Справа №1818/976/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шевченко
Номер провадження 11/1890/685/12 Суддя-доповідач - Моїсеєнко
Категорія - 65
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,
суддів - Демченка М. О., Пархоменко О. М.,
з участю прокурора - Савостьянової Л.В.
засудженого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, працюючого старшим провідником Сумської вагонної частини №3, одруженого, раніше не судимого,-
засуджено за ст.382 ч.1 КК України до штрафу в дохід держави в сумі 8500 грн.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину при наступних обставинах.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року, ОСОБА_2 було заборонено користуватися вигрібною ямою та літнім душем, що розташовані за місцем його проживання в АДРЕСА_1 та зобов'язано перенести вигрібну яму та літній душ на відстань не менше 20 метрів від житлового будинку та літньої кухні розташованих по АДРЕСА_2
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 серпня 2010 року дане рішення залишено без змін та вступило в законну силу.
На виконання вище зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист №2-2/2010 року від 9 вересня 2010 року про примусове виконання даного рішення суду, який 22 жовтня 2010 року надійшов до відділу ДВС Тростянецького РУЮ.
22 жовтня 2010 року державним виконавцем ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і ОСОБА_2 було надано термін для добровільного виконання рішення суду, що вступило в законну силу у строк до 29 жовтня 2010 року.
ОСОБА_2 не виконав у встановлений строк дане рішення, тому 15 листопада 2010 року на нього було накладено штраф у розмірі 170 грн. за не виконання судового рішення.
21 грудня 2010 року державним виконавцем відносно ОСОБА_2 винесено постанову про повторне накладення штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання судового рішення.
В поданих апеляціях:
прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи вини та кваліфікації дій засудженого, вважає, що вирок суду є занадто м'яким та не відповідає обставинам справи та особі засудженого з урахуванням того, що ОСОБА_2 на протязі довгого часу умисно ухилявся від виконання судового рішення, хоча і мав час та можливості виконати рішення суду. Просить вирок скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі суду. В доповненнях до апеляції прокурор вважає, що крім невірного призначення покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінально - процесуального кодексу, оскільки в мотивувальної частині вироку не надав оцінки показам засудженого та не спростував його доводи щодо неможливості виконати рішення суду, не надано оцінки доказам у справі: протоколу огляду місця події, повноти проведеної ДВС перевірки щодо способу виконання судового рішення.
захисник ОСОБА_3, вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не довів, що ОСОБА_2 умисно не виконав рішення суду. ОСОБА_2 не було роз'яснено, яким чином можливо виконати рішення суду, крім того стан здоров'я, час та фінансові можливості ОСОБА_2 не дозволяли йому виконати рішення суду, крім того, розташування вигрібної ями та літнього душу стосовно, яких винесене рішення суду про їх переміщення знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_2 на законних підставах, про що є відповідні рішення Тростянецької міської ради. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд іншим складом суду.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку та поданих апеляцій, пояснення прокурора, який в повному обсязі підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2, які прохали задовольнити їх апеляцію та скасувати вирок суду, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.
Так, засуджений ОСОБА_2 показав, що проживає в будинку АДРЕСА_1 і в 2007 році звернувся до суду з позовом до сусідки, яка проживає в будинку АДРЕСА_2 і вимагав зобов'язати її перенести вигрібну яму. По зустрічному позову ОСОБА_4, суд зобов'язав її і його перенести вигрібні ями та душ. Це рішення суду він оскаржив до апеляційного суду, але воно було залишено без зміни і вступило у законну силу. Виконавча служба вимагали від нього виконати рішення суду, але туалет і душ знаходяться на його земельній ділянці законно, відповідно з рішенням Тростянецької райради, крім того його стан здоров'я та відсутність коштів не дозволяє йому виконати це рішення.
Із показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що в її провадженні знаходиться виконавчий лист про виконання рішення суду, яким ОСОБА_2 зобов'язаний перенести вигрібну яму та літній душ на відстань не менше 20 метрів від будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 був наданий час на добровільне виконання рішення суду, але ОСОБА_2 це не зробив. Він був двічі підданий штрафу за невиконання рішення суду, виконавчий збір та два штрафи ОСОБА_2 сплатив, але рішення суду не виконав.
Свідок ОСОБА_4 показала, що вона виконала рішення суду і вигрібну яму ліквідувала, а ОСОБА_2 рішення суду не виконав, на її прохання ліквідувати туалет не реагує, комісії заявив, що і не буде рішення суду виконувати.
Із показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що їй відомо про наявність рішення суду про перенесення туалету та літнього душу, але їх родина не має коштів на виконання таких робіт, хоча за своїх потреб даними спорудами користуються.
Відповідно до рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року, заборонено ОСОБА_2 користуватися туалетом та літнім душем, та зобов'язано його перенести ці споруди на відстань не меншу ніж 20 метрів від жилого будинку АДРЕСА_2 (а.с. 7).
12 травня 2010 року Тростянецький районний суд видав ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виконавчий лист про виконання рішення суду ОСОБА_2.( а.с. 87) і який переданий виконавчий службі на виконання ( а.с. 88 ).
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 14 липня 2011 року роз'яснено рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року, відповідно до якої, вигрібну яму, літній душ та туалет необхідно перемістити з місця їх розташування на інше місце, спосіб переміщення може бути обраний ОСОБА_2 будь який ( а.с. 32).
Як вбачається із технічної документації будівлі АДРЕСА_1, Сумської області, ОСОБА_2 є власником домоволодіння на підставі договору дарування, розміри земельної ділянки, на якій розташований будинок, складають 17,50 метрів у ширину та АДРЕСА_2, 50 метрів у довжину ( а.с. 11- 14 ).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 5 вересня 2011 року, яким є домоволодіння АДРЕСА_1 Сумської області, на території цього домоволодіння є туалет, розташований на відстані 1,85 метрів від огорожі та 1,18 метрів від сусідського будинку, відстань від душу до забору складає 1,9 метрів, від сусідського будинку - 1,25 метрів ( а.с. 16 - 20).
Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 був наданий строк для добровільного виконання рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року в строк до 29 жовтня 2010 року ( а.с. 89) і постановою від 30 жовтня 2010 року з ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір в розмірі 340 грн. ( а.с. 90).
Із актів державного виконавця від 1 грудня 2010 року, 21 грудня 2010 року вбачається, що рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року ОСОБА_2 не виконане ( а.с. 34, 96 ) і відповідно до постанов від 21 грудня 2010 року на ОСОБА_2 накладений штраф у розмірі 170 грн. та 340 грн. за невиконання та повторне невиконання рішення суду ( а.с. 93, 35 ).
Згідно акту державного виконавця від 30 серпня 2011 року, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року ОСОБА_2 не виконано ( а.с. 37 ).
Таким чином суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі зібрані по справі докази і обгрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у умисному не виконанні рішення суду і вірно кваліфікував його дії за ст. 382 ч. 1 КК України.
Що стосується доводів апеляції захисника про те, що суд першої інстанції не довів, що ОСОБА_2 не виконав рішення суду умисно та доводів апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції щодо того, що суд не вмотивував свого рішення щодо наявності у засудженого прямого умислу на невиконання рішення суду, то на думку колегії суддів вони є неогрунтованими, вони перевірялися в судовому засідання і не знайшли свого підтвердження.
Так із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 знав про рішення суду, яким його зобов'язано виконати певні дії, а також і про наявність виконавчого листа та виконавчого провадження, що підтверджується також і тим, що ОСОБА_2 сплатив суму виконавчого збору та накладені на нього штрафи на невиконання рішення суду, погодившись з цими рішеннями виконавчої служби і не оскарживши їх ( а.с. 98). Крім того, за заявою ОСОБА_2 виконавча служба зверталася до Тростянецького районного суду щодо роз'яснення рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року і ухвалою суду рішення було роз'яснено. Але, ОСОБА_2 погодився з таким роз'ясненням, не оскаржив його і воно також вступило у законну силу.
Суд першої інстанції перевірив доводи засудженого ОСОБА_2 щодо відсутності місця для перенесення туалету та літнього душу, щодо відсутності коштів для виконання таких робіт і на думку колегії суддів вірно визнав їх як обраний ОСОБА_2 спосіб захисту з метою уникнути покарання за умисне невиконання рішення суду, оскільки і розмірі земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_2 і його доходи і доходи його сім'ї, які підтверджені довідкою ( а.с. 75) не перешкоджають йому у виконанні рішення суду. Що стосується доводів апеляції захисника та доводів засудженого ОСОБА_2 про такий стан здоров'я його та його доньки, який спонукає його на витрачання коштів на лікування, то ні органами досудового слідства ні в судовому засіданні таких доказів здобуто не було.
Тому доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції про те, що суд не спростував доводи засудженого ОСОБА_2 щодо відсутності об'єктивної можливості виконати рішення суду та те, що суд не мотивував свої висновки щодо наявності можливості перенесення вигрібної ями, літнього душу та туалету є необгрунтованими і такими що суперечать матеріалам кримінальної справи, оскільки суд першої інстанції навів відповідні мотиви стосовно цих доводів засудженого ОСОБА_2
На думку колегії суддів є безпідставними і доводи апеляції прокурора про те, що суд першої інстанції при розгляді справи істотно порушив вимоги кримінально процесуального кодексу України, а саме вимог ст. 334 КПК України.
Як вбачається із протоколу судового засідання ( а.с. 119), після оголошення обвинувального висновку, ОСОБА_2 пояснив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, вину не визнаю повністю, пояснення по справі давати буду, тому доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_2 фактично визнав свою вину частково є безпідставними.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, як на істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону вказує на те, що суд не надав правової оцінки протоколу огляду місця події за місцем проживання засудженого ОСОБА_2
Але, на думку колегії суддів такі доводи апеляції прокурора є явно надуманими. Суд першої інстанції поклав в основу вироку як доказ, який був добутий під час досудового слідства, протокол огляду місця події. Цей доказ був досліджений в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання ( а.с. 202) і яким був підтверджений факт наявності на території домоволодіння ОСОБА_2 на час проведення огляду, 5 вересня 2011 року, туалету та літнього душу, які за рішенням суду від 12 травня 2010 року він повинен був перенести на інше місце.
Є безпідставними і доводи апеляції прокурора про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки повноти проведеної державним виконавцем перевірки по заяві ОСОБА_2 щодо роз'яснення порядку виконання рішення суду.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, суд в судовому засіданні дослідив матеріали виконавчого провадження та надав їм відповідну оцінку у вироку, а що стосується роз'яснення порядку виконання рішення суду, то ухвала Тростянецького районного суду Сумської області від 14 липня 2011 року, якою роз'яснено рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2010 року є судовим рішення, яке вступило в законну силу і ніким із зацікавлених осіб не оскаржувалося.
Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_2 то воно, на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу засудженого та призначив йому покарання, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, призначене в межах санкції закону, по якому він засуджений і підстав для його зміни не вбачається.
Тому доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції про те, що ОСОБА_2 призначене надто м'яке покарання є необгрунтованими.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2012 року відносно ОСОБА_2- залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.
СУДДІ:
Моїсеєнко Т. М. Демченко М. О. Пархоменко О. М.