УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7646/2012Головуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"14" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПономаренко А.В.

СуддівБолотова Є.В., Сокола В.С.

При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Білогірської міської ради АР Крим, ОСОБА_7, треті особи - Білогірська державна нотаріальна контора, Білогірське державне житлово-комунальне підприємство, про визнання недійсними договору купівлі-продажу, визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Білогірського районного суду АР Крим від 27 вересня 2012 року задоволено клопотання ОСОБА_6 про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_7, а саме: квартиру АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі на вказану ухвалу суду представник ОСОБА_7 ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про забезпечення позову , оскільки суд не звернув увагу на зловживання позивачем своїми процесуальними правами , недоведеність факту існування перешкод для подальшого виконання можливого рішення суду відповідачкою , яка не є власником арештованої квартири та не має можливості її відчужити , крім того, суд проігнорував наполегливі наміри позивача незаконним шляхом заволодіти спірною квартирою через безпідставні неодноразові звернення ОСОБА_6 до суду .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог заявника та існування реальних перешкод для виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

За приписами частин 1 і 3 статті 151 ЦПК України, суд на будь-якій стадії розгляду справи може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями частини 1 статті 152 цього Кодексу визначений вичерпний перелік таких заходів, який включає накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб .

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами закону є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а під забезпеченням позову розуміється вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів осіб, які беруть участь у справі, проти несумлінних дій відповідача або інших осіб, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином , оцінка судом обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися судом з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, зокрема, виходячи з відповідності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З матеріалів справи вбачається , що вимоги ОСОБА_6 заявлені на підставі статті 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року і обґрунтовані порушенням майнових прав позивача на викуплену його матір'ю ОСОБА_9 одноособово без врахування житлових інтересів ОСОБА_6 як члена її сім'ї 27 грудня 1991 року за договором купівлі-продажу з виконавчим комітетом Білогірської міської ради з АР Крим квартиру АДРЕСА_1 з наступним переходом права власності на це майно до відповідачки в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_9

З огляду на наведене , враховуючи зміст та обсяг позовних вимог ОСОБА_6, характер спірних правовідносин і предмет спора - квартиру АДРЕСА_1 колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції врахував наведені вимоги процесуального законодавства , роз'яснення Верховного Суду України і правильно виходив з обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову та імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів , а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду і не заслуговують на увагу .

Зокрема, посилання представника ОСОБА_7 на неодноразові безперспективні звернення ОСОБА_6 до суду з приводу спірної квартири із застосуванням судом аналогічних заходів забезпечення його позовних вимог та відсутність реєстрації права власності відповідачки на це спадкове майно , на думку судової колегії , правового значення не мають і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали .

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала Білогірського районного суду АР Крим від 27 вересня 2012 року про забезпечення позову відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 відхилити.

Ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день її проголошення , є остаточною і оскарженню не підлягає .

Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.