УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/7726/2012Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
"14" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПономаренко А.В.
СуддівБолотова Є.В., Сокола В.С.
При секретаріУрденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління АР Крим про визнання дій державного виконавця протиправними і скасування актів опису та арешту майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні та жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління АР Крим ( далі - Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим) щодо накладення 11 вересня 2012 року арешту на належне заявнику майно у вигляді автомобіля « CHEVROLET LACETTI -196 »2008 року випуску державний номер НОМЕР_1 і квартири АДРЕСА_1.
Скарга мотивована тим , що всупереч вимог статей 25 і 27 Закону України « Про виконавче провадження» державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим) передчасно застосовано заході для примусового виконання рішень Центрального районного суду м.Сімферополя від 29 березня і 17 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ « Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором шляхом опису і арешту зазначеного майна - до спливу строку для добровільного виконання цих судових рішень боржником. Крім того, органом державного виконання не дотримано вимог закону щодо чітко визначеної процедури звернення стягнення на предмет застави - вищевказане нерухоме і рухоме майно.
Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 11 жовтня 2012 року у задоволенні зазначеної скарги ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі на вказану ухвалу суду ОСОБА_6 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить її скасувати та розглянути питання по суті.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув достатньої уваги на фактичні обставини справи та не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам на підтвердження незаконності дій державного виконавця з численними порушеннями Закону України « Про виконавче провадження»,унаслідок чого
дійшов помилкового висновку про безпідставність поданої ОСОБА_6 скарги та постановив незаконну ухвалу .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог заявника у зв'язку з недоведеністю фактів протиправних дій державного виконавця під час примусового виконання судових рішень.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду.
Статтею 11 Закону України « Про виконавче провадження» на державного виконавця покладений обов'язок вживати передбачені цим Законом заходів примусового виконання рішень , неупереджено , своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частини 2 статті 25 вказаного Закону встановлено право державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника , про що виноситься відповідна постанова.
Крім того згідно статей 55 і 57 Закону України « Про виконавче провадження» державний виконавець має право для забезпечення реального виконання рішення суду звернути стягнення на майно боржника шляхом його опису , арешту , вилучення та примусової реалізації, зокрема , шляхом складання акту опису та арешту майна боржника з можливим оголошенням заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмеження права користування майном , його опечатування або вилучення у боржника та передачі на зберігання іншим особам , про що зазначається у цьому акті.
Таким чином , діючим законодавством не встановлено обмежень повноважень державного виконавця застосовувати заходи забезпечення реального виконання рішення суду шляхом опису й арешту майна боржника залежно від спливу строку, встановленого для добровільного виконання боржником рішення .
Як вбачається з матеріалів справи , у рамках відкритих старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим 08 вересня 2012 року виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів №№ 2\122\72\2012 і 2\122\69\2012 , виданих 17 серпня 2012 року Центральним районним судом м.Сімферополя у виконання рішень цього суду від 29 березня 2012 року і 17 квітня 212 року про примусове стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» відповідних грошових сум 298792,60 грн. і 142267,99 грн. у рахунок погашення боргу за кредитними зобов'язаннями , 11 вересня 2012 року державним виконавцем було складено акти опису та арешту належного боржнику майна у вигляді автомобіля «CHEVROLET LACETTI -196 » 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1 і квартири АДРЕСА_1.
За змістом постанов про відкриття виконавчого провадження боржнику був наданий семиденний строк для добровільного виконання судових рішень (до 13 вересня 2012 року).
Виходячи з положень наведених норм закону, суд першої інстанції при вирішенні справи правильно врахував , що ОСОБА_6 не скористався наданим йому правом на добровільне виконання рішень суду, тому підстави вважати це право порушеним в результаті застосування державним виконавцем заходів для арешту майна боржника до спливу строку на добровільне виконання судових рішень у даному випадку відсутні.
Посилання заявника на порушення державним виконавцем інтересів третіх осіб відносно вищевказаного майна, яке є предметом застави та іпотеки , були предметом оцінки суду першої інстанції , при цьому суд обґрунтовано керувався тим, що це питання не має правового значення для даної справи і може бути вирішено у встановленому законом порядку .
За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того , що дії державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим щодо опису й арешту належного заявнику рухомого і нерухомого майна є правомірними і відповідають наведеним положенням Закону України «Про виконавче провадження», тому вимоги заявника є безпідставними і задоволенню не підлягають .
Таким чином, оскаржувана ухвала відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.