АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_18 ОСОБА_18 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, Комунальне підприємство «Житловик», Київська міська рада, ОСОБА_12 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання довіреності та договорів купівлі-продажу квартири недійсними та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, застосування наслідків його недійсності та стягнення збитків, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2007 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, уточнивши який зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті матері - ОСОБА_18 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
Зазначала, що прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та користування майном, інший спадкоємець померлої та її брат ОСОБА_13 спадщину не прийняв через те, що на час її відкриття перебував у місцях позбавлення волі та ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.
У серпні 2007 року позивачка звернулась до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через пропуск позивачкою строку для її прийняття.
Під час оформлення документів позивачка дізналась, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 13.12.2006 року ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_18 за нотаріально посвідченою довіреністю від 08.11.2006 року, вказана квартира була продана ОСОБА_1.
23 січня 2007 року ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продав вказану квартиру ОСОБА_5
Посилаючись на те, що за законом є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, квартира була продана поза волею власника, позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсними нотаріально посвідчені довіреність від 08 листопада 2006 року реєстровий номер 2376 якою ОСОБА_6 уповноважений на розпорядження належного ОСОБА_18 майна, нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу вказаної квартири від 13 грудня 2006 року та від 23 січня 2007 року.(т. 1 а.с. 1-41, 113-129 т. 2 а.с. 19-22, т. 3 а.с. 43-47)
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 проти позову заперечували, зазначали, що їм не було відомо про те, що спірна квартира була продана на підставі довіреності особи яка померла.
ОСОБА_5 заявила самостійні вимоги до ОСОБА_1, просила визнати недійсним укладений нею договір купівлі-продажу квартири від 23 січня 2007 року, застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення із останнього грошей сплачених за договором, витрат пов'язаних з його укладенням та 15 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.
Представники третіх осіб до суду не прибули, просили розглядати справу за відсутності їх представників.(т. 1 а.с. 59, 71, 82)
Справа розглядалась судом неодноразово.(т. 2 а.с. 50-54, 248-270, 313-314)
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07.08.2012 року позов ОСОБА_18 ОСОБА_18 задоволено частково, визнано за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування, визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_18 від 08.11.2006 року, стягнуто з ОСОБА_6 2700 грн. судових витрат, в задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. Позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером 58 від 23 січня 2007 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 345 925 грн. сплачених за недійсним договором, 6918 грн. збитків, 1500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 1100 грн. судових витрат, в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 2823 грн. судового збору.(т.4 а.с.79-86)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_5 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_5 в позові. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не дав належної оцінки доказам, визнавши недійсним договір від 23 січня 2007 року не звернув уваги, що договір від 13.12.2006 року залишається чинним(т. 4 а.с. 104-115)
Рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_18 ОСОБА_18 сторони не оскаржували.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 підтримала скаргу і просили її задовольнити. Представник ОСОБА_18 ОСОБА_18 - ОСОБА_15, відповідачка ОСОБА_5, її представник ОСОБА_16, представник третьої особи ОСОБА_17 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази. Представник третіх осіб Комунального підприємства «Житловик», Київської міської ради просила розглядати справу за її відсутності.(т. 4 а.с. 120-143)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 лютого 2001 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_18 придбала та була власником квартири АДРЕСА_1.(т. 1 а.с. 11)
17 липня 2002 року ОСОБА_18 був складений заповіт яким вона заповіла все своє майно сину ОСОБА_13 та доньці ОСОБА_18.(т. 4 а.с. 8)
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_18 померла.(т. 4 а.с. 7)
ОСОБА_18 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль, змінила прізвище та ім'я та є ОСОБА_18 ОСОБА_18
Після смерті матері її донька ОСОБА_18 ОСОБА_18 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном та з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції Закону від 1963 року прийняла спадщину.
14 липня 2003 року позивачка звернулась до нотаріуса за прийняттям спадщини, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено через ненадання усіх необхідних документів, та позивачка повернулась до місця проживання в Ізраїль, оскільки є громадянкою цієї країни.
Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_13 спадщину не прийняв оскільки на час її відкриття перебував у місцях позбавлення волі та ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, що підтверджується наявними у справі доказами.(т. 1 а.с. 15-18, 92-95, 180)
29 червня 2007 року позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено через пропуск строку звернення за прийняттям спадщини та відчуження спадкового майна.
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 13.12.2006 року ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_18 за нотаріально посвідченою довіреністю від 08 листопада 2006 року вказану квартиру продав ОСОБА_1.(т. 1 а.с. 72-74)
23 січня 2007 року ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продав вказану квартиру ОСОБА_5 за що отримав 345 925 грн.(т. 1 а.с. 146, т. 3 а.с. 56)
Зважаючи на те, що на час нотаріального посвідчення довіреності від 08 листопада 2006 року правоздатність та дієздатність ОСОБА_18 була припинена у зв'язку із її смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у зв'язку з чим вона не могла видати таку довіреність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність цієї довіреності.(т. 1 а.с. 76)
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 330 ЦК України передбачено, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.
Оскільки ОСОБА_18 ОСОБА_18 фактично прийняла спадщину і отримала спірну квартиру, проте не може отримати свідоцтво про право власності на належне їй спадкове майно через його відчуження поза волею власника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_18 ОСОБА_18 та визнання за позивачкою права власності на вищевказану квартиру. Захист права власності ОСОБА_18 ОСОБА_18 як власника вказаної квартири має відбуватись шляхом витребування належного їй майна із незаконного володіння(віндикації), проте на час розгляду справи судом здійснення таких заходів захисту позивачка не потребує. При цьому, визнавши недійсним правочин(довіреність) на підставі якого ОСОБА_6 продав спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнавати недійсними наступні правочини за позовом ОСОБА_18 ОСОБА_18, зокрема і правочин від 13.12.2006 року, немає потреби.
Оскільки підставою відчуження спірної квартири і набуття її ОСОБА_1 була недійсна довіреність від 08 листопада 2006 року, з огляду на положення ч. 1 ст. 216, ст. 330, ч. 1 ст. 658 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 23 січня 2007 року та стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 345 925 грн. сплачених за договором грошей.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення на її користь із ОСОБА_1 6918 грн. збитків, 1500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, районний суд не врахував, що ч. 2 ст. 216 ЦК України, на яку послався суд, визначає додаткові негативні наслідки для сторони, винної у недійсності правочину, що при певних умов супроводжують визначену ч. 1 ст. 216 ЦК України двосторонню реституцію та повернення сторін недійсного правочину у первісний стан.
При цьому, в силу ч. 2 ст. 216 ЦК України, додаткові негативні наслідки у вигляді відшкодування збитків та грошової компенсації спричиненої моральної шкоди можуть бути покладені на особу у випадку, коли така особа визнана винною у укладенні недійсного правочину та недійсність правочину призвела ще й до заподіяння другій стороні або третій особі збитків (реальні збитки, упущена вигода).
ОСОБА_1 в суді першої інстанції послідовно зазначав, що укладаючи із ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вищевказаної квартири 13 грудня 2006 року не знав і не міг знати, що останній не мав права продавати вказану квартиру, а довіреність на підставі якої ОСОБА_6 вчиняв договір виконана від імені особи - власника квартири, яка померла ще 2003 році.
Такі заперечення ОСОБА_1 підтверджуються наявними у справі доказами, що свідчить про відсутність вини ОСОБА_1 в укладенні недійсної угоди 23 січня 2007 році і заподіянні ОСОБА_5 збитків, завданих укладенням такого правочину.
Враховуючи викладене, та з огляду на положення ч. 2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 6918 грн. збитків, 1500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Інші доводи апелянта цих висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для задоволення заявлених вимог, а тому мають бути відхилені.
Керуючись ст.ст. 303, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року скасувати в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 6918 грн. збитків, 1500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_5 в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді апеляційного суду міста Києва Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський