АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції в місті Києві про визнання договору дарування квартири недійсним, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом на обґрунтування якого зазначила, що із 1993 року проживала разом із ОСОБА_3, 10 липня 1999 року шлюб був зареєстрований. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер та позивачка дізналась, що 01 грудня 1999 року за нотаріально посвідченим договором він подарував належну йому квартиру дочці ОСОБА_1
Зазначаючи, що на час укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними через психічний розлад, просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 01 грудня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори з підстав передбачених ст. 225 ЦК України, стягнути судові витрати.(т. 1 а.с. 1-30, 34-39)
Відповідачка проти позову заперечувала.
Третя особа зазначала про відповідність дій нотаріуса вимогам законодавства, заперечувала проти заявленого позову.(т.1 а.с. 52-53, 110-11)
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14.06.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про визнання договору дарування квартири недійсним задоволено. (т.1 а.с.247-249).
В апеляційній скарзі відповідачка просила скасувати рішення районного суду і ухвалити нове про відмову в позові. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не з'ясував обставин справи і дійшов помилкового висновку про задоволення позову.(т.2 а.с. 10-15)
В судовому засіданні ОСОБА_1, представник ОСОБА_4 підтримали скаргу і просили її задовольнити, ОСОБА_2, представник ОСОБА_5 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 26, 28)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав. передбачених ст. 225 ЦК України для визнання оспорюваного договору недійсним.
З таким висновком колегія суддів не погоджується.
Оскільки позивачка оспорювала договір дарування від 01 грудня 1999 року, правовідносини, що виникли між сторонами мають бути врегульовані за нормами ЦК України в редакції Закону від 1963 року, посилання районного суду на норми ст. 225 ЦК України колегія суддів визнала помилковими.
Відповідно до вимог ст. 55 ЦК України(в редакції Закону від 1963р.), угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.
Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другою стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклала з нею угоду.
Відповідно до 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Судом встановлено, що:
За ордером від 17 серпня 1988 року № 8862 ОСОБА_3 була надана для проживання квартира АДРЕСА_1, за свідоцтвом від 29 квітня 1994 року ОСОБА_3 набув право особистої власності на вказану квартиру.(т. 1 а.с. 9, 83)
10 липня 1999 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_6.(т. 1 а.с. 10)
20 вересня 1999 року ОСОБА_3 склав заповіт яким зробив розпорядження на випадок його смерті, належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповів доньці ОСОБА_1(т.1 а.с. 84)
01 грудня 1999 року за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_3 подарував належну йому квартиру дочці ОСОБА_1, остання зареєстрована у вказаній квартирі.(т. 1 а.с. 9, 87)
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.(т. 1 а.с. 11 )
За висновком комісії експертів судово-психіатричної(посмертної) експертизи № 208 від 01 березня 2012 року на момент складання та підписання договору дарування квартири 01.12.1999 року, у т.ч. на період вересень-грудень 1999 року, ОСОБА_3 виявляв ознаки психічного розладу у вигляді органічного ураження головного мозку поєднаного ґенеза (нейроінфекційно-судинного) із інтелектуально-мнестичним зниженням, помірковано вираженими змінами особистості та стійкими вираженими: тривожно-фобичним, іпохондричним і церебрастеничним синдромами, яке здійснювало суттєвий вплив на його здатність розуміти значення власних дій та керувати ними, обмежуючи цю здатність. (т. 1 а.с. 217-227 )
Вказаний висновок узгоджується з іншими наявними у справі доказами, зокрема: витягами з історії хвороб, довідками про медичний стан, медичними картами ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які були предметом експертного дослідження.(т. 1 а.с. 13-30, 55-56,158-210, 238)
Оцінюючі вищезазначені докази, колегія суддів виходить з того, що судові експерти не дійшли однозначного висновку саме про неможливість ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та(або) керувати ними на момент вчинення правочину, експерти зазначили лише про суттєвий вплив на його здатність розуміти значення власних дій та керувати ними, обмежуючи цю здатність. Протягом дня психічний стан особи може змінюватись.
Такий висновок в частині здатності ОСОБА_3, хоча і обмеженої, розуміти значення своїх дій не суперечить іншим обставинам справи, а саме: у липні 1999 року ОСОБА_3 уклав шлюб із позивачкою ОСОБА_6, 30 вересня 1999 року склав нотаріально посвідчений заповіт, яким заповідав належне йому майно дочці ОСОБА_1, 18 жовтня 1999 року підписав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_13 отримати у Київському МБТІ довідку-характеристику на квартиру на його ОСОБА_3 ім'я.
При цьому, укладення і реєстрація шлюбу відбувались у Бузівській сільраді Жашківського району Київської області, у присутності свідка ОСОБА_11, яка не зазначила обставин, які б свідчили про нездатність ОСОБА_3 розуміти значення дій, що відбувалися в його присутності.
Під час укладення заповіту, довіреності, договору дарування, особа ОСОБА_3 та його дієздатність були встановлені державними нотаріусами, які посвідчили справжність вчинених ним дій.
ОСОБА_3 за життя і до дня смерті працював, останнє місце роботи - адміністратором ТОВ «Епіцентр К»(т. 2 а.с. 40-44)
Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що ОСОБА_3 за життя висловлював скарги на хвороби, іноді боявся виходити на вулицю, боявся смерті, тобто припускався висловлювань притаманних будь-якій людині, у сукупній оцінці з іншими наявними у справі доказами не можуть бути визнані підставою для висновку, що через хворобу або психічний розлад ОСОБА_3 01 грудня 1999 року на час укладення ним договору дарування не міг розуміти значення своїх дій та(або) керувати ними, оскільки доказів для такого висновку до суду не надано.(т. 1 а.с. 9-10, 84, 85, 158-210)
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав передбачених ст. 55 ЦК України(в редакції Закону 1963 року) для визнання недійсним оспорюваного договору дарування від 01 грудня 1999 року.
При цьому, колегія суддів враховує, що за довідкою позивачка ОСОБА_2 має у власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_3.(т.1 а.с. 88)
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України відсутні і підстави для стягнення із відповідачки понесених позивачкою судових витрат.
Враховуючи вищевикладене і вимоги ч. 2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 червня 2012 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції в місті Києві про визнання договору дарування квартири недійсним.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський