Справа №22а-426/2006 р.          Суддя по 1-й інстанції: Желєзний І.В.

Категорія 38                                Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання   Варміш О.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, та представника відповідача - Мехеди О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою

начальника ДПІ у Баштанському районі

на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2005 p., ухвалену за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Баштанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення,

встановила:

В червні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до ДПІ у Баштанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення НОМЕР_1 щодо нарахування та покладення на неї обов'язку сплатити 13% податку на доход зі спадщини, яка складається із земельної частки (паю).

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вона як спадкоємець першої черги отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай). Проте посадові особи відповідача безпідставно направили їй зазначене податкове повідомлення, яке суперечить діючому законодавству.

Вважаючи себе власницею нерухомого спадкового майна, яке за ст. 13 Закону України «Про додаток з доходів фізичних осіб» оподатковується за нульовою ставкою, позивачка просила визнати вказане повідомлення нечинним.

Постановою Баштанського районного суду від 21 червня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Податкове повідомлення Баштанської ДПІ НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 зобов'язана сплатити податок на доход від спадщини, визнано нечинним.

З відповідача на користь позивачки стягнуто 3 грн.40 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі начальник ДПІ у Баштанському районі просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну.

Заслухавши доповідь судці, пояснення сторін, дослідивши докази та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які надали сторони, і прийшов до обгрунтованого висновку, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину майна, регламентується ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон).

Згідно ст.ст. 13., 13.2.1 Закону при отриманні у спадщину об'єкта нерухомого майна членом сім'ї першого ступеня споріднення об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою.

В зв'язку з чим на підставі п.п.1.п.2 ст. 162 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки, оскільки вона, як дочка покійного, отримала в спадщину частку в нерухомому майні.

Посилання апелянта на те, що право на земельну частку (пай) є правом корпоративним, є наслідком помилкового тлумачення закону.

Так, ст. 167 ГК України та п. 1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, право на земельну частку (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об'єктом комерційної власності, оскільки воно не визначає права такого власника на частку у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством і на отримання частки прибутку.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржена постанова ухвалена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу начальника ДПІ у Баштанському районі залишити без задоволення, а постанову Баштанського районного суду від 21 червня 2006 р. -без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.