Справа №1-9/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовка

Номер провадження 11/1890/630/12 Суддя-доповідач - Пархоменко

Категорія - 22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Пархоменко О. М.,

суддів - Ященка В. А., Філонової Ю. О.,

з участю прокурора - Кравцової Л.М.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2012 року яким, -

ОСОБА_2, 1967 року народження, мешканець АДРЕСА_5, раніше неодноразово судимий, останній раз -

- 22.05.2007 року за ст.ст. 162 ч. 1, 296 ч. 4, 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, -

засуджений:

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- за ст. 187 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

- за ст. 304 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки;

- за ст. 357 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_3, 1962 року народження, мешканець АДРЕСА_6, раніше судимий:

- 03.09.1999 року за ст.ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- 16.09.2004 року за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. 14.07.2008 року умовно - достроково звільнений на не відбутий строк 4 місяці 26 днів, -

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 01.12.2010 року за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 104 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік, -

засуджений:

- за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, до відбування визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком суду від 12.01.2012 року більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_2 584 грн. 54 коп., ОСОБА_4 171 грн. 74 коп., ОСОБА_5 171 грн. 74 коп. судові витрати, пов'язані з проведенням судово-криміналістичних експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за скоєння таких злочинів.

4 грудня 2010 року в денний час ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, втягнув неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у скоєння злочину відносно потерпілого ОСОБА_6, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розпиваючи спиртні напої у квартирі АДРЕСА_2 побачили у інваліда 1 групи ОСОБА_6, який мешкав за даною адресою, грошові кошти в сумі 200 грн..

Покинувши квартиру, ОСОБА_2, знаючи про неповнолітній вік свого племінника ОСОБА_4, запропонував останньому повернутися у квартиру і забрати гроші у ОСОБА_6, не ставлячи його до відома, що буде використовувати для цього ніж.

Після цього, ОСОБА_4 , під вигаданим приводом начебто забув у цій квартирі телефон, зайшов у помешкання і разом із господинею квартири почав шукати телефон, а ОСОБА_2 через незамкнені двері проник у квартиру та зайшов до кімнати потерпілого ОСОБА_6, де діставши ніж, приставив лезо ножа до грудей потерпілого та почав обшукувати його одяг, проте заволодіти грошима не зміг, оскільки 200 грн. ОСОБА_6 до цього передав ОСОБА_7.

ОСОБА_7, зрозумівши протиправний характер дій ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вимусила їх покинути квартиру.

Окрім того, 5 грудня 2010 року близько 12 год. ОСОБА_2 за попередньо змовою з ОСОБА_3, проникли у житло ОСОБА_7, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_7 на суму 176 грн. 65 коп..

Цього ж дня близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, запропонував неповнолітньому ОСОБА_4, достовірно знаючи, що його племінник не досяг повноліття, скоїти крадіжку майна із квартири ОСОБА_7. Проникнувши до квартири, яка розташована АДРЕСА_2 таємно викрали майно потерпілої на загальну суму 288 грн. 25 коп.. ОСОБА_2 під час вчинення крадіжки помітив паспорт на ім'я ОСОБА_7, яким незаконно заволодів шляхом таємного викрадення.

У поданій апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду в частині засудження за ст.ст. 187 ч. 3, 357 ч. 3, 304 ч. 1 КК України скасувати, справу в цій частині направити на додаткове розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що обвинувачення в цій частині базується лише на показах самого ОСОБА_4, які їм були надані під тиском, до того ж при вчиненні злочинів він не знав, що ОСОБА_4 є неповнолітній. Відбитки його пальців на паспорті ОСОБА_7 та ножі відсутні.

Окрім того, ОСОБА_6 була надана для впізнання фотографія ОСОБА_2 двадцятирічної давності, а оскільки потерпілого уже не має в живих, то обставина щодо впізнання залишилася судом не з'ясована. Обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України він визнає повністю та щиро кається. Також зазначає, що суд не взяв до уваги його стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, висновок прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у повторному таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням до житла, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій за ст. 185 ч.3 КК України, в поданій апеляції не оспорюється.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч.3, 357 ч.3, 304 ч.1 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_6, який при проведенні досудового слідства пояснив і його показам суд першої інстанції дав оцінку, в тому, що він являється інвалідом 1 групи з ураженням опорно-рухового апарату. 4 грудня 2010 року в його кімнату зайшли чоловік на ім'я ОСОБА_2 та молодий хлопець. Під час розмови вони побачили 200 грн., які лежали у кармані його сорочки, в яку він був зодягнутий. ОСОБА_2 дістав ці гроші, проте він почав просити і гроші були повернуті. Через деякий час ОСОБА_2 знову зайшов до кімнати, вийняв із кишені ніж, лезо приставив до грудей, а другою рукою почав шукати гроші, проте грошей уже не було, оскільки перед цим він їх передав своїй співмешканці ОСОБА_7. Він дуже злякався за своє життя, оскільки чоловік міг в будь-який момент нанести ножем тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила суду, що вдень 4 грудня 2010 року у її квартирі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та інша особа вживали спиртні напої. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 заходили до кімнати її співмешканця, який є інвалідом і який пізніше повідомив, що ОСОБА_2 намагався забрати 200 грн., а потім повернув. Після цього вона забрала гроші, засуджені пішли із помешкання.

Через деякий час ОСОБА_4 повернувся і сказав, що забув телефон, розмовляючи з ним побачила ОСОБА_2, який зайшовши до квартири, зразу пішов до кімнати співмешканця. Пройшовши до кімнати ОСОБА_6 побачила його зляканим і почала вимагати, щоб ОСОБА_2 і ОСОБА_4 покинули квартиру. Пізніше потерпілий їй пояснив, що ОСОБА_2, погрожуючи ножем, вимагав гроші. Окрім того потерпіла підтвердила про крадіжку майна із її квартири 5 грудня 2010 року.

Окрім цих доказів, суд першої інстанції послався на протокол допиту свідка ОСОБА_8, яка підтвердила, що ОСОБА_2 помимо продуктів харчування, які приносив 5 грудня 2010 року із ОСОБА_4, дістав із кишені свого одягу і паспорт на ім'я ОСОБА_7 і залишив у неї в квартирі.

Неповнолітній вік ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, підтверджується копією свідоцтва про його народження(а. с. 268 т.1).

Також вина ОСОБА_2 підтверджується іншими доказами, які проаналізовані судом і наведені у вироці.

Доводи засудженого про його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів суд визнав неправдивими і розцінив їх як спробу уникнути відповідальності за скоєне, при цьому навів у вироку обґрунтовані мотиви прийнятого рішення. У тому числі і щодо неповнолітнього віку ОСОБА_4, із яким у нього родинні стосунки.

Кримінальну справу суд розглянув з достатньою повнотою, а тому доводи засудженого ОСОБА_2 про незаконність його засудження внаслідок неповноти з'ясування всіх обставин справи є необґрунтованими.

Злочинні дії ОСОБА_2 за ст. ст. 187 ч.3, 185 ч.3, 304 ч.1, 357 ч.3 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції повністю

дотримався вимог ст. 65 КК України. Зокрема зі змісту вироку вбачається, що суд належним

чином урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, які впливають на покарання, і призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його

виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зокрема, призначаючи покарання за скоєння особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, суд призначив мінімальне покарання, зазначене у санкції ч.3 ст. 187 КК України у виді 7 років позбавлення волі, тоді як цей закон передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років. Підстав для подальшого пом'якшення засудженому покарання, як про це поставлено питання в апеляції та доповненні до неї, не має. .

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

СУДДІ:

Пархоменко О. М. Ященко В. А. Філонова Ю. О.