийного большинства - советником одного из депутатов Партии регионов".
"...заметил ОСОБА_5. Мытарства - это 35 возбужденных уголовных дел, судебных разбирательств на 3,5 года".
"Причем, как говорит руководитель юридической фирмы «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_2, в отношении дела фирмы «ІНФОРМАЦІЯ_4» это более чем наглядно прослеживается: ОСОБА_6 - глава всеукраинской партии «Защитников Отечества», региональный представитель партии, ОСОБА_4, которая одновременно еще и руководитель частной фирмы, занимающейся «оценкой помещений». А ныне оценить и вновь продать реанимированное и реставрированное помещение - много ума не надо. Был бы «свой» человек в мэрии... Что и было наглядно продемонстрировано 24 апреля".
"Тем не менее, ранее, на 49-й сессии, 26 марта 2009 года, депутат ОСОБА_12 выступил с предложением закрепить право собственности на помещение за предпринимателем".
"Суть его заключается в том, что ОСОБА_13 заставила голосовать за «Защитников Отчизны» целую группу находящихся в зависимости от нее депутатов".
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Восточно-Українский издательский дом «Ракурс» у строк один місяць з дня набуття чинності рішенням суду, опублікувати під заголовком "Спростування" текст спростування недостовірних відомостей зазначених в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" в газеті "Ракурс-плюс" ІНФОРМАЦІЯ_2. відносно позивачів.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно-Українский издательский дом «Ракурс» (33472048, м. Луганськ, вулиця Херсонська, будинок 5а, офіс 4) на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 3000 грн. (три тисячі гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 3000 грн. (три тисячі гривень).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно-Украинский издательский дом «Ракурс» на користь держави судові витрати: державне мито в сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати: державне мито в сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно-Українский издательский дом «Ракурс» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в рівних частках, по 37,50 грн. (тридцять сім гривень 50 копійок) з кожного.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточно - Українский издательский дом «Ракурс» просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі Луганська обласна організація Партія захисників Вітчизни та ОСОБА_4 просить змінити рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_4, інші представники, які беруть участь у розгляді справи належним чином повідомлені, розглянувши справу у межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно - Українский издательский дом «Ракурс», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід відхилити, апеляційну скаргу Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та ОСОБА_4 слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.
Як визначено в ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. ч. 1-2 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Судом встановлено, що в газеті «РАКУРС-плюс» ІНФОРМАЦІЯ_2 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій серед іншого, вказано (дослівно, мовою оригіналу):
"В январе 2006 года права на аренду пустующего экс-партийного помещения заявил частный предприниматель ОСОБА_5, что и было узаконено решением сессии горсовета, с пометкой - аренда с правом выкупа."
"Помещение было убито наглухо, там были одни стены и все, - заявил ОСОБА_5. - Капремонт обошелся мне в сто тысяч гривен, или 20 тысяч долларов по старому курсу".
"Да и сам ОСОБА_5 из просто предпринимателя стал представителем регионально-партийного большинства - советником одного из депутатов Партии регионов".
"...заметил ОСОБА_5. Мытарства - это 35 возбужденных уголовных дел, судебных разбирательств на 3,5 года".
"Причем, как говорит руководитель юридической фирмы «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_2, в отношении дела фирмы «ОСОБА_5 и К» это более чем наглядно прослеживается: ОСОБА_6 - глава всеукраинской партии «Защитников Отечества», региональный представитель партии, ОСОБА_4, которая одновременно еще и руководитель частной фирмы занимающейся «оценкой помещений». А ныне оценить и вновь продать реанимированное и реставрированное помещение - много ума не надо. Был бы «свой» человек в мэрии... Что и было наглядно продемонстрировано 24 апреля".
"Тем не менее, ранее, на 49-й сессии, 26 марта 2009 года, депутат ОСОБА_12 выступил с предложением закрепить право собственности на помещение за предпринимателем".
"Суть его заключается в том, что ОСОБА_13 заставила голосовать за «Защитников Отчизны» целую группу находящихся в зависимости от нее депутатов" (а.с. 31). Вказана стаття є підписаною: «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Виходячи з роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі,загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації, позивачі посилалися на те, що відомості, опубліковані у газеті «РАКУРС-плюс» ІНФОРМАЦІЯ_2 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», є недостовірною негативною інформацією, що принижує позивачів.
Ці обставини надавали позивачам передбачене ч.4 ст.32 Конституції України право на спростування цієї інформації, яка за своїм змістом, як вважає суд, є негативною для позивачів.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року зазначається про те, що особа, яка поширює інформацію, поширену з офіційних джерел, не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальність в разі її спростування. При цьому особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
У статті міститься посилання на події, що відбувалися на 49-й сесії Луганської міської ради, але відповідач ОСОБА_1 в поясненнях вказав, що він не виступав з пропозицією закріпляти право власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_5 Отже, вказана вище вимога автором статті виконана не була.
Позивачами було надано низку доказів, що беззаперечно вказують на недостовірність поширеної відповідачами інформації, а саме: - рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 05.12.2005 року № 366/15, відповідно до якого розірвано договір оренди нежитлового приміщення №89/03-А від 25.11.2003р. з Луганською обласною організацією Партії захисників Вітчизни за згодою сторін та передано в оренду терміном на одинадцять місяців ПТ "ІНФОРМАЦІЯ_4" нежитлові приміщення площею 123,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 25), рішення сесії Луганської міської ради стосовно передачі в оренду з правом викупу вищезазначеного приміщення, як зазначено відповідачами в статті, депутатами не приймалося;
- постановою Господарського суду міста Києва від 12.03.2007 року, згідно якої було встановлено, що поліпшення стану майна, а саме - приміщення за адресою: АДРЕСА_1, проводилось по замовленню Партії захисників Вітчизни (т. 1 а.с. 26-28);
- повідомленнями про розірвання договорів щодо надання послуг з причин ознайомлення з інформацією, що міститься у спірній статті (т. 2, а.с. 20-24).
Суд послався на докази, що заявлені позивачами до ОСОБА_5, ОСОБА_2 вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи та дійшов ґрунтовного висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.
Суд не прийняв доводи представника ТОВ «Восточно-Украинский издательский дом «Ракурс», виходячи з наступного.
Крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовно стилістичних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Визнаючи поширену інформацію недостовірною, суд ґрунтовно дійшов висновку, що вона є твердженням, а не оціночним судженням, оскільки висловлювання, наведені в статті містить фактичні дані (вказівка на конкретні дії, дати та осіб, крім позивача, кількість та суть прийнятих рішень та інші).
Під час розгляду справи не доведено справжність фактичних даних - кількість порушених кримінальних справ, розгляд на 49, 50 сесіях певних питань та прийняття по ним рішень, спонукання до голосування на сесіях певним чином тощо.
Таким чином, доведено поширення інформації, адже стаття є надрукованою у газеті, поширена інформація стосується фізичної особи ОСОБА_4 та юридичної особи Луганської організації Партії захисників Вітчизни, тобто позивачів, інформація, що поширена не відповідає дійсності, що підтверджено матеріалами справи, доказів достовірності інформації суду не надано, поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до п. 24, 25 постанови Пленуму за загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинна бути оприлюднена.
Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що розмір заявленої моральної шкоди у 25000 гривень на користь кожного з позивачів є завищеним та порахував відшкодування у 3000 гривень на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Восточно-Українский издательский дом «Ракурс» та 3000 гри. з ОСОБА_1
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновок суду, викладений в рішенні стосовно підстав задоволення позовних вимог частково в частині стягнення моральної шкоди є помилковим, а тому рішення суду слід змінити та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з огляду на те, що розповсюдження відомостей, які не відповідають дійсності призвело, окрім встановленого судом, до порушення нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського та політичного життя, погіршення стосунків з однопартійцями та іншими членами партій та громадських об'єднань області, призвело до зниження престижу та втрати ділової репутації позивача, як директора ТОВ ФРК „БІГ" та МСП „ЕЛІТ", зниження рівня довіри та відмову контрагентів у співробітництві, про що надані письмові докази.
Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року), роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розповсюдженням негативних, образливих висловів, які принижують честь та гідність позивачів, їм заподіяно моральну шкоду, принижено ділову репутацію позивачів, що потребує відшкодування, стаття завдала шкоди та діловій репутації Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни шляхом заниження оцінки діяльності Партії, зниження престижу, репутації та підриву довіри до діяльності позивачів, але виходячи з фактичних обставин справи, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суддів бере до уваги, що посилання позивачів на вплив спірної статті на число осіб, що виявляють бажання вступити до лав Партії захисників Вітчизни, сам факт зменшення числа бажаючих вступити до Партії нічим не підтверджено.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, при вирішенні спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за позовами органів державної влади, місцевого самоврядування, офіційних осіб (наприклад, зареєстрований кандидат у депутати) чи посадових осіб до засобів масової інформації судам слід мати на увазі, що за змістом ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" з'ясуванню підлягають наявність злого умислу журналіста або засобу масової інформації, а також наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й гідності та врегулювання конфлікту в цілому.
Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації необхідно розуміти такі їх дії, коли вони перед поширенням інформації усвідомлювали її неправдивість (недостовірність) або неправомірність інших дій (поширення конфіденційної інформації щодо особи без згоди останньої тощо).
З урахуванням того, що судом не встановлено злого умислу відповідача ОСОБА_1, журналіста чи засобу масової інформації у даному випадку в розповсюдженні недостовірної інформації відносно Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни як політичній партії, передбачення ними суспільно небезпечних наслідків такої інформації, а позивачем не доведено факту спроб позасудового врегулювання спірних відносин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позову в цій частині не має.
Відносно доводів щодо строку позовної давності, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку.
Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду стосовно розміру стягнутої моральної шкоди не відповідають обставинам справи, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно - Українский издательский дом «Ракурс», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2012 року змінити, збільшити стягнутий з товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно - Українский издательский дом «Ракурс» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 розмір заподіяної моральної шкоди з 3000 (трьох тисяч) гривень до 10000 (десяти тисяч) гривень з кожного. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :