АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Глиняного В.П.,

суддів Присяжнюка О.Б., Одинця В.М.,

при секретарі Беренді С.С.,

з участю прокурора Донченка В.І.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого та захисника на вирок Печерського районного суду м. Києва від 27.02. 2012 року відносно ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року

в м. Золотоноша, Черкаської області, громадянин України,

освіта вища, працював заступником голови Державного

комітету ветеринарної медицини - заступником Головного

державного інспектора ветеринарної медицини України та

мав третій ранг державного службовця, інвалід 2-ої групи,

заслужений працівник сільського господарства не судимий,

проживає в АДРЕСА_1, засуджений за ст.368 ч.3 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, крім житла.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлений ІІІ рангу державного службовця.

Згідно вироку, ОСОБА_2 будучи представником влади - заступником Голови Державного комітету ветеринарної медицини України - заступником Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, будучи державним службовцем другої категорії та маючи третій ранг державного службовця, який займає відповідальне становище, був наділений повноваженнями з питань здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, координував роботу органів державного ветеринарного контролю міждержавними перевезеннями (експорт, імпорт, транзит) вантажів, підконтрольних службі ветеринарної медицини, забезпечував і контролював роботу безпосередньо підпорядкованих йому: управління державної інспекції ветеринарної медицини; регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, вимагав та одержав 29 березня 2011 року від директора малого підприємства «Донік» ОСОБА_3 за видачу дозволу Державного комітету ветеринарної медицини України щодо ввезення на митну територію України малим підприємством «Донік» 1200 тон морепродуктів 42 000 доларів США хабара, що є особливо великим розміром.

В апеляції прокурор просить вирок районного суду скасувати, посилаючись на м'якість призначеного засудженому покарання, та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 на 10 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати відповідні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна. Також прокурор просить позбавити ОСОБА_2 ІІІ рангу державного службовця та вирішити питання конфіскації грошових коштів в розмірі 95 000 доларів США, 18 363 долари США, 5 940 євро та 9 000 гривень, які є речовими доказами по справі, відносно яких суд не прийняв рішення.

Прокурор вказує на те, що суд при призначенні мінімального за санкцією закону покарання зробив необґрунтований висновок щодо наявності на утриманні засудженого матері та дружини, оскільки ОСОБА_2 з 14.04.2011 року по день винесення вироку не працював, а тому дані обставини не можна вважати такими, що пом'якшують покарання, та формально віднісся до оцінки тяжкості вчиненого засудженим злочину. Апелянт зазначає, що суд обґрунтовуючи вирок посилався на речові докази, а саме 95 000 доларів США, 18 363 долари США, 5 940 євро та 9 000 гривень, які були вилучені з автомобіля «Акура» під час затримання сина засудженого в момент передачі хабара, та по місцю проживання засудженого, але не прийняв рішення по цим коштам.

Засуджений та його захисник у власних апеляціях просять змінити вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України - нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст.368 ч.3 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, від відбування якого ОСОБА_2 звільнити на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, без застосування додаткових покарань та без позбавлення ІІІ рангу державного службовця.

Засуджений та захисник прохання обґрунтовують тим, що призначене покарання є надто суворим, засуджений має велику кількістю нагород, позитивні характеристики та незадовільний стан здоров*я, зокрема, є інвалідом ІІ групи, хворіє на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу ІІІ ст., які включені до п.8 Переліку захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання. Апелянти звертають увагу на те, що засуджений повністю визнає свою вину, кається у скоєному та сприяв розкриттю злочину. Оскільки ОСОБА_2 вже звільнений з посади, то апелянти просять не призначати додаткових покарань та не позбавляти його ІІІ рангу державного службовця.

Крім цього ОСОБА_2 просить вирок в частині конфіскації коштів змінити: повернути 199 600 доларів США їх законним власникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 18 363 долари США, 5 940 Євро та 9 000 грн. повернути ОСОБА_6, яка є їх власником; ОСОБА_7, як власнику коштів повернути 95 000 доларів США та 4000 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав власну апеляцію та заперечує проти апеляцій захисника та засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали власну апеляцію та заперечують проти задоволення вимог апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та провівши судове слідство в частині перевірки доводів апеляцій, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Обставини, за якими було вчинено злочин, передбачений ст. 368 ч.3 КК України, та винність ОСОБА_2 у його вчиненні ніхто із учасників судового процесу не оспорює і за матеріалами справи у колегії суддів не виникає сумнівів в правильності засудження ОСОБА_2 за одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, хабара в особливо великому розмірі, поєднане з вимаганням.

З вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував як підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, який є особливо тяжким, так і дані, які характеризують особу засудженого. З даних, які характеризують особу засудженого судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має позитивні характеристики по місцю колишньої роботи та проживання, наявність почесних грамот та звання Заслуженого працівника сільського господарства, стан його здоров я - інвалід ІІ групи за загальним захворюванням, те що він не перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра. З обставин, які характеризують сімейний стан засудженого, судом враховано перебування на його утриманні матері, 1928 року народження, дружини, 1950 року народження, та стан її здоров я - наявність тяжкої хвороби.

Суд першої інстанції визнав щире каяття ОСОБА_2 та активне його сприяння розкриттю злочину, а також наявність на його утриманні матері та дружини обставинами, які пом'якшують покарання засудженого.

Наведені вище обставини, в своїй сукупності, стали підставою для призначення ОСОБА_2 основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією статті кримінального закону, за яким його засуджено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він узгоджується з положеннями ст.65 КК України, за якими суд призначає покарання враховуючи як тяжкість вчиненого злочину, так і особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання повинно бути необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, на які послався суд першої інстанції, вік засудженого та стан його здоров я, те що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи безстроково, потребує постійного спостереження лікарів, позитивні характеристики та ставлення ОСОБА_2 до скоєного, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що призначений судом першої інстанції строк основного покарання засудженому буде достатнім для його виправлення, а тому доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного судом покарання та неврахування судом тяжкості вчиненого злочину є безпідставні.

Посилання прокурора на помилковість висновку суду щодо перебування на утриманні засудженого матері та дружини, з огляду на те, що на час винесення вироку ОСОБА_2 не працював, є непереконливими, оскільки ОСОБА_2 призначено покарання в межах ст. 368 ч.3 КК України і суд першої інстанції не застосовував норми ст.69 КК України. Крім цього, в матеріалах кримінальної справи наявні довідки щодо отриманого засудженим доходу, медичні довідки про стан здоров я дружини засудженого, яка хворіє на онкологічне захворювання, копія паспорта матері засудженого - ОСОБА_8, 1928 року народження, які дають можливість зробити висновок про перебування на утриманні засудженого його дружини та матері.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляції прокурора про не вирішення судом першої інстанції долі речових доказів по справі, зокрема, грошових коштів в сумі 95 000 доларів США, вилучених під час огляду автомобіля «Акура» , державний номерний знак НОМЕР_1 (т.4а.с.1-4), 18 363 доларів США , 5940 Євро та 9 000 грн., вилучених під час обшуку будинку № 10 по вул. Севастьяна в м. Борисполі (т.4 а.с.191-197) та необхідності прийняття рішення по їх конфіскації, оскільки вказані грошові кошти не були визнані ні досудовим слідством ні судом як речові докази по справі. Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на дані постанови слідчого від 06 травня 2011 року, за якою речовими доказами з речей, які були вилучені 29.03.2011 року під час обшуку будинку № 10 по вул. Севастьяна в м. Борисполі, було визнано лише мобільні телефони «Нокіа» 6600 та «Нокіа» 8600 (т.4 а.с. 221). На вилучені при обшуку будинку та автомобіля грошові кошти було лише накладено арешт ( постанови слідчого від 19 травня 2011 року (т.5 а.с.107, 108 ), тоді як предмет хабара - 42 000 доларів США, які також були вилучені під час обшуку автомобіля, були визнані речовими доказами по справі (т.4 а.с.15-26).

За наведених обставин суд першої інстанції, постановляючи вирок, цілком обґрунтовано прийняв рішення в порядку ст.81 КПК України лише щодо речей та коштів, які були визнані речовими доказами по справі. Питання конфіскації 18 363 долари США, 5 940 Євро та 9 000 грн., а також 95 000 доларів США та 4000 грн. повинно бути вирішено у відповідності до ч.2 ст. 81, ст.48, 49 КВК України.

Колегія суддів не може погодитись з проханням захисника та засудженого про пом'якшення покарання ОСОБА_2, оскільки ті підстави, за якими апелянти просять застосувати до засудженого ст.69, 75 КК України були враховані судом першої інстанції та слугували тому, що засудженому було призначено мінімальне за санкцією кримінального закону покарання. Посилання апелянтів на наявність у засудженого ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби ІІІ ст., які включені до п.8 Переліку захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, не може бути підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки звільнення осіб від покарання за хворобою згідно ст. 408 КПК України здійснюється судом за місцем відбування покарання особи за наявності підстав, передбачених ст. 84 КК України, за поданням установи, де засуджена особа відбуває покарання, та за висновком лікарської комісії.

Не підлягають задоволенню і доводи засудженого про зміну вирок в частині конфіскації коштів та поверненню 199 600 доларів США ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 18 363 долари США, 5 940 Євро та 9 000 грн. - ОСОБА_6, ОСОБА_7 - 95 000 доларів США та 4000 грн. З вироку вбачається, що 199 600 доларів США були визнані судом такими, що нажиті злочинним шляхом і тому суд відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.84 КПК України прийняв обґрунтоване рішення про їх конфіскацію. Питання повернення грошей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинно вирішуватись згідно ч.2 ст.81 КПК України в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, засудженого та захисника залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року, яким ОСОБА_2 засуджений за ст.368 ч.3 КК України - залишити без змін.

Судді: Глиняний В.П. Одинець В.М. Присяжнюк О.Б.