УХВАЛА
апеляційного суду закарпатсько області
іменем україни
Апеляційний суд закарпатської області в складі суддів :
лізанця п.м. (головуючий), животова г.о. та Дідика в.м. ,
з участю прокурора кураха ю.м. ,
та представника цивільного позивача тзов "Драгобрат",
розглянув ЗО жовтня 2007 року у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2006 року, яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий, громадянин України,
за ч.1 ст. В67 із застосуванням статей 69 та 74 кк України до штрафу в розмірі 1900 гривень без позбавлення права обіймати певні посади, із звільненням від покарання у зв'язку із закінченням передбачених ст. 49 КК України строків давності.
Він же за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України виправданий.
як визнав місцевий суд, підсудний ОСОБА_1 будучи посадовою особою - директором ТЗОВ "драгобрат", через службову недбалість, несумлінне ставлення до своїх обов'язків заподіяв очолюваному ним товариству істотну шкоду, оскільки не склав підтверджуючих документів про використання отриманих ним готівкових коштів в загальній сумі 1872 гривні, а саме:
· з 10 лютого 1997 року по 31 березня 1998 року отримував виручку кафе "колиба" - усього 4828 гривень 90 копійок, з яких здав в касу товариства 3736 гривень 90 копійок, а про використання решти 1092 гривень не склав підтверджуючих документів;
· 31 жовтня 1997 року по чеку № 174668 отримав в банку 680 гривень, про використання яких не склав підтверджуючих документі в;
· 27 листопада 1997 року отримав у ОСОБА_2. 2500 гривень з яких 2400 виплатив працівникам в якості заробітної плати,
Справа: № 11-683
категорія: ч.5 ст. 191; ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України
головуючий у першій інстанції: Бендак О.м.
Доповідач: животов г.о.
2
а про використання решти 100 гривень не склав підтверджуючих документі в.
В апеляції засудженого порушено питання про скасування вироку в частині визнання ОСОБА_1. винуватим у вчиненні службової недбалості, та про закриття справи в цій частині через відсутність в діяннях апелянта складу вказаного злочину, оскільки не встановлені дані про заподіяння останнім істотної шкоди ТЗОВ "Драгобрат".
Іншими учасниками судового розгляду вирок, в тому числі в частині
виправдання ОСОБА_1. за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 кк України та
перекваліфікації його дій з ч.5 ст. 191 на ч.1 ст. 367 КК України, не
оскаржений.
Заслухавши доповідь судді, промови прокурора та представника цивільного позивача, які просили залишити вирок суду першої інстанції без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, суд визнає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
у вироку не зазначено, отже - судом не встановлено, до яких посадових обов'язків директора товариства несумлінно ставився ОСОБА_1 в той час як усі поставлені йому за вину діяння по отриманню-здаванню готівкових коштів відносяться до компетенції касира, обов'язки якого він і виконував з різних причин.
Не встановив суд і те, що заподіяна засудженим істотна шкода полягає у спричиненні матеріальних збитків, оскільки не зазначив про це у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним.
Проте, в цьому формулюванні суд помилково вказав, що заподіяна товариству істотна шкода полягає у "нескладанні підтверджуючих документів про використання коштів", що само по собі не свідчить про заподіяння матеріальних збитків і може кваліфікуватись тільки як порушення фінансової дисципліни та інших правил операцій з готівкою.
Як на досудовому слідстві, так і в суді, ОСОБА_1. послідовно стверджував, що не заподіяв товариству матеріальних збитків, а зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази або не містять даних, які б спростували ці показання, або стверджують їх.
так, з акту ревізії крв в Рахівському районі, розпочатої 4 серпня 1999 року та закінченої 10 вересня 1999 року (т.2 а.с. 210-228), та з листа тієї ж установи від 8 жовтня 1999 року "Про наслідки проведеної ревізії" (т.2 а.с. 208-209) вбачається, що невнесення в касу товариства ОСОБА_1 1092 гривень з виручки кафе "колиба" та 680 гривень отриманих ним в банківській установі, кваліфіковані ревізорами як неоприбуткування готівки.
Після отримання вищезазначених документів ревізії слідчий 30 листопада 1999 року допитав підозрюваного ОСОБА_1., який показав, що 680 гривень, отриманих в банку 31 жовтня 1997 року по чеку № 174668, він використав в якості зарплати вахтовикам за лютий 1997 року, а частину виручки кафе "Колиба" в сумі 1092 гривень - в якості обігових коштів для
3
придбання продуктів харчування для забезпечення роботи цього кафе та в якості зарплати його працівникам. Він же пояснив, що з 2500 гривень отриманих у ОСОБА_2., 2400 виплатив працівникам в якості заробітної плати, а 100 гривень зняла банківська установа за послуги по перерахуванню цих коштів (т.2 а.с. 66-68).
У відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КК України та ч.2 ст. 22 КПК України підозрюваний не повинен доводити достовірність повідомлених слідчому даних, отже зазначені показання ОСОБА_1. слід визнавати тикими, що відповідають фактичним обставинам справи до тих пір, поки вони не будуть спростовані іншими доказами.
Таких доказів органи досудового слідства не зібрали.
в той же час ОСОБА_1 на підтвердження своїх показань, передав слідчому документи, які не були у розпорядженні ревізорів, а саме: відомість про сплату заробітної плати вахтовикам в сумі 600 гривень, видаткові касові ордери, рахунки та квітанції на придбання товарів для кафе "колиба" і виплату заробітної плати його працівникам на загальну суму 1504 гривні, а всього - на 2104 гривні (т.2 а.с. 77, 79-84, 269-273).
ці документи, як показав ОСОБА_1 разом з касовою книгою, в якій були оприбутковані вищевказані кошти, передавались ним в податкову інспекцію, де касову книгу загубили, а ордери, рахунки, квітанції та відомість повернули йому особисто.
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11. ствердили, що на усіх вищезазначених видаткових касових ордерах, рахунках та квітанціях про придбання товарів для кафе "колиба" і виплату заробітної плати його працівникам в загальному розмірі 1504 гривні, та на відомості про сплату заробітної плати вахтовикам в сумі 600 гривень, стоять їхні підписи, вказані в цих документах суми відповідають виданим їм готівкою. Окрім того, були й інші випадки, коли заробітна плата тощо видавалась їм не через касу, а ОСОБА_1 (т.1 а.с. 21, 31, 150, 156, 164, 168; т.2 а.сі, 5, 10, 14, 25, 33, 136, 140, 143, 145, 148, 150, 152, 246, 249, 251).
Дослідивши ці видаткові касові ордери, рахунки, квітанції та відомість про сплату заробітної плати суд, усупереч вимогам статей 66, 67, 323, 334 кпк України, залишив їх поза увагою і оцінкою, а у вироку не зазначив - чи визнає їх доказами, якими обґрунтовує свої висновки, чи відкидає, і з яких мотивів.
отже, у відповідності до вимог ст. ст. 367, 369, 371 КПК України, вирок в оскарженій частині підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування кримінального закону.
оскільки в справі немає достовірних даних про заподіяння істотної шкоди у вигляді відповідних матеріальних збитків ТЗОВ "Драгобрат" діяннями ОСОБА_1., у вчиненні яких місцевий суд визнав його винуватим, вона, у
4
відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. б кпк України, підлягає закриттю через відсутність складу злочину.
Зважаючи на зазначене, керуючись статтями 365, Збб, 376 кпк України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1. задовольнити.
вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження останнього за ч.1 ст. 367 КК України скасувати, справу в цій частині закрити у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті б КПК України через відсутність складу злочину.