АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/2090/7162/12 Головуючий 1-ї інстанції -Трофімов В.С.

Справа № 2-1263/12 р. Доповідач -Колтунова А.І.

Категорія: сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.,

при секретарі: Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ,-

ВСТАНОВИЛА:

22 лютого 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з дійсним позовом, в якому просила: визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 листопада 1994 року, укладений на Харківській товарній біржі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі -договір купівлі-продажу); визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі -квартира); в порядку забезпечення доказів витребувати у ОСОБА_1 договір купівлі-продажу та технічний паспорт; у випадку ненадання відповідачем зазначеного договору купівлі-продажу, витребувати у Харківської товарної біржі або Комунального підприємства «Жилкомсервіс» його копію.

В обґрунтування позову зазначила, що вона та ОСОБА_1 з 10 квітня 1993 року по 15 лютого 1995 року перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі.

05 листопада 1994 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу укладеним на Харківській товарній біржі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, придбали квартиру НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований Харківською товарною біржею на ім'я ОСОБА_1

Позивач зазначає, що була позбавлена можливості звернення до суду в межах позовної давності з позовом про поділ квартири зважаючи на те, що договір купівлі-продажу не було зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»(далі - КП «ХМБТІ»).

21 травня 2012 року ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги, зазначивши, що строк звернення до суду не пропущений зважаючи на те, що перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли їй стало відомо про реєстрацію права власності на спірну квартиру. Відповідач заперечує проти того, що квартира придбана в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Зважаючи на зазначене, ОСОБА_2 просить суд задовольнити позовні вимоги, визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири.

Представник ОСОБА_2 в суді першої інстанції позовні вимоги підтримав. ОСОБА_1 та його представник проти задоволення позову заперечували.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, що є об'єктом спільної сумісної власності задоволений. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 листопада 1994 року, укладений на Харківській товарній біржі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину зазначеної квартири.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає висновки суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_2 не пропустила строк звернення до суду, необґрунтованими. На підтвердження цього зазначив, що ним в 1994 році зареєстровано право власності на квартиру в КП «ХМБТІ». З зазначеного часу ОСОБА_2 мала можливість заявити позовні вимоги про розподіл майна. Стверджує, що спірна квартира була ним придбана особисто після припинення шлюбних відносин (розірвання шлюбу), ОСОБА_2 участі в придбанні квартири не приймала.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_2 та визнав за нею право власності на Ѕ частину квартири, керувався тим, що спірна квартира була придбана сторонами в період шлюбу.

Задовольняючи позовну вимогу щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на відсутність нотаріальної реєстрації, сторонами за договором були виконані всі істотні умови.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що з 10 квітня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7). Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 1994 року шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 86). 15 грудня 1995 року у Фрунзенському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 1994 року, яке вступило в законну силу, встановлено, що шлюбні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинені з серпня 1994 року (а.с. 86).

05 листопада 1994 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу на підставі якого останній придбав квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46, 69).

З наданого відповідачем договору купівлі-продажу Н2-891 від 05 листопада 1994 року вбачається, що 16 грудня 1994 року Харківським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру, реєстровий № П-8-6984 (а.с. 69).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, оскільки рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 1994 року, яке вступило в законну силу, встановлено, що шлюбні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинені з серпня 1994 року. Спірна квартира була придбана ОСОБА_1 в листопаді 1994 року, тобто, після припинення шлюбу з ОСОБА_2

Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_2 в зазначеній квартирі ніколи не проживала та зареєстрована у встановленому законом порядку не була, продовж 18 років участі в утриманні майна (квартири) не приймала, претензій щодо порушення права користування квартирою та вимог щодо її розподілу не заявляла, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачка взагалі не знала про придбання відповідачем спірної квартири.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року ухвалене з порушенням вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_2 виходячи з того, що спірна квартира була набута відповідачем після припинення шлюбу з ОСОБА_2 Отже, квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим розділу між сторонами не підлягає.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 листопада 1994 року, укладеного на Харківській товарній біржі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, то колегія суддів вважає, що воно також підлягає скасуванню. Відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_2, зазначені вимоги нею не пред'являлися (а.с. 43). Крім того, ОСОБА_2 з числа відповідачів був виключений продавець квартири ОСОБА_3, у зв'язку з чим, приймаючи рішення про визнання дійсним зазначеного договору купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, прийняв рішення за відсутності однієї із сторін за договором купівлі-продажу, а саме продавця квартири ОСОБА_3, на підставі чого, рішення суду першої інстанції в цій частині не може бути визнано законним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_1 на застосування строку позовної давності не може бути визнане обґрунтованим, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. Оскільки у ОСОБА_2 такого права не було, то в позові має бути відмовлено на підставі необґрунтованості самої вимоги.

Керуючись ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 28 КоШС України, ч. 6 ст. 57 СК України, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 303, 304, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року -скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, що є об'єктом спільної сумісної власності - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: