Справа № 22-ц/2690/12672/12

Головуючий у 1 інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2012р. по цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва до ОСОБА_3, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва, третя особа: ОСОБА_2

про визнання договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги недійсним

встановила:

КП "Господар" звернулося до суду з позовом про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, який був укладений 12 квітня 2011р. з ОСОБА_4, стягнення заборгованості з ОСОБА_4 - 6275,85грн. та ОСОБА_2 - 5 441,75грн., та судові витрати.

Мотивував позовні вимоги тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, однак не сплачують за житлово-комунальні послуги, у зв'язку із чим станом на 1 жовтня 2011р. виникла заборгованість у сумі 11 717,61грн.

ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву про визнання договору реструктуризації заборгованості за житлово-комунальні послуги від 12 квітня 2011р. недійсним, посилаючись на те, що вона даний договір не укладала та не підписувала.

Ухвалою суду від 30 травня 2012р. позовні вимоги про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги залишені без розгляду.

Рішенням суду від 31 травня 2012р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП "Господар" 10094грн. 59коп. заборгованості за користування житлово-комунальними послугами, 100грн. 95 коп. судового збору.

Задоволено зустрічний позов. Визнано договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 12 квітня 2011р., укладений між КП "Господар" та ОСОБА_3, недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог КП "Господар". У подальшому апелянт просив залишити позов без розгляду.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції відкрито провадження у даній справі з порушенням вимог ст. 119 та 120 ЦПК України, так як КП "Господар" не зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу. Також апелянт зазначав, що судом першої інстанції у порушення вимог ст. 11 ЦПК України стягнуто з нього суму, яка не заявлялася позивачем, чим суд вийшов за межі позовних вимог.

- 2 -

Рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, його представника, представників позивача та відповідачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючу заборгованість з оплати житлово-комунальних витрат з відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що частина позовних вимог заявлена з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачкою та її представником, а також з того, що відповідач перешкоджав проживанню відповідачки з дітьми у квартирі, тому повинен нести самостійно витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Однак, вказаний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, а крім того рішення суду є необґрунтованим, так як не містить жодного посилання на назви, статті, її частини, на підставі якої вирішено справу, що порушує вимоги ст.ст. 213, 215 ЦПК України.

Судом встановлено і не заперечують сторони, що позивач є балансоутримувачем будинку 16 по вул. Сормовській у м. Києві.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004р. (с.с.43).

7 жовтня 2008р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний (с.с.36).

31 серпня 2011р. ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_3 (с.с.38).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 9 липня 2009р. вищезазначена квартира, як спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2, була поділена між колишнім подружжям у рівних частинах ( с.с.142-145).

З довідки по формі № 3 від 13 липня 2011р., яка видана ЖЕК № 223, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі з 2005р., відповідачка ОСОБА_4 та малолітні діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зареєстровані у квартирі з 2009р. (с.с.9).

При цьому, позивач у позовній заяві зазначав, і це не оспорювали сторони під час судового розгляду, що відповідачка ОСОБА_4 та син відповідачів ОСОБА_6 зареєстровані у квартирі 1 лютого 2009р., син відповідачки ОСОБА_7 - з 1 березня 2009р.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

21 жовтня 2008р. між КП "Господар" та ОСОБА_4 укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (с.с.42).

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2.2.3. вищезазначеного договору ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання вносити плату на рахунок підприємства, що обслуговує будинок, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площі квартири, а також за комунальні та інші послуги.

Пред'являючи позовні вимоги, позивач зазначав, що просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2005р. по 1 лютого 2009р. з ОСОБА_2, так як в цей період у квартирі проживав та був зареєстрований тільки він.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Застосовуючи позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості у період з серпня 2005р. до 18 листопада 2008р., суд першої інстанції не звернув увагу на

- 3 -

те, що позивачем дані позовні вимоги були заявлені тільки до відповідача ОСОБА_2, який заяву про застосування позовної давності до суду не подавав, тому рішення суду про застосування позовної давності до даних позовних вимог не відповідає вимогам ст. 267 ЦК України.

Оскільки у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 не заявив про застосування строків позовної давності, частково визнав позовні вимоги, відповідно до наданих документів до 1 лютого 2009р. проживав у квартирі сам, колегія суддів вважає, що він зобов'язаний оплатити надані йому житлово-комунальні послуги, вартість яких становить, з врахуванням проведених виплат (с.с.89-90), 820грн. 53коп. ( 1628,73 - 655,67 - 152,53).

Порядок обліку та оплати послуг встановлений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р. (далі Правила).

Пунктами 11, 12 та 17 Правил встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за

показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири. Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Аналогічні положення міститься і у Правилах надання населенню послуг з газопостачання, які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 9 грудня 1999р. у редакції Постанови КМУ № 476 від 14 квітня 2004р.

Під час судового розгляду сторонами не заявлялося, що квартира обладнана лічильниками води та газу, тому нарахування оплати за обслуговування будинку та опалення залежить від загальної площі квартири, а нарахування оплати за газ, холодну та гарячу воду та водовідведення - від кількості осіб, які зареєстровані у квартирі.

З 1 лютого 2009р. відповідачка ОСОБА_4 та син сторін - ОСОБА_6 були зареєстровані у квартирі, а з 1 березня 2009р. у квартирі був зареєстрований син відповідачки ОСОБА_7, у зв'язку із чим збільшився розмір оплати за газ, холодну воду та водовідведення і гарячу воду.

Покладаючи на відповідача обов'язок з оплати за вказані комунальні послуги з лютого 2009р. по вересень 2011р. за відповідачку та її сина, суд першої інстанції належним чином свого висновку не обґрунтував, а посилання на те, що відповідачка не мала можливості користуватися даними послугами не може бути достатньою підставою для покладення даного обов'язку у повному обсязі на відповідача, так як це не відповідає нормам матеріального права та принципу законності судового рішення.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2009р. дійсно встановлено, що відповідач чинив перешкоди відповідачці у проживанні у квартирі, тому її позовні вимоги про вселення у квартиру були судом задоволенні.

З наданих суду документів вбачається, що відповідач добровільно рішення суду не виконав, у зв'язку із чим 5 травня 2011р. було відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду (с.с.69).

Згідно акту державного виконавця, 22 липня 2011р. відповідачка була вселена у спірну квартиру (с.с.82).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач, як споживач

- 4 -

житлово-комунальних послуг і особа, яка одноособово користувалася квартирою, повинен нести витрати по оплаті за обслуговування будинку та прибудинкової території та опалення квартири за період з 1 лютого 2009р. по липень 2011р., які нараховуються від загальної площі квартири, що буде відповідати засадам справедливості та розумності, які визначені ст. 3 ЦК України.

Оплата за всі інші послуги повинна бути розподілена між відповідачами, враховуючи, що малолітній ОСОБА_6 є сином сторін і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитини, тому відповідачі повинні у рівних частинах оплачувати послуги, які нараховані на їх спільну дитину, а відповідачка повинна нести витрати за послуги, які нараховані на її сина.

Посилання представника відповідачки на те, що вона даних послуг не отримувала, тому не повинна їх оплачувати, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до вищезазначених норм матеріального права зазначені послуги нараховують в залежності від зареєстрованих у квартирі осіб.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п.1 п. 29 Правил споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність.

Однак, відповідачка з такою заявою до КП "Господар", з яким уклала договір, або до ЖЕК № 223, не зверталася, у зв'язку із чим проводилося нарахування комунальних послуг відповідно до кількості осіб, які зареєстровані у квартирі.

Таким чином,

- з лютого 2009р. по грудень 2009р. з відповідача підлягає стягненню 2536грн. 81коп., а з відповідачки 1584грн. 76коп.;

- з січня 2010р. по грудень 2010р. з відповідача підлягає стягненню 2413грн.39коп., з відповідачки - 1644грн.;

- з травня 2011р. по липень 2011р. з відповідача підлягає стягненню 901грн. 93коп., з відповідачки - 750грн. 74коп.

Після вселення відповідачки у квартиру сторони повинні нести оплату за обслуговування будинку та прибудинкової території, і опалення у рівних частинах, а інші витрати у порядку, викладеному вище, тому за серпень 2011р. з відповідача підлягає стягненню 199грн.68коп., а з відповідачки 279грн. 86коп., за вересень 2011р. з відповідача підлягає стягненню 239грн. 33коп., а з відповідачки - 346грн. 58коп.

При здійсненні розрахунку колегією суддів врахована довідка ЖЕК № 223 від 12 жовтня 2012р. про здійснення перерахунку за опалення та гарячу воду (с.с.201). Зазначена сума розподілена між сторонами відповідно до вищевикладеного розрахунку і враховуючи період, зазначений у довідці.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 7111грн. 67коп., а з відповідачки 4605грн. 94коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Оскільки судом першої інстанції при постановленні судового рішення за позовними вимогами КП "Господар" були порушені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню та постановляє нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що позовна заява повинна бути залишена без розгляду, так як позивачем позовна заява подана з порушенням ч. 3 ст. 118 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставним, так як позивачем була подана позовна заява не тільки про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, а також про розірвання договору, що було взаємопов'язано.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2012р. скасувати в

- 5 -

частині часткового задоволення позову КП "Господар" та постановити в цій частині нове рішення, яким позов КП "Господар" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП "Господар" 7111грн. 67коп. заборгованості за користування житлово-комунальними послугами, 71грн. 12коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КП "Господар" 4605грн. 94коп.заборгованості за користування житлово-комунальними послугами, 46грн. 95коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: