АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Глиняного В.П.,

суддів Присяжнюка О.Б., Одинця В.М.

з участю прокурора Мінакової Г.О.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією разом з доповненнями ОСОБА_3 на вирок Подільського районного суду від 28 лютого 2012 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Душети, Душетського району, Республіки Грузія, громадянин Грузії, не повна середня освіта, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 04.04.1997 року Конотопським міським судом Сумської області за ч.2 ст. 206 КК України ( в редакції 1960 року) до 2 -х років позбавлення волі, відповідно до ст. 45 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки; 18.03.1998 року Конотопським міським судом Сумської області за ст. ст. 98, ч.2 ст. 206, 42, 43 КК України ( в редакції) 1960 року) до 5 (п'яти) років позбавлення волі;

17. 12.2004 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 289 КК України до 10 (десяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Згідно вироку Апеляційного суду м. Києва від 30.12.2005 року вирок Святошинського районного суду м. Києва в частині покарання змінено і призначено ОСОБА_3 за ч. 3 ст.289 КК України покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна;

засуджений за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі, без конфіскації майна; за ст. 395 КК України до 3 (трьох) місяців арешту.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді 8 ( восьми) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Дрезден, Германія громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою, АДРЕСА_2, раніше судимого 21.10.2004 року Конотопським районним судом Сумської області за ч.3 ст.296, 69 КК України до одного року 6 місяців позбавлення волі;

25.06.2008 року Конотопським районним судом Сумської області за ч.1 ст. 122, ч.3 ст.296, 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

засуджений за ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець м. Єнакієво, Донецької області, громадянин України, освіта середня повна, не одружений, офіційно не працює, реєстрація в Україні відсутня, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

засуджений за ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Вироком частково задоволений позов потерпілого ОСОБА_5 та стягнуто солідарно на його користь із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди - двадцять одну тисячу двісті сорок три гривні 01 копійку, у відшкодування моральної шкоди - тридцять тисяч гривень, а всього п'ятдесят одну тисячу двісті сорок три гривні 01 копійку.

За вироком суду, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 18 вересня 2011 року приблизно о 00 год. 15 хв. перебуваючи по пр. Г. Сталінграду, 4 в м. Києві з метою повторного незаконного заволодіння транспортним засобом « Мерседенс -Бенс Е - 260» державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 поєднаного з застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вступили між собою в попередню змову і розподілили між собою злочинні ролі, згідно з якими ОСОБА_1 повинен був мотузкою, що мав при собі здавити шию водію автомобіля ОСОБА_5 з метою подавлення його волі до опору, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 повинні були зупинити автомобіль, виштовхнути з нього ОСОБА_5 і заволодівши автомобілем з місця вчинення злочину втекти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сіли в салон автомобіля, що належить ОСОБА_5 і попросили відвезти їх на вул. Хрещатик у м. Києві. Коли ОСОБА_5 на автомобілі рухався по «Гаванському мосту» в бік вул. Набережно-Луговій у м. Києві ОСОБА_1 накинув мотузку, ОСОБА_5 на шию і почав стискати її, тим самим застосував насильство небезпечне для життя і здоров'я останнього, спричинивши тому легкі тілесні пошкодження. В цей час ОСОБА_3 рукою схопився за кермо автомобіля, намагаючись направити його до узбіччя дороги, а ОСОБА_2 ногою вдарив по важелю перемикання коробки передач, щоб заблокувати колеса і зупинити автомобіль. ОСОБА_5 утримуючи кермо автомобіля, збільшив швидкість і направив автомобіль до Поштової Площі в м. Києві, де побачив наряд співробітників міліції, після чого зупинив автомобіль і працівниками міліції біля автомобіля були затримані ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, в доповненнях до апеляції просить направити кримінальну справу прокурору на додаткове розслідування відповідно до ст. 374 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог засуджений зазначає, що було порушено право на захист, оскільки на момент проведення судового слідства йому не був наданий перекладач, останній посилається на те, що він є громадянин Грузії погано розуміє російську та українську мову, а матеріали кримінальної справи були зібрані на українській мові, тому він не міг належним чином ознайомитись з матеріалами справи та зрозуміти суть документів які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, апелянт зазначає, що є розбіжності в показах потерпілого ОСОБА_5 та засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вважає, що підставами для скасування вироку є однобічність та неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно ст. 352 КПК України були визнані такими, що не підлягають розгляду ( том 3 а.с. 183-186).

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, який уточнивши свої апеляційні вимоги просив після скасування вироку направити кримінальну справу прокурору на додаткове розслідування, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, які підтримали вимоги апеляції, пояснення прокурора, який заперечує проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні указаних у вироку злочинах, за обставин, встановлених судом, як і висновок щодо кваліфікації злочинних дій засудженого, є слушним, так як підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, в їх сукупності.

Зокрема, вина засудженого у замаху на заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, підтверджується показами потерпілого, в яких він зазначав, що він виконував роботу таксиста на власному автомобілі «Мерседес Бенс». На станції метро « Нивки» до нього підійшов ОСОБА_3 На вимогу його він поїхав в напрямку «Оболонь». Під час однієї зупинки ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 вийшли з автомобіля, про що вони розмовляли йому було невідомо, він тільки чув слова « Я не проти. Я згоден». Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 сіли до автомобіля та поїхали в сторону Гаванського мосту. Боковим зором він побачив, що йому намагаються накинути мотузку на шию, він перехопив її, але ОСОБА_1, все ж таки тягнув за мотузку передавлюючи шию. Перед кінцем мосту йому все ж таки вдалося вирвати мотузку, після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 намагалися зупинити автомобіль, вдаривши важіль коробки передач але він зупинився, лише поблизу автомобіля працівників міліції.

Також вина засудженого підтверджується показами ОСОБА_2, які він надавав в якості підозрюваного на досудовому слідстві ( том.1 а.с. 159-161), в яких він зазначив про те, що він разом з ОСОБА_3, та ОСОБА_1, їздили на автомобілі «Мерседес Бенс» під керуванням ОСОБА_5 Приїхавши в район ж/м Оболонь, ОСОБА_3 попросив водія зупинитись і вони вийшли з автомобіля. Потім ОСОБА_3 запропонував йому та ОСОБА_1 вчинити на водія напад з метою заволодіння його автомобілем та грошима. На цю пропозицію вони погодились та почали обговорювати, яким саме чином здійснити напад. ОСОБА_1 повідомив, що в нього при собі є мотузка, якою він може придавити водія автомобіля, щоб він не чинив перешкод заволодінню автомобілем. Потім вони сіли в автомобіль та почали їхати, в процесі руху ОСОБА_1 накинув на шию водію мотузку та почав її стискувати. Водій якимось чином вирвав мотузку з рук ОСОБА_1 та прискорив швидкість автомобіля. ОСОБА_3 в цей час почав руками намагатися вибити важіль коробки передачі автомобіля, щоб водій зупинився, але водій на великій швидкості виїхав на вул. Набережно-Лугову та неподалік кафе «Макдональдз» загальмував авто, вискочив із автомобіля. Після чого, всі вони були затримані працівниками міліції.

Крім того, вина засудженого також підтверджується і показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ( працівників Державної служби охорони) ( том. 1 а.с. 132 - 139, в яких вони зазначили, що 18.09.2011 року приблизно о 00 год.50 хв. приїхали перевірити приміщення контрольно-ревізійного управління, що знаходиться на перехресті вул. Набережно-Хрещатицької та Борячів Узвіз. Перевіривши об'єкт охорони вони почули звук сигналу автомобіля, помітили, що на них їде автомобіль «Мерседес Бенс Е - 260 чорного кольору, який зупинився від них на відстані приблизно 2-ох метрів, з водійського місця вибіг чоловік, який просив допомоги. Після цього були прийняті міри щодо затримання осіб, які вийшли з авто та хотіли з місця зникнути. Згодом водій ОСОБА_5 повідомив, що під час руху йому на шию один з чоловіків, яких він підвозив, накинув мотузку та намагався задушити з метою заволодіння його автомобілем. В салоні автомобіля знаходилась біла плетена мотузка приблизно довжиною один метр.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції ОСОБА_3 про неповноту та однобічність судового слідства, про розбіжності в показах потерпілого та засуджених, оскільки сукупність досліджених судом доказів дають впевненість стверджувати про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Суд першої інстанції дав належну оцінку як показам потерпілого так і засуджених. Підстав вважати, що потерпілий ОСОБА_5 в своїх показах оговорив засуджених не має, оскільки ні суд першої інстанції, ні колегія суддів не встановила обставин, за якими потерпілий міг дати неправдиві покази.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про порушення його права на захист, ненаданий останньому перекладач, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу допита підозрюваного (том 1. а.с.188), ОСОБА_3 були роз'яснені вимоги ст. 43-1 КПК України, зокрема те, що він має право мати захисника; заявляти клопотання і відводи, а також ОСОБА_3 були роз'яснені вимоги ст. 19 КПК України. ОСОБА_3 клопотання про перекладача не заявляв, а навпаки власноручно писав про те, що йому пред'явлене обвинувачення зрозуміло, російською мовою володіє вільно, українську мову також розуміє. В судовому засіданні засуджений також не наполягав на участі перекладача. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 тривалий час мешкав на Україні, мав судимості на території України, вироки за якими оскаржував, що свідчить про те, що ОСОБА_3 розумію як українську мову, так і російську, а тому і потреби в перекладачі не було.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була надана копія обвинувального висновку на російській мові, що вказує на дотримання досудовим слідством та районним судом права засудженого.

За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій та скасування судового рішення.

Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.

Судді: 1. 2. 3.