УКРАЇНА
Справа № 22-11045/12 р. Головуючий в 1 інстанції - Фролова І.В.
Доповідач - Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі - Ярмолюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа: Київська міська рада, про зобов'язання знести самочинно збудовані гаражі, зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання відсутності права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні гаражами,
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, в якому просив зобов'язати відповідачів знести самовільно збудовані ними гаражі, розташовані на належній йому на праві власності земельній ділянці по АДРЕСА_1. Як правову підставу для задоволення позовних вимог посилався на ст.376 ЦК України.
В червні 2009 р. ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 звернулись з зустрічним позовом про визнання відсутності у ОСОБА_5 права власності чи права користування на земельну ділянку, розташовану по вул. Печенізька,23 у м. Києві, визнання недійсним реєстраційного посвідчення Київського бюро технічної інвентаризації про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 у м. Києві, та просили заборонити йому чинити перешкоди в користуванні належними їм гаражами, розташованими вздовж вул. Печенізької у м. Києві.
На обґрунтування своїх вимог посилались на те, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Києві розташований самовільно збудований житловий будинок площею 112,1 кв., право власності на який за ОСОБА_5 зареєстровано в БТІ м. Києва незаконно. Зазначений житловий будинок є непридатним для постійного проживання. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, ОСОБА_5 на праві власності чи користування не належить, а тому він не має права вимагати знесення гаражів, та чинити їм перешкоди в користуванні ними.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2012 р. позов ОСОБА_5 задоволено.
Зобов'язано знести самочинно збудовані металеві гаражі, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Києві, а саме:
ОСОБА_1 - гараж під літерою «З», розміром 21,1 кв.м.,
ОСОБА_6 - гараж під літерою «П», розміром 19,8 кв.м.,
ОСОБА_7 - гараж під літерою «К», розміром 21,0 кв.м.,
ОСОБА_10 - гараж під літерою «И», розміром 21,0 кв.м,
ОСОБА_11 - гараж під літерою «Н», розміром 21,2 кв.м.,
ОСОБА_4 - гараж під літерою «О», розміром 14,1 кв.м.,
ОСОБА_9 -гараж під літерою «М», розміром 21,0 кв.м.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання відсутності права власності чи права користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні гаражами, відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування своїх доводів зазначали, що суд не з'ясував правомочність участі у справі представника ОСОБА_5 з огляду на те, що він не проживає в будинку по АДРЕСА_1, і не користується земельною ділянкою на якій цей будинок розташований.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно технічного паспорту зазначений будинок самовільно збудований, а тому не є узаконеним.
Судом також не з'ясовано на яких правових підставах користується земельною ділянкою позивач, оскільки в матеріалах справи відсутній правовстановлюючий документ, що посвідчує його право власності чи право користування земельною ділянкою, а з письмових пояснень представника Київської міської ради убачається, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу ОСОБА_5 у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1. Про зазначене свідчить також і відповідь ГУ земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 07.07.2011 р. Посилання суду на те, що спадкоємцем будинку стала дружина позивача - ОСОБА_12, до якої в користування перейшла земельна ділянка вважали необгрунтованим.
З урахуванням наведеного вважали, що у позивача відсутнє право користування чи право власності на земельну ділянку, а тому висновок суду про задоволення його позовних вимог є помилковим.
В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили задовольнити їх апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та його представник - ОСОБА_13, а також представник Київської міської ради в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені.
Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_13 - ОСОБА_14 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Земельна ділянка площею 1356 кв.м., на якій знаходиться будинок АДРЕСА_1 була надана під забудову у 1956 р. на підставі рішення Київської міської ради № 957 від 26.06.1956 р.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину по закону, виданого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори 14.06.1985 р., спадкоємцем 6/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві після смерті ОСОБА_15, стала його дочка ОСОБА_16
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2006 р. за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування на 6/20 частин будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_16, та на 14/20 частин цього будинку за набувальною давністю.
Рішенням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 18.09.1992 р. №7 дозволено установку 35 металевих автогаражів по вул. Печенізька для мешканців мікрорайону з включенням їх в авто кооператив «Копернік».
Задовольняючи позов ОСОБА_5 про усунення йому перешкод в користуванні земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі самовільно побудували гаражі на земельній ділянці якою на законних підставах користується позивач, а тому його вимоги про знесення відповідачами самовільно збудованих гаражів, є законним та обґрунтованими.
З таким висновком повністю погодитись не можна виходячи з наступного.
В матеріалах справи відсутні правоустановчі документи, які б підтверджували належність на праві власності чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_5, з визначенням її меж в натурі.
Крім того, на час звернення з позовом до суду - 05.05.2009 р., ОСОБА_5 вже не був власником житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_13 договору купівлі-продажу від 15.04.2009 р., набувачем цього нерухомого майна став ОСОБА_13
ОСОБА_13 представляв інтереси ОСОБА_5 на підставі виданої останнім довіреності від 25.06.2009 р., і діяв виключно в інтересах позивача. З самостійними вимогами про усунення перешкод в користуванні належного йому на праві власності майна він не звертався.
З урахуванням наведеного у суду не було правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 про зобов'язання знести самовільно збудовані гаражі.
В даному випадку суд апеляційної інстанції відповідно до ч.3 та ч.4 ст.303 ЦПК України не обмежений доводами апеляційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки встановлено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду в цій частині.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання відсутності права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні гаражами, є законним та обґрунтованим, оскільки позивачі на надали належних та допустимих доказів на підтвердження належності їм на праві власності гаражів по АДРЕСА_1 у м. Києві.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про зобов'язання знести самочинні гаражі, та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_5до до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа: Київська міська рада про зобов'язання знести самочинно збудовані гаражі, відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: