Справа №2-199/11

44

2/902/10/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря Галів І.Б.

за участю представників позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, розподіл земельної ділянки ,-

в с т а н о в и в :

Звернувшись до суду із вказаним позовом ОСОБА_3 обґрунтовує свої вимоги тим, що, перебуваючи в шлюбі з відповідачем вони збудували житловий будинок в м.Болехові по вул. Грушевського, 12а, під будівництво якого рішенням виконавчого комітету виділено земельну ділянку.

Проте шлюб розпався і згідно рішення суду проведено реальний розподіл будинковолодіння ( по 1/2 частині за кожним), позивачу визначена ліва частина будинку , а ОСОБА_4 –права сторона.

В червні 2011року із отриманої довідки у відділі ДВС Болехівського міського управління юстиції вона дізналася що ще в 1996році відповідач виготовив Державний акт на земельну ділянку, на якій збудований зазначений будинок.

Посилаючись на викладене, ст. 120 ЗК України, ст. 337ЦК просить, поновивши їй строк звернення до суду, визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, а також здійснити реальний розподіл земельної ділянки у відповідності до їх часток у будинковолодінні .

В процесі розгляду справи позивач, уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки , площею 0,0830га по вул..Грушевського, 12а в м.Болехові для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (а.с.113).

В судовому засіданні її представник підтримав уточнені позовні вимоги з підстав , зазначених в позовній заяві.

Відповідач позовних вимог не визнав, вказуючи, що на його ім’я видано державний акт на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на житловий будинок, з чим позивач погоджувалася до 2008року, оскільки не приймала ніякої участі у будівництві будинку і стверджувала, що будинок належить саме йому тому, що фактично побудований за його кошти. Однак вона його обманула, звернувшись до суду із позовом, в той час як він виконував всі умови домовленості між ними та не звертався до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей та одноособово ніс витрати по благоустрою будинку та утриманню земельної ділянки, яка надана тільки йому.

З пояснення свідка ОСОБА_5 вбачається, що він, як працівник відділу земельних ресурсів в м.Болехів проводив обміри земельної ділянки для виготовлення Державного акту. Стверджує, що цей Державний акт на землю він приніс до ОСОБА_4 додому і вручив його дружині ОСОБА_3, так як відповідача на той час не було вдома.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, експерта, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Болехівського міського суду від 30 січня 2009року встановлено, що будинковолодіння в м.Болехові по вул. Грушевського, 12а набуте сторонами в період їхнього шлюбу, а відтак є їхньою спільною сумісною власністю, кожен із них став власником 1/2 частини цього будинковолодіння .

11 січня 2011року за позовом позивача проведено реальний розподіл будинковолодіння.

( а.с. 8-9).

Рішенням Болехівської міської ради від 22 грудня 1993року відповідачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,19 га, що розташована за тією ж адресою, що і вказане будинковолодіння : м. Болехів, вул. Грушевського, 12а .

2 грудня 1996року йому видано державний акт на право приватної власності на землю. (а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи, призначення спірної земельної ділянки площею 0,19 га є для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до положень статті 22 ЗК України (1990 року), Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 “Про приватизацію земельних ділянок”, порядку передачі ділянок у приватну власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10 та статті 28 КпШС земельна ділянка, одержана громадянином у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Однак, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Викладене повністю узгоджується із Постановою ПВСУкраїни 16.04.2004 N 7 " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"

(п. 18-2).

Оскільки будинок є в спільній власності сторін, то позивачка в силу указаних норм права, як співвласниця будинку має право на користування земельною ділянкою в розмірі 1/2 частки.

Проте відповідач, порушивши її право на частину земельної ділянки, оформив право власності на всю земельну ділянку лише на себе і в добровільному порядку відмовляється провести її реальний розподіл.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03.05.2012року запропоновано один варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, закріпленою за житловим будинком по вул.. Грушевського, 12 в м.Болехові між співвласниками у відповідності до їх ідеальних частин. (а.с.82).

В Державному акті площа земельної ділянки зазначена 1900м.кв. Але в судовому засіданні експерт пояснила і зазначила це у висновку, що згідно із проведеними фактичними обмірами та обмірами, що вказані на плані зовнішніх меж земельної ділянки її площа відрізняється від зазначеної у вищевказаному акті і становить 1846, 84кв.м. Тому кожному із співвласників 1/2 ідеальних частин житлового будинку повинно належати 830,72кв.м.

Таким чином, вимоги позивача про проведення реального розподілу земельної ділянки та визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки , площею 830,72кв.м. у розмірах, зазначених у висновку експерта є такими, що ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Не заслуговують на увагу та є безпідставними посилання відповідача на низький рівень професійної підготовки експерта, що призвело до неправдивого висновку експерта, в якому неправильно викладені та перекручені факти щодо розміру земельної ділянки, а також позбавлено сторін доступу до господарських приміщень, власниками яких вони є .

Так, з оглянутого в судовому засіданні свідоцтва № 1219 від 25.03.2008року Міністерства юстиції України вбачається, що експерту ОСОБА_6 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз по спеціальностях: дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; визначення оціночної вартості будівельних об’єктів та споруд; розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками.

В судовому засіданні експерт, роз'яснюючи складений нею висновок вказала, що земельна ділянка розділена таким чином, що кожний із співласників має вільний доступ до користування частини житлового будинку та господарських споруд, які виділені їм на підставі рішення суду.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України, в якій зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До судових витрат, згідно ст. 79 ЦПК України, в даному спорі віднесені витрати щодо сплати: судового збору в сумі 45,50грн., витрати на проведення експертизи в сумі 1800грн. та витрати на правову допомогу.

Згідно пред’явлених квитанцій витрати на правову допомогу становлять 1900грн. (а.с.1, 25),однак підлягають до частково задоволення в сумі 1000грн., виходячи із урахуванням як угоди сторони про оплату допомоги, так і розумних меж оплати відповідно до обсягу допомоги й витраченого адвокатом часу.

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, —

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 Збігнєвною право власності на 1\2 частини земельної ділянки для обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарства , яка знаходиться в м.Болехові Івано-Франківської області по вул. Грушевського, 12а з такими розмірами по периметру (див. жовтий колір додатку №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № В-446 від 03.05.2012року починаючи від т.А проти годинникової стрілки): 7,7м.п 5,0м.п; 4,7м.п, 13,6м.п, 4,7м.п, 6.92мп, 2,05м 6.14 мп, 4,95 м.п, 4,72м.п, 8,77м.п, 15,51 мп, 41,8мп. 3,72мп, 71,8мп,- загальною площею 830,72 кв.м

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частини земельної ділянки для обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарства , яка знаходиться в м.Болехові Івано-Франківської області по вул. Грушевського, 12а з такими розмірами по периметру (див. зелений колір додатку №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № В-446 від 03.05.2012року, починаючи від т.Б проти годинникової стрілки) : 5м.п, 23м.п 35,1м.п, 5,04м.п 15,51мп 8,77мп 4.72м.п 6,1м.п 4,38м.п 5,19м п 6,92м.п 6,м.п 13,6 м.п 6,3м.п.- загальною площею 830,72 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 22грн. 75коп. судового збору, 1000 грн.витрат на правову допомогу та 900 грн. витрат за проведення експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ ГОЛОВЕНКО О.С.