АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
=======================================================================
справа № 22-2690/7912/2012 Головуючий у 1 інстанції: Макарчук В.В.
Доповідач: Поліщук Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого судді: Поліщук Н.В.
Суддів : Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю представника позивача Кірик О.Л.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 березня 2012 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,-
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2011 року позивач Відкрите акціонерне товариство Національна страхова компанія «Оранта» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків, посилаючись на те, що 05 серпня 2010 року позивачем була здійснена виплата страхового відшкодування ОСОБА_5 за договором майнового страхування, проте відповідач , як особа, відповідальна за завдані збитки, відшкодувати такі збитки відмовляється. З урахуванням уточнень позивач просив стягнути з ОСОБА_3 завдану шкоду у розмірі 31947 грн 71 коп. та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 березня 2012 року позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на відшкодування страхових виплат в порядку регресу 31 947 грн 71 коп., а також судовий збір у розмірі 319 грн 50 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, в особі представника за довіреністю ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23.03.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь НАСК «Оранта» 6447 грн. 71 коп. на відшкодування збитків та судовий збір в розмірі 319 грн. 50 коп. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем подано заяву про солідарне стягнення з двох відповідачів шкоди в розмірі 31947 грн. 71 коп. Проте ПАТ УСК «Гарант-Авто» сплатило 25500 грн., тому вважає, що стягненню із ОСОБА_3 підлягає сума 6447 грн. 71 коп.
Окрім того, зазначає, що позивачем безпідставно завищена страхова виплата, судом не з»ясовано фактичний розмір шкоди та різницю між такою шкодою і страховою виплатою, а також суму франшизи та коефіцієнт експлуатаційного зносу автомобіля. Також вказує, що судом не ураховано те, що сім»я відповідача є малозабезпеченою.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 23.01.2010 року о 20 год. 30 хв. на просп.. Возз'єднання у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Хонда», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Samand LX», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 12.02.2010 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст..124 КУпАП.
23.12.2009 року між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу форми №83 серії УБ номер 695910, предметом якого є страхування ризиків.
25.01.2010 року ОСОБА_5 звернулася до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про страхову виплату.
09.03.2010 року ВАТ НАСК «Оранта» складено Страховий акт № СТО-10-813/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, на підставі чого позивачем здійснена виплата страхового відшкодування ОСОБА_5 у розмірі 57 447 грн. 71 коп.
16.09.2011 року ПАТ «УСК «Гарант Авто» перераховано на користь НАСК «Оранта» 25500,00 грн., що підтверджується даними відповідного платіжного доручення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику, та, ураховуючи виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 57 447 грн. 71 коп. та сплату ПАТ «УСК «Гарант Авто» на користь НАСК «Оранта» 25500 грн. дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 31 947 грн. 71 коп.
Такі висновки суду є вірними та ґрунтуються на вимогах закону.
Так, за змістом ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими в договорі страхування.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає сума 6447 грн. 71 коп. є помилковими з огляду на наступне.
Як убачається із матеріалів справи, ВАТ НАСК «Оранта» заявлено вимоги про солідарне стягнення з двох відповідачів ОСОБА_3 та ПАТ «УСК «Гарант Авто» шкоди в розмірі 31 947 грн. 71 коп. В подальшому позивачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ПАТ «УСК «Гарант Авто» та ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 23 березня 2012 року провадження у цій частині закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 205 ЦПК України у зв»язку із відмовою від таких вимог.
Закриття провадження по справі в частині вимог до одного з відповідачів само по собі не дає підстав для зменшення загального розміру відшкодування на суму виплати цим відповідачем.
Так, розмір страхового відшкодування за заявою ОСОБА_5 становить 57 447 грн. 71 коп., що підтверджується даними платіжного доручення №4704 від 24 березня 2010 року та даними реєстру одержувачів відшкодувань за рахунок коштів ВАТ «НАСК «Оранта». Ураховуючи перерахування ПАТ «УСК «Гарант Авто» позивачеві 25500 грн., сума до відшкодування становить 31 947 грн. 71 коп.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що зазначений вище реєстр одержувачів є неналежним колегією суддів відхиляються, оскільки даний реєстр є копією, містить прізвища осіб, якими його складено, а також печатку юридичної особи. Твердження апеляційної скарги про те, що даний реєстр містить суму до виплати ОСОБА_5 57 792 грн. 40 коп., а вимоги заявлено виходячи із суми 57 447 грн. 71 коп. є помилковими, оскільки в даному реєстрі сума до виплати становить 57 447 грн. 71 коп., при цьому 57 792 грн. 40 коп. є сумою з урахуванням плати за РКО у розмірі 344 грн. 69 коп.
Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Хонда», д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП складає 70 377 грн. 25 коп., що визначено відповідно до Звіту №НОМЕР_1-27.01-3 від 01.02.2010 року, який відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Посилання особи, що подала апеляційну скарги, на збільшення в протоколі огляду автомобіля переліку пошкоджень ґрунтуються на припущеннях. Окрім того, з даних вказаного звіту убачається, що його висновки зроблено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні.
При цьому, розмір виплаченого страхового відшкодування визначено за вирахуванням франшизи 1200 грн. та податку на додану вартість 11 729 грн. 54 коп. відповідно до умов Договору добровільного страхування, що спростовує твердження апеляційної скарги щодо визначення розміру страхового відшкодування з урахуванням цих чинників.
З огляду на наведене, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо невизначеності розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення із заподіювача шкоди відшкодування в межах страхової виплати, розмір якої визначено за правилами, встановленими в договорі страхування. При цьому, обставин, які давали б підстави для зменшення розміру відшкодування у зв»язку із матеріальним становищем заподіювача шкоди не установлено.
Окрім того, колегією суддів перевірені повноваження оцінювача ОСОБА_6, установлено , що останній мав право здійснювати оціночну діяльність. Згідно із Наказом Фонду державного майна України №3608 від 02.10.2012 року відповідно до ст. 14 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та у зв»язку із виявленням технічної помилки виключено з додатку «Кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, дію яких зупинено» до наказу ФДМУ від 25 грудня 2008 року №1558 та з додатку «Кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів, дію яких поновлено» до наказу ФДМУ від 01 грудня 2010 року №1795 прізвище - ОСОБА_6.
Твердження представника відповідача в тій частині, що зазначений вище наказ ФДМУ не відповідає вимогам Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 року №1153 є безпідставними та відхиляються колегією суддів, оскільки дана інструкція мала рекомендаційний характер, діяла упродовж 1998 року-2001 років та втратила чинність на підставі Постанови КМ №1242 від 30.11.2011 року.
Посилання представника відповідача на неправомірний підпис вказаного наказу заступником голови ФДМУ є безпідставними, ураховуючи, що Законом України «Про Фонд державного майна України» не обмежено повноваженнями виключно Голови фонди підписувати накази, при цьому, передбачено здійснення обов»язків заступниками голови Фонду в межах повноважень, визначених Головою.
Разом з тим, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши правильну оцінку доказам, вірно визначивши, що в даному випадку відшкодування збитків здійснюється в порядку суброгації на підставі ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», помилково в резолютивній частині зазначив про відшкодування збитків в порядку регресу, у зв»язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні, а посилання на відшкодування збитків в порядку регресу виключенню з резолютивної частини рішення.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 305, 307, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 березня 2012 року змінити , виключити з резолютивної частини рішення посилання на відшкодування страхових виплат в порядку регресу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В.Поліщук
Судді А.М.Стрижеус
О.І.Шкоріна