УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7837/2012Головуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"14" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівЯковенко Л.Г., М’ясоєдової Т.М

При секретаріГаліч Ю.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 1», треті особи: Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права користування нежилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Відповідно до акту конкретного користування за квартирою АДРЕСА_2 закріплений сарай літ. «С». Власник вказаної квартири ОСОБА_8 звернувся до КП ЯМР «РЕО № 1» із заявою, згідно з якої відмовився від сараю на його користь та погодився на внесення відповідних змін до акту конкретного користування. Однак, відповідачем не внесені відповідні зміни, у зв'язку з чим позивач просить визнати за ним право користування сараєм літ. «С» та зобов'язати: КП ЯМР «РЕО № 1» - внести зміни до акту конкретного користування сараєм літ. «С», виключивши його з користування квартири № 8 та закріпити його за квартирою АДРЕСА_1 - внести відповідні зміни до акту конкретного користування та інвентарної справи.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що допоміжні приміщення (в тому числі і сараї) є окремим елементом права власності, яким особи володіють, користуються та розпоряджаються на власний розсуд. Власники квартири № 8 бажають передати своє право користування на сарай, а не право власності на нього. Крім того вказує, що його сім'я є багатодітною, а тому при розгляді цієї справи вирішується питання про житлові права малолітніх дітей.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Власниками квартири № 8 зазначеного будинку є ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується інвентарною справою.

Згідно акту конкретного користування житловими та підсобними приміщеннями АДРЕСА_2 який був складений до приватизації квартир вказаного будинку, до квартири № 8 вказаного будинку відноситься сарай літ. «С».

В березні 2006 року рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради квартири № 8 та № 8-а об'єднані в одну, якій присвоєний № 8.

03.07.2011 року ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулися із заявами до КП ЯМР «РЕО № 1», згідно яких відмовляються від права користування сараєм літ. «С» на користь позивача та згодні на внесення відповідних змін до акту конкретного користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежилі приміщення в жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

У рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир.

За змістом ст. 355 ЦК України спільне майно - це майно, що перебуває одночасно у власності двох або більше осіб (співвласників), і належить їм на праві спільної власності. Отже, право спільної власності - це право двох або більше осіб на один об'єкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною другою цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Тобто, право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Оскільки сарай літ. «С» є допоміжним приміщенням, яке призначено для обслуговування і утримання будинку, тому належить на праві спільної власності усім власникам квартир цього будинку.

З урахуванням зазначеного, для зміни порядку користування сараєм літ. «С» необхідна згода всіх співвласників будинку, а згода користувача ОСОБА_8 на думку колегії суддів не є достатньою.

Крім того, відповідно до ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

З матеріалів справи вбачається (а. с. 11,12), що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звертались з відповідними заявами до КП ЯМР «Ремонтно-експлуатаційна організація № 1», однак відмова у задоволенні їх заяв в матеріалах справи відсутня.

Отже, наявність спору між сторонами, в межах ст. 3 ЦПК України нічим не підтверджена.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки при розгляді цієї справи порушень прав позивача не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня

2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді