15.11.2012

Справа № 2-546/11 (2/2704/87/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

15 листопада 2012 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого -судді - Семенуха Т.Б.

при секретарі - Філімоновій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «Садоводів «Радар-С», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Садоводів «Радар-С», в якому просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме звільнити його земельну ділянку від наземного та підземного водопроводів і електричного стовпа, а також стягнути матеріальну шкоду у сумі 12 500 грн та моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем самовільно, без дозволу позивача на земельній ділянці останнього, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, була проведена повітряна мережа лінії електропередач, а також наземна та додаткова підземна мережа лінії водопроводу, що перешкоджає позивачу користуватися даною земельною ділянкою. Крім того, позивач зазначає, що при виробництві робіт з проведення мереж водопроводу на території його ділянки були знищені плодоносні фруктові дерева у кількості 6 штук, знищено огорожу ділянки, довжиною 6м., пошкоджено верхній родючий шар землі, що спричинило матеріальну шкоду на суму 12 500грн, а також моральну шкоду, спричинену незаконними діями відповідача, позивач оцінює у 10 000грн.

Під час розгляду справи по суті позивачем в порядку ст.31 ЦПК України було подано клопотання від 24.02.2010, в якому останній відмовився від позовної вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 12 500грн (а.с. 31), яка була прийнята судом.

Ухвалою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 15.07.2011 було залучено до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Вказував, що відповідач вже звільнив його земельну ділянку від наземного водопроводу, однак зробив це вже після звернення до суду, тривалий час вказаний водопровід заважав йому користуватися земельною ділянкою, та завдавав моральну шкоду.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів позовної заяви, в задоволенні якої просив відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Визнаючи матеріали про права та взаємовідносини сторін достатніми, відповідно до положень ст.169 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 (позивач) згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.03.2008 (а.с.90) є власником земельної ділянки площею 0,1269 гектарів, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 893941 від 02.12.2008 (а.с. 44 зворот), яка знаходиться на території Громадської організації «Садоводів «Радар-С».

Позивач стверджує, що Громадською організацією «Садоводів «Радар-С»на вищевказаній земельній ділянці самовільно, без його дозволу та без встановлення сервітуту була встановлена металева опора лінії електропередач, проведена повітряна мережа лінії електропередач, наземна та додаткова підземна мережа водопроводу, що перешкоджає йому користуватися даною земельною ділянкою.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Що стосується наземної мережі лінії водопроводу представником відповідача в судовому засіданні були надані пояснення, з яких вбачається, що наземний водопровід був побудований на кошти колишнього власника, у 2007 році відключений від зовнішніх мереж і на час придбання позивачем земельної ділянки він не працював. Як відповідачем, так і позивачем в судовому засіданні був підтверджений факт демонтажу наземної мережі лінії водопроводу, а отже земельна ділянка позивача вже звільнена від спірної наземної мережі лінії водопроводу, у зв'язку з чим позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосується підземної мережі лінії водопроводу судом було встановлено, що він був побудований на підставі проекту, затвердженого у 2008 році та введеного в експлуатацію в 2010 році (а.с. 42-50). Даний водопровід підключений до зовнішніх мереж ліній водоканалу та є діючим.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що вказаний проект дійсно передбачав проходження водопроводу по земельній ділянці гр.ОСОБА_2, яка межує з його ділянкою, проте фактично він знаходиться на ділянці позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на лист начальника Нахімовського РВ УМВД України у м.Севастополі № 21/8358 від 30.12.2010, постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.12.2010 та фотознімки (а.с. 67-69) як доказ знаходження спірного водопроводу на території його земельної ділянки судом відхиляються, оскільки з вказаних документів не вбачається, що саме спірний водопровід проходить по цій ділянці.

З огляду на те що позивачем належним чином не доведений факт проходження підземної мережі лінії водопроводу по території його земельної ділянки, не надано доказів того, що знаходження спірного водопроводу на його земельній ділянці порушує його права та законні інтереси щодо володіння, користування і розпорядження вказаною ділянкою, зокрема, не надано доказів, які б свідчили про проведення будівельних робіт чи затвердження необхідних на це документів, на які посилається позивач, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги в частині звільнення його земельної ділянки від підземної мережі лінії водопроводу, у зв'язку з чим остання також не підлягає задоволенню.

Щодо знаходження на території земельної ділянки позивача металевої опори лінії електропередачі та повітряних мереж лінії електропередачі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, оскільки право позивача як власника земельної ділянки є порушеним, а тому підлягає захисту.

Як пояснює позивач, металева опора лінії електропередачі була встановлена ще до покупки ним земельної ділянки, проте ні ним, ні попереднім власником не було надано відповідачу право користування чужою земельною ділянкою для прокладання та експлуатації ліній електропередачі шляхом встановлення сервітуту.

В свою чергу відповідач проти цього заперечує, вказуючи на те, що в 2005 році він отримав дозвіл попереднього власника, що підтверджується заявою ОСОБА_3 від 15.08.2005 (а.с. 52).

Так, судом з'ясовано, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про встановлення сервітуту для прокладання та експлуатації ліній електропередачі та повітряних мереж лінії електропередачі. Вищевказаний лист ОСОБА_3 не є сервітутом в розумінні ст.402 Цивільного кодексу, відповідно до якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За вищевикладених обставин, враховуючи той факт, що наявність металевої опори лінії електропередачі на земельній ділянці позивача порушує його права як власника земельної ділянки та перешкоджає у її використанні за цільовим призначенням, суд приходить до висновку, що необхідно усунути ці перешкоди шляхом зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку АДРЕСА_1 від металевої опори лінії електропередачі та повітряних мереж лінії електропередачі.

Позивачем у справі також заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн, спричиненої незаконними діями відповідача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В силу п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку суду, враховуючи вище встановлений факт порушення відповідачем права позивача як власника земельної ділянки, у зв'язку з чим останній був вимушений звернутися до суду та довгий час в судовому порядку доводити своє порушене право, що, в свою чергу, негативно відобразилося на стані його здоров'я, сума 500 гривень на користь позивача відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

На підставі ст. 23, 1166 ЦК України, 152, 100 Земельного кодексу України, ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Громадську організацію «Садоводів «Радар-С»звільнити земельну ділянку АДРЕСА_1 від металевої опори лінії електропередачі та повітряних мереж лінії електропередачі.

Стягнути з Громадської організації «Садоводів «Радар-С»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот)гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Громадської організації «Садоводів «Радар-С»на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на оплату судового збору 8,5 грн., у відшкодування витрат на оплату ІТО в сумі 60грн.

Стягнути з Громадської організації «Садоводів «Радар-С»на користь держави судовій збір в сумі 107,3грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя-підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського райсуду

м.Севастополя Т.Б.Семенуха