АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора Хорольського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року скасувати, а справу повернути Генеральному прокурору України на додаткове розслідування.

Вважає, що при розгляді справи допущено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні. Крім того, по факту неприйняття ГПУ рішення в порядку ст. 97 УПК України просить винести окрему ухвалу на адресу ГПУ та судді Кицюк В.П., яку направити В. Пшонці; визнати, що заяви про вчинення корупційних діянь розглядаються в порядку ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», а не «Про звернення громадян».

В обґрунтування наведеного посилається на порушення судом положень Конституції України, ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», вимог КПК України, в результаті чого, на думку апелянта, винесено завідомо неправосудну постанову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 97 КПК України передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до вимог ст. 95 цього Кодексу, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених цією статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину і повинні містити конкретні відомості про вчинення діяння, що містить ознаки того чи іншого злочину, передбачені диспозиціями відповідних статей КК України.

Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до вимог ст. 95 КПК України. Скарги на інші дії або бездіяльність цього суб'єкта владних повноважень підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 3.13. Інструкції про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України №9гн від 21.06.2011 року звернення, у яких заявники не погоджуються з прийнятими рішеннями і у зв'язку з цим порушують питання про притягнення суддів, прокурорів, слідчих, дізнавачів, інших осіб до відповідальності, висловлюючи припущення про можливе вчинення посадового злочину, за відсутності в них достатніх даних про наявність ознак злочину, не потребують перевірки в порядку ст. 97 КПК України. Про це заявнику повідомляється керівником відповідного самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України, заступниками прокурорів областей, прокурорами районного рівня з роз'ясненням права і порядку оскарження.

Як убачається з матеріалів справи, 10.09.2012 року до Генеральної прокуратури України надійшли заяви ОСОБА_1, в яких він висловив свою незгоду з відповідями членів Центральної виборчої комісії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, наданими за результатами розгляду його скарг з приводу здійснення виборчого процесу. Листом від 14.09.2012 року ГПУ скаржнику надано відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян», у якій роз'яснено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності членів Центральної виборчої комісії.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 21.09.2012 року на бездіяльність Генеральної прокуратури України, суд першої інстанції залишив її без задоволення, мотивувавши прийняте рішення тим, що у заявах ОСОБА_1 не наведено фактів вчинення членами ЦВК корупційних діянь, а Генеральна прокуратура України не є суб'єктом, уповноваженим вирішувати питання про наявність підстав для складання протоколу про корупційне правопорушення, а також здійснювати нагляд за додержанням законності ЦВК та її членами, а тому прокурор правильно визначився зі статусом заяв ОСОБА_1 та обгрунтовано надав йому відповідь в порядку ЗУ «Про звернення громадян».

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суддя місцевого суду, прийнявши до розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України виконав вимоги ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд таких скарг. При цьому, слід виходити з того, що згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень вимог вказаного в апеляції законодавства, що стали б підставою для скасування постанови суду, з наведених апелянтом мотивів, як і підстав для винесення окремої ухвали, колегією суддів не встановлено, а тому апеляція скаржника задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України - без зміни.

Судді:

_______________ ______________ ______________

Сітайло О.М. Фрич Т.В. Юрдига О.С.