АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа НОМЕР_12-4928 Головуючий у 1 інстанції:
2006 р. Стратій Є.В.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В.
Суддів : Подліянової Г.С.
Осоцького І.І. При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "ЗапорЬький електровозоремонтнии завод" про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ВАТ "Запорізький електровозоремонтнии завод" про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві зазначав, що за договором НОМЕР_1 він розробив креслення, виготовив, зробив монтаж, пуск, наладку, склав технічний звіт, інструкцію по експлуатації та запровадив два пиловловлювача на ВАТ "Запорізький електровозоремонтнии завод" з використанням авторського свідоцтва СРСР НОМЕР_2. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2002 року його визнано автором винаходу "пиловловлювача", який використовується відповідачем на підприємстві. ВАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" не відзвітувався по статистичній звітності і не виплатив позивачу авторської винагороди.
Посилаючись на ці обставини просив суд накласти на відповідача адміністративне стягнення, заборонити експлуатацію двох пиловловлювачів авторського свідоцтва СРСР НОМЕР_2, автор ОСОБА_1. та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 592 870 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2006 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушебння судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті І справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як видно з матеріалів справи, 30.11.1987 року між Науково-виробничим кооперативом "Газоочистка" в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. та Запорізьким електровозоремонтним заводом був укладений договір НОМЕР_1 на проведення науково-дослідних, досвідно-конструкторських та технологічних робіт, предметом якого було дослідження, розробка та впровадження системи очистки газів печей плавки бронзи на Запорізькому електровозоремонтному заводі.
08.04.1986 року державним комітетом СРСР по справам винаходів та відкриттів видано авторське свідоцтво НОМЕР_2 на винахід "Пиловловлювач", авторами якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_1., а замовником Ярославський політехнічний інститут.
Згідно ч. З ст. 518 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, винахідник, якому видано авторське свідоцтво в разі використання його винаходу, має право на винагороду залежно від економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в результаті використання винаходу, а також право на пільги відповідно до Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1. просив стягнути з відповідача моральну шкоду за використання винаходу з порушенням вимог закону.
Між тим, як вбачається з акту перевірки ефективності пилогазовловлюваючої установки (а. с. 26) НВК "Газоочистка" не виконані належним чином умови договору від 30.11.1997 року, оскільки ефективність пиловловлюваючої установки, яка використовується відповідачем, не відповідало технічній характеристиці.
Крім того, згідно ст. ст. 256, 257, ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1. спричинення моральної шкоди відповідач обґрунтовує невиплатою відповідачем авторської винагороди за використання винаходу -пиловловлювача. Про порушення свого права ОСОБА_1. довідався в 1995 році, отримавши лист Запорізького електровозоремонтного заводу НОМЕР_3, де повідомлялось про безпідставність вимог щодо стягнення з відповідача недоплаченої суми за договором. Між тим, з даним позовом до суду ОСОБА_1. звернувся лише в березні 2006 року. Поважних причин пропуску позовної давності суду не навів.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1. про накладення на відповідача адміністративного стягнення, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вони є необгрунтованими, оскільки питання притягнення особи до адміністративної відповідальності не вирішуються в порядку цивільного судочинства.
При таких обставинах висновок суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. є законним та обґрунтованим, підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.