АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-ц/15360/12 р. Головуючий в 1 інстанції - Новак Р.В.
Доповідач - Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі - Ярмолюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відшкодування збитків та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, в якому з урахуванням уточнення, просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 4 758 грн., а також на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок тривалого утримання відповідачем на депозитному рахунку ВДВС коштів, що були перераховані боржником ТДВ СТДВ «Глобус» на його користь на виконання рішення суду, йому були заподіяні матеріальні збитки в розмірі 4758,00 грн.
Крім того такими неправомірними діями ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві йому були заподіяні моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути 3 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2012 р. в задоволенні позову відмолено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що суд безпідставно не прийняв до уваги його посилання на те, що внаслідок перебування на депозитному рахунку ВДВС коштів, що надійшли від ТДВ «Глобус» на виконання рішення суду, він був позбавлений можливості вкласти ці кошти в банківську установу під відповідні відсотки, що і є його матеріальним збитком. На підтвердження розміру понесених ним збитків посилався на інформацію Кишинівських банків про відсотки на депозитні вклади.
Крім того суд не урахував, що внаслідок незаконних дій відповідача він переніс тривалі моральні страждання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», п.3.7.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджена Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р. державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк.
Згідно ч.1, ч.2 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
26.11.2010 р. державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №22955232 на виконання виконавчого листа №2-27/09 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (ТОВ СТ «Глобус») на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 24 990,02 грн.
Платіжним дорученням від 16.12.2010 р. ТОВ СТ «Глобус» перерахувало борг на депозитний рахунок ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, та що такими діями йому були заподіяні майнові збитки і моральну шкоду.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
27.12.2010 р., а також 18.03.2011 р. та 14.04.2011 р. на адресу ОСОБА_1 відповідачем направлялись листи про надання банківських реквізитів для перерахування стягнених з ТОВ СТ «Глобус» на його користь грошових коштів.
В липні 2011 р., вересні та листопаді 2011 р. позивач надсилав відповідачу неповні банківські реквізити рахунку в Молдова Агроіндбанк Кишинів (Республіка Молдова).
01.02.2012 р. відповідно до наданих позивачем реквізитів банківського рахунку, відповідачем було направлено платіжне доручення через рахунок стягувача в ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Дніпропетровськ, однак 06.02.2012 р. кошти були повернуті на депозитний рахунок ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, з посиланням на порушення відповідачем Інструкції Національного банку України №118 від 26.03.1998 р. (неповні реквізити банківського рахунку)
10.04.2012 р. позивачу був направлений лист про надання ним згоди на перерахування коштів поштовим переказом в Республіку Молдова за його місцезнаходженням з урахуванням поштових витрат за грошовий переказ.
26.04.2012 р. представником стягувача була подана заява про надання згоди на перерахування коштів поштовим переказом.
10.05.2011 р. державним виконавцем було зроблено розпорядження для перерахування коштів переказом через поштове відділення КМД УДПЗЗ «Укрпошта», які 05.06.2012 р. та 07.06.2012 р. були відправлені позивачу.
11.06.2012 р. виконавче провадження №22955232 закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Згідно п.2 ч.2 цієї статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні його позову.
Збитки в частині 801 грн., які позивач обґрунтовує як витрати його представника на проїзд, не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, а є судовими витратами і підлягають стягненню в порядку, визначеному ст.85 ЦПК України.
Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 серпня 2012 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: