ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К/9991/51394/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого судді: Мороза В.Ф.

Суддів: Логвиненка А.О.

Донця О.Є

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

встановив:

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2010 року залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління щодо недоврахування та недовиплати позивачці державної соціальної підтримки дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік з 01.01.2010 року по 21.05.2010 року з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі просить змінити рішення першої інстанції, скасувавши постанову апеляційного суду в частині стягнення з управління на користь позивача 45,5 грн. судових витрат, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.

Однак, відповідачем не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус "діти війни".

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". При цьому, зазначені висновки судів ґрунтувались на тому, що в 2009, 2010 роках законодавцем дія положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежувалась.

Разом з тим, як вбачається з рішення суду першої інстанції, справа розглянута за правилами Цивільного процесуального кодексу України та розподіл судових витрат було проведено на підставі ст.88 ЦПК України. З Управління на користь позивача рішенням суду першої інстанції стягнуто 45,50 грн. судових витрат, у тому числі 8,5 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Одночасно частиною другої вказаної статті передбачено, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»в редакції станом на час розгляду та вирішення спору у суді першої інстанції від сплати державного мита звільняються у тому числі Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

Звільнення відповідача від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ст. 81 ЦПК, постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»не передбачено.

За викладеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо покладення на відповідача витрат по оплаті судового збору у розмірі 8,5 грн., від оплати якого він звільнений. Вказаного суд апеляційної інстанції не виправив.

Отже витрати позивача оплаті судового збору у розмірі 8,5 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок держави, а судові рішення у цій частині мають бути змінені на підставі ст.. 225 КАС України.

Керуючись статтею 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі задовольнити частково.

Змінити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2012 року в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі на користь ОСОБА_2 8, 5 грн. судового збору.

Відшкодувати ОСОБА_2 8,5 грн. судового збору за рахунок держави.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути перегляне Верховним Судом України з підстав, передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець