Справа № 22ц/1290/5273/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Темникової В.І.
при секретарі : Константіновій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 31 липня 2012 року
за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним за законом правочину від 19.09.2007 року, -
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2011 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 19.09.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у розмірі 22566,87 грн. за кредитним договором від 19.09.2007 року, судові витрати у розмірі 225,67 грн.
В зустрічній позовній заяві відповідач зазначила, що відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається в письмовій формі. Вона ніякого кредитного договору із відповідачем у письмовій формі не укладала. Суд не маючи самого кредитного договору в належній письмовій формі, навіть не зможе встановити заборгованість за кредитом, заборгованість процентів за користування кредитом та штрафи, оскільки заява від 19.09.2007 року, яка не є кредитним договором та яка не містить таких відомостей, що унеможливлює задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» згідно ст. 59 ЦПК України. Недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, зокрема ст. 1055 ЦК України. Вважає, що суд наділений повноваженнями згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України чим передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі не дійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто суд має зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути їй гроші, що були ними отримані від неї особисто в період з 19.09.2007 року до 30.09.2011 року за мінусом 10000 грн., які вона отримали від них. ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним за законом (нікчемним) правочин, який оформлений заявою від 19.09.2007 року у зв'язку з недотриманням вимог письмової форми договору. Застосувати наслідки нікчемності правочину та зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» в строк встановлений судом, повернути їй гроші, що були ними отримані особисто в період з 19.09.2007 року до 30.09.2011 року за мінусом 10000 грн..
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ПАТ «Комерційний Банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 22566,87 грн., за кредитними договором від 19.09.2007 року, судові витрати у розмірі 225,67 грн. судовий збір. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом відповідно до укладеного договору від 19.09.2007 року відповідач ОСОБА_1 19.09.2007 року отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір, згідно ст. 1055 ЦК України, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою (аркуші справи 6,7,8).
Відповідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Своїм підписом у заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду з умовами зазначеної угоди - умовами та правилами надання банківських послуг. При укладені договору, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, які були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.
Відповідно п.1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності вказаного кредитного договору є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України. На час укладання вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін, правочин був спрямований на отримання кредиту та у його погашенні згідно умов даного договору.
Вищевикладене підтверджується власноручним підписом відповідача в заяві на надання банківських послуг від 19.09.2007 року (аркуш справи 6).
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2011 р. має заборгованість 22566,87 грн..
Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 31 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :