АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 листопада 2012 року колегія суддів cудової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Паленика І.Г.,
суддів Жук О.В., Лашевича В.М.,
за участю:
прокурора Юрка Т.Г.,
захисників ОСОБА_1,
скаржника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА
Вказаною постановою суду залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на постанову слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва від 25 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Таке рішення суд мотивував тим, що постанова слідчого є законною та обґрунтованою, оскільки прийнята за наявності приводу та з врахуванням наявних у справі доказів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 подали апеляцію, в якій посилаючись на однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону, просять скасувати постанову суду, а матеріали справи направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Зокрема апеляція мотивована тим, що висновки суду про наявність приводу та підстав для порушення кримінальної справи не відповідають фактичним обставинам справи. Так, в постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що приводом стало безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, однак з тексту постанови не вбачається, при яких обставинах і на підставі яких фактичних даних, матеріалів справи слідчий зробив висновок про наявність в діях ОСОБА_2 інкримінованого йому складу злочину. Крім того, з постанови слідчого не зрозуміло, яким чином його підзахисний здійснював конкретні протиправні дії відносно ОСОБА_4, в чому саме проявлялась його протиправна поведінка. В постанові слідчий сам робить висновок, що невстановлені особи, застосувавши фізичну силу зірвали погони та розірвали формений одяг працівника правоохоронного органу ОСОБА_4 і нанесли легкі тілесні ушкодження іншому міліціонеру ОСОБА_5, тобто ніяких протиправних дій з боку ОСОБА_2 відносно працівників правоохоронних органів слідством не встановлено, а тому в матеріалах відсутні будь-які докази причетності його підзахисного до вчинення ним злочину відносно працівників правоохоронних органів, тобто відсутні приводи та підстави для порушення відносно нього кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, скаржника та захисника, кожного окремо, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити, думку прокурора, який вказав на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та просив залишити його без змін, а апеляцію - без задоволення, перевіривши матеріали скарги, обговоривши і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи зі змісту положень статті 382 КПК України апеляційний суд при перевірці судових рішень по даній категорії справ має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2012 року слідчий з ОВС СВ прокуратури м. Києва прийняв постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, 4 липня 2012 року заступник командира полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 спільно з командиром 2 батальйону полку ДПС УДАІ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 та заступником начальника відділу УДАІ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_7 перебуваючи по АДРЕСА_1 несли службу по охороні громадського порядку. Приблизно о 13 годині, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, побачили, як автомобіль марки „Опель Віваро", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала невстановлена особа, здійснював маневр, пов'язаний із заїздом на тротуар біля Українського дому, який розташований по АДРЕСА_1 де було масове скупчення громадян - учасників мітингу.
ОСОБА_4 виконуючи свої службові обов'язки з охорони громадського порядку звернувся до водія зазначеного автомобіля з вимогою припинити вказаний маневр і проїхати в бік вулиці Трьохсвятительської. В цей час до автомобіля підійшла група невстановлених осіб та ОСОБА_2, при цьому, один з чоловіків сів за кермо вказаного автомобіля.
В подальшому ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, будучи при виконанні покладених на них службових обов'язків намагались перешкодити невстановленій особі у вчиненні протиправних дій, в ході чого інша невстановлена особа застосувала до ОСОБА_5 фізичну силу, схопивши останнього за формений одяг, обмежуючи при цьому його свободу пересування. В цей час інша невстановлена особа, розвернувши автомобіль заднім ходом продовжила рух по смузі зустрічного напрямку, проїхавши близько 25 метрів, після чого здійснила спробу заїхати на тротуар. ОСОБА_4 став рухатись паралельно вказаному автомобілю в тому ж напрямку, заблокувавши у такий спосіб заїзд на тротуар в частині вул. Хрещатик, де було значне скупчення мітингуючи громадян, з метою попередження наїзду на них.
При цьому, ОСОБА_2 спільно з іншими невстановленими особами, діючи умисно, і з метою протидії діям ОСОБА_4, застосувавши фізичну силу, відштовхнули його в сторону проїжджої частини вул. Хрещатик, і стали утримувати, обмежуючи свободу пересування.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК, в якій просили її скасувати, як незаконну та необґрунтовану.
В силу вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Розглядаючи вищеназвану скаргу про порушення кримінальної справи, суд заслухав пояснення скаржника та його захисників, думку прокурора, вивчив матеріали скарги, дослідив матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, і дійшов до висновку, що постанова про порушення кримінальної справи прийнята за наявності достатніх на те приводів та підстав, а тому є законною та обґрунтованою.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим, а тому з ним повністю погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, приводом і підставою до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян та коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як встановив суд першої інстанції, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, а підставами - достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та містяться в матеріалах, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи.
Отже, з наведеного вбачається, що доводи викладені в апеляції відносно того, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки були відсутні приводи і підстави для порушення кримінальної справи - є безпідставними та спростовуються матеріалами даної справи, та матеріалами, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи мав ОСОБА_2 умисел на вчинення злочину, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності його винності, правильність кваліфікації його дій, розглядати чи вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Крім того, відповідно до п.3.2 рішення у справі №1-17\2009 за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції України положень частин 7, 9, п.2 ч.16 ст.236-8 КПК України від 30 червня 2009 року № 16 -рп2009 року, судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів має певні межі і здійснюється лише під час проведення ними дізнання та досудового слідства.
Як видно з листа прокуратури м. Києва від 18 жовтня 2012 року № 06/1-6451-а/2 та копії супровідного листа від 18 жовтня 2012 року № 06/1-4427-12, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, відповідно до вимог ст. 232 КПК України, направлена для розгляду по суті до Шевченківського районного суду м. Києва, де суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 зазначили, що вищевказана кримінальна справа призначена до попереднього розгляду на 15 листопада 2012 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності даних для порушення кримінальної справи, перевірив доводи як скаржника та його захисників, так і прокурора тому порушень вимог кримінально-процесуального закону допущено не було, а відтак жодні правові підстави для задоволення апеляції та скасування постанови суду відсутні.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на постанову слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва від 25 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 - без задоволення.
Судді:
________________ ________________ _________________
Паленик І.Г. Жук О.В. Лашевич В.М.