АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №22-2690/15020/12 Головуючий у 1 інстанції - Кричина А.В.
Доповідач - Панченко М.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 листопада 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
при секретарі - Шиян М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 31 серпня 2012року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Меллон Фешн Україна», третя особа Вишняков Олександр Вікторович про стягнення невиплачених при звільненні сум та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2012 року ОСОБА_2, керуючись ст.117 КЗпП, звернулась з позовом до ТОВ «Меллон Фешн Україна», третя особа директор цього товариства Вишняков Олександр Вікторович і просила винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборговану заробітну плату за грудень 2011 року у сумі 23.389 грн.97 коп., заборгованість по заробітній платі у сумі 217 грн.39 коп. за період з 1.01.2012 року по 4.01.2012 року, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 4.345 грн.40 коп., доплату до заробітної плати, пов»язану з порушенням зміни умов праці, у сумі 30.772 грн.62 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 34.418 грн.51 коп., відшкодування моральної шкоди у сумі 15.000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 2.000 грн. та відшкодувати витрати на відновлення здоров»я, погіршення якого було викликане порушенням її трудових прав.
Послалась на порушення її трудових прав з боку відповідача ТОВ «Меллон Фешн Україна», де вона була працевлаштована на посаді керуючого магазином «Ве Free» за адресою м.Київ, пр.Генерала Ватутіна,№2, і звільнена 4.01.2012 року за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін).
Зазначила, що, незважаючи на те, що в останній день роботи вона була присутня на робочому місці, між тим, відповідач не здійснив їй у добровільному порядку вище зазначені заборговані виплати.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 31 серпня 2012року позов задоволено частково /а.с.176-181/.
Судовим рішенням стягнуто з ТОВ «Меллон Фешн Україна» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3.000 грн., а в решті позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов /а.с.187-189/.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Стягуючи на користь позивачки лише моральну шкоду у сумі 3.000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача має місце порушення трудових прав позивачки, які виразились в затримці повного розрахунку, видачі трудової книжки та незаконній зміні розміру заробітної плати в сторону зменшення.
Проте зазначеним вимогам рішення не відповідає в повній мірі, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і, відповідно, неправильно застосовані норми матеріального права.
Як слідує з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 з 25.08.2010 року працювала на підставі трудової угоди на невизначений термін на різних посадах в мережі магазинів, що належать відповідачу ТОВ «Меллон Фешн Україна».
З 20.05.2011 року позивачка, відповідно до наказу за №ВF02-04 від 21.10.2010 року переведена на посаду керуючого магазином «Ве Free» з окладом згідно штатного розпису в розмірі 2.000 грн. /а.с.138/.
Відповідно до заяви позивачки, адміністрацією ТОВ» «Меллон Фешн Україна», згідно до наказу «ВF02-01 від 4.01.2012 року вона була звільнена з роботи з 4.01.2012 року за п.1 ст.36 КЗпП за погодженням сторін.
Вважаючи порушеними свої трудові права в частині затримки видачі трудової книжки при звільненні, невиплати заборгованої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, позивачка звернулась з даним позовом до суду про стягнення указаних виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки.
Крім того, позивачка посилаючись на те, що відповідач в односторонньому порядку, в порушення ст.103 КЗпП періодично, без попередження позивачки, зменшував їй заробітну плату, просила стягнути на її користь 30.772 грн.62 коп., як незаконно утриману суму із заробітної плати.
Судом встановлено, що заробітна плата працівників ТОВ «Меллон Фешн Україна», що безперервно виконують функції з реалізації товару, здійснюється на підставі відповідної системи розрахунку заробітної плати «Системи матеріальної мотивації для керівників магазинів «Меллон Фешн Україна», яка передбачає, що заробітна плата співробітників, що безпосередньо здійснюють реалізацію товара, формується з Базової ставки, що складає постійну частину заробітної плати у вигляді окладу та перемінної частини заробітної плати - премії за результатами роботи магазинів.
Отже, крім посадового оклада в розмірі 2.000 грн. позивачка, в залежності від показника товарообігу в очолюваному нею магазині, також отримувала премію, розмір якої періодично визначався керівниками мережі магазинів ТОВ «Меллон Фешн Україна», що знаходило своє відображення в так званій «Системі матеріальної мотивації для керівників магазинів», що фактично є додатковою заробітною платою у вигляді премії.
За період очолювання позивачкою магазину, відповідачем, щодо розміру премій, тричі вносились корективи в «Систему матеріальної мотивації для керівників магазинів»: на період дії з 1.05.2011 року, з 1.08.2011 року та з 1.10.2011 року /а.с.24,28,32/.
Із указаних документів слідує, що основна заробітна плата позивачки в розмірі 2.000 грн. залишалась незмінною, а додаткова заробітна плата, що фактично є премією, у вигляді «мотивації», відповідно змінювалась, в залежності від результатів роботи магазина.
Тобто, зменшення премії в окремі періоди роботи позивачки, є закономірним явищем, а тому, періодичне зменшення розміру премії, ніяким чином не порушує трудових прав позивачки.
Указаний порядок мотивації працівників не передбачений Положенням про заробітну плату в ТОВ «Меллон Фешн Україна» і не затверджувався колективним договором цього товариства, а є лише додатковим стимулом, застосування якого здійснюється лише за ініціативою адміністрації товариства і не встановлений чинним законодавством.
Відповідно до роз»ясень, викладених у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» слідує, що при вирішенні спорів про виплату премій та інших стимулюючих винагород необхідно виходити з нормативно- правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.
У зв»язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивачки на порушення відповідачем ст.103 КЗпП, та вимоги стягнути на її користь з відповідача, як утримані із її заробітної плати 30.777 грн.62 коп. і.
Крім того, як слідує із матеріалів справи і не заперечується сторонами, в день звільнення позивачки з роботи, 4.01.2012 року, в порушення ст.116 КЗпП, їй не були виплачені заробітна плата за грудень 2011 року, компенсація за невикористану відпустку за 2011 рік, а також не видана трудова книжка.
Доводи представника відповідача в тій частині, що позивачка в день звільнення сама відмовилась отримувати указані виплати та трудову книжку - не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Встановлено, що не заперечується позивачкою, 3 лютого 2012 року вона отримала поштове повідомлення про необхідність з»явитись за адресою відповідача з метою отримання трудової книжки.
Між тим як зазначила позивачка, отримавши указане повідомлення, вона не зверталась до відповідача з проханням надіслати трудову книжку на її адресу поштою і сама не з»явилась до відповідача за отриманням трудової книжки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що має місце затримка відповідача
щодо видачі позивачці її трудової книжки на 23 дні (з 4.01.2012р. по 3.02.2012р.).
А тому, в частині вимог позивачки щодо невидачі їй трудової книжки з вини відповідача на більш тривалий час, колегія суддів відхиляє указані доводи, як безпідставні, оскільки затримка видачі трудової книжки, починаючи з 3.02.2012 року, відбувається з вини самої позивачки.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, на картковий рахунок позивачки відповідачем були перераховані заробітна плата за грудень 2011 року у сумі 3.956 грн.06 коп., компенсація за невикористану відпустку у сумі 4.345 грн.40 коп. та заробітна плата за 2 робочих дні у січні 2012 року у сумі 217 грн.39 коп.
Правильність розрахунку указаних грошових виплат підтверджується, як довідкою про доходи позивачки, так і розрахунковими листками за грудень 2011 року - січень 2012 року /а.с.125,148,149/.
Доводи позивачки, що указані розміри виплачених їй сум не відповідають дійсності, суд відхиляє, як безпідставні, оскільки позивачка посилається на нічим не підтверджені розрахунки.
Між тим, із вище наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в дійсності має місце порушення відповідачем трудових прав позивачки - в частині затримки виплати заробітної плати за грудень 2011 року у сумі 3.956 грн.06 коп., компенсації за невикористану відпустку у сумі 4.345 грн.40 коп. та заробітної плати у сумі 217 грн.39 коп. за 2 робочих дні у січні 2012 року у сумі 217 грн.39 коп.
Отже, відповідачем порушені вимоги ст.115 КЗпП, згідно якої, заробітна плата працівникам повинна виплачуватись регулярно, не рідше 2 разів на місяць.
Згідно ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Із наведеного, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТОВ»Меллон Фешн Україна» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки на 23 дні.
При вирахуванні компенсації за невикористану відпустку, суд керується п.7 постанови КМ України №100 від 8 лютого 1995 року „Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" та виходить з сумарної заробітної плати позивачки за повні два місяці її роботи, перед звільненням, у листопаді та грудні 2012 року в розмірі 16.836 грн. 15 коп. (12.008 грн.15 коп. + 4.828 грн.), із кількості 44 робочих днів в указані місяці та одноденного заробітку позивачки 382 грн.64 коп.
Відповідно, середній заробіток позивачки за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки складає 8.800 грн.72 коп. із розрахунку 23 дні х 382грн.64 коп.
Визначаючи розмір моральної шкоди та покладаючи на відповідача обов"язки по її відшкодуванню на користь позивачки у розмірі 3.000 грн., суд першої інстанції правомірно керувався ст.237-1 КЗпП та роз"ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" від 31.03.1995р. №4, згідно з якими, розмір відшкодовуваної моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.
Таким чином, колегія суддів виходячи з вище зазначених вимог матеріальних норм права і враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини вважає, що судом апеляційної інстанції встановлена вина відповідача в порушенні трудових прав позивачки, а тому, рішення в частині відмови у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Крім того, підлягає зміні мотивувальна частина рішення шляхом виключення тексту щодо визнання судом першої інстанції порушення відповідачем прав позивачки в частині зменшення відповідачем її заробітної плати в односторонньому порядку в розмірі 30.777 грн.62 коп., що на думку суду першої інстанції потягло порушення ст.103 КЗпП.
В решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат, колегія суддів вважає за правомірне, у відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача ТОВ «Меллон Фешн Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 88 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України на підставі ст.115,116,117,237-1 КЗпП, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, задовольнити частково.
Скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 31 серпня 2012року в частині відмови у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Меллон Фешн Україна»» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки у сумі 8.880 (вісім тис. вісімсот)грн.72 коп.
Змінити рішення, виключивши із мотивувальної частини посилання щодо визнання судом порушення ТОВ «Меллон Фешн Україна» прав ОСОБА_2 в частині зменшення відповідачем її заробітної плати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Меллон Фешн Україна» в дохід держави судові витрати у сумі 88 (вісімдесят вісім) грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді