Справа № 22-ц/2690/14787/12

Головуючий у 1 інстанції: Мицик Ю.С.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Український страховий дім"

про стягнення страхового відшкодування,

встановила:

позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 127 041грн. матеріальної шкоди, 1611грн. вартості проведення дослідження, 246грн. вартість сплати довідки Гідрометцентру, а також 120грн. судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 31 липня 2009р. уклала з відповідачем договір страхування, предметом якого було захист майнових інтересів, що пов'язані із користуванням транспортним засобом - автомобілем "Тайота Ауріс". 31 січня 2010р. стався страховий випадок, у результаті якого був пошкоджений її автомобіль, про що вона 1 лютого 2010р. повідомила відповідача та надала всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, однак 1 липня 2010р. отримала відмову у виплаті.

Позивачка вважала, що відмова відповідача є неправомірною і просила у примусовому порядку стягнути з відповідача страхове відшкодування та понесені нею витрати.

У подальшому позивачкою був зменшений розмір позовних вимог в частині матеріальної шкоди до 105 867,5грн.

Заочним рішенням суду від 26 травня 2011р. позов задоволено.

Ухвалою суду від 15 липня 2011р. заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що водієм застрахованого транспортного засобу були грубо порушені правила дорожнього руху, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також апелянт зазначає, що судом безпідставно проведено стягнення понесених позивачкою витрат по сплаті судового дослідження та отримання довідки Гідрометцентру, так як оплата таких витрат не передбачена умовами договору страхування.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 31 січня 2010р. сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль "Тайота Ауріс", державний номер НОМЕР_1, який належить позивачці.

- 2 -

У момент ДТП автомобілем керувала ОСОБА_3, яка постановою Обухівського районного суду Київської обл. від 15 лютого 2010р. визнана винною у ДТП.

31 липня 2009р. між позивачкою та відповідачем був укладений договір добровільного страхування вищезазначеного транспортного засобу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачці у виконанні зобов'язань за договором страхування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наданим сторонами доказам та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 9.3.5. договору добровільного страхування, який був укладений сторонами, страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування за грубе порушення страхувальником вимог ПДР, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; порушення правил перетинання (руху) через залізничні переїзди; виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок якого сталося ДТП; недотримання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух транспортних засобів, крім випадків, якщо таке порушення викликане необхідністю уникнути ДТП.

Таким чином, перелік грубого порушення ПДР, які можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, є вичерпним.

Постановою Обухівського районного суду Київської обл. від 15 лютого 2010р. встановлено, що водієм застрахованого автомобіля ОСОБА_3 були порушені п.п. 2.3. (б), 11.2., 12.1, 12.3 ПДР, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України є доказом, який не підлягає повторному доведенню.

Вказані норми ПДР не передбачають відповідальності за виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок якого сталося ДТП, як про це зазначає апелянт. Така відповідальність передбачена п.п. 11.3 та 11.4 ПДР, за порушення яких ОСОБА_3 не була притягнена до адміністративної відповідальності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що причино ДТП було не виїзд ОСОБА_3 на смугу зустрічного руху, а саме не обрання безпечності швидкості руху, неправильна оцінка дорожньої обстановки, що стало причиною виїзду на смугу зустрічного руху та зіткнення з деревом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_3 не було допущено грубе порушення ПДР, які передбачені договором добровільного страхування, тому відповідач неправомірно відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив із висновків звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 23 лютого 2010р.

Апелянт вказаний звіт та суму визначеної судом матеріальної шкоди в апеляційній скарзі не оскаржував.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення вартості матеріального збитку з відповідача є незаконним та обґрунтованим.

Посилання представника апелянта у судовому засіданні на те, що відповідно до договору страхування вигодонабувачем є ВАТ КБ "Надра", що повинно бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, не були предметом апеляційної скарги.

Однак, з наданих апеляційному суду документів вбачається, що на момент вирішення даного спору судом позивачкою кредитна заборгованість КБ "Надра" повністю погашена (с.с.178), строк дії договору добровільного страхування закінчився 3 серпня 2010р., що позбавляє можливості внесення до нього змін стосовно вигодонабувача, але відповідач взятих на себе зобов'язань за договором страхування у визначений договором термін не виконав, тому колегія суддів вважає, що відповідно до загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність, позивачка має законне

- 3 -

право на отримання страхового відшкодування від відповідача.

Разом з тим, доводи апелянта про безпідставне стягнення вартості довідки Гідрометцентру та вартості проведення експертного дослідження заслуговують на увагу, так як відшкодування вказаних витрат не передбачено умовами договору страхування, також дані витрати не віднесені до судових витрат, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення зазначених сум з відповідача.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог відмовляє, у зв'язку із їх безпідставністю.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2011р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ЗАТ "Український страховий дім" 246грн. вартості довідки та 1611грн. вартості проведення дослідження, і в цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: