07.11.2012

Справа № 212/2-5062/11

Провадження 2/232/577/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2012 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.

за участю секретаря Жовтун М. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

прокурора Трачук Т. Є.,

третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину.

Позов мотивований тим, що в провадженні Ленінського районного суду м. Вінниці судді Зайцева А.Ю. знаходилась справа за позовом ОСОБА_7, що діє в інтересах ОСОБА_4, до КП «ВМБТІ» про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення дій. Суть спору полягала у тому, що позивачем в КП «ВМБТІ»було зроблено замовлення на виготовлення копії технічного паспорта на приватний будинок № 6(4) по проїзду Революційному в м. Вінниці, співвласником якого є позивач. Через тиждень, коли представник позивача прийшов забирати замовлення, дізнався, що КП «ВМБТІ»прийняло рішення яким відмовило у видачі згаданого замовлення, оскільки на їх думку не було надано належних доказів на підтвердження представництва інтересів власника зазначеного будинку при вирішенні даного питання. Сформована в рішенні позиція чітко вказувала на те, що вже станом 17.06.2011 року на момент отримання рішенням - відмови у видачі технічного паспорта на будинок, ОСОБА_4 втратила право на отримання такої документації виходячи з того, що таке право належить виключно власнику майна. З цього можна було зробити висновок, що ОСОБА_4 вже таким не являється, оскільки є новий власник. На питання з приводу зміни власника будинку, ОСОБА_4 дала чітку і однозначну відповідь, що згаданий будинок нікому не відчужувала і не збирається такого робити. Відтак, будучи впевненим у протиправності дій БТІ, ОСОБА_7, як представник ОСОБА_4, звернувся до суду із скаргою на протиправні дії КП «ВМБТІ». В ході судового розгляду справи під час огляду інвентарної справи на будинковлодіння № 6(4) по проїзду Революційному в м Вінниці було встановлено, що 13.05.2011 року ОСОБА_5, діючи по довіреності в інтересах ОСОБА_8, уклав з ОСОБА_6 договір міни, згідно умов якого здійснив обмін належної ОСОБА_4 Ѕ частини будинку на ноутбук «Асер»без доплати. В такий спосіб право власності позивача на спірну частину будинку припинилось. Дізнавшись про те, що належне позивачу нерухоме майно в центрі міста нібито за її згодою було поміняне на комп'ютер, ОСОБА_4 заперечила проти надання такої згоди. Вона впевнена, що такої згоди нікому на давала, бажання відчужувати будинок в неї ніколи не було. Цей будинок є єдиним і постійним місцем проживання позивача, де вона хотіла дожити віку. Жодних переїздів вона не планувала через важкі прогресуючі хронічні хвороби, що позбавляють її можливості пересуватись за межами двору без сторонньої допомоги. Вищевикладене стало причиною звернення до суду, оскільки позивач вважає, що укладений відповідачем ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності, договір міни, насправді порушує її права, повністю суперечить її інтересам, оскільки довіреність на розпорядження майном отримана обманним шляхом, а укладений від імені позивача по довіреності ОСОБА_9 договір міни є недійсним в силу того, що є результатом існуючої зловмисної домовленості між її представником та другою стороною, адже в наслідок обміну Ѕ частини будинковолодіння, належного ОСОБА_4, на ноутбук, її представник фактично залишив стару, хвору жінку просто неба, без будь-якого житла, засобів до існування, що повністю суперечить вимогам закону.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання недійсним договору міни від 13.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_10, та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 2433.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.

В ході розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги. Позивач просила суд, також, стягнути з відповідачів солідарно на її користь моральну шкоду в сумі 30 000, 00 гривень та судові витрати.

Ухвалою суду від 07.11.2012 року позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в сумі 30 000, 00 гривень залишені без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги щодо визнання недійсним правочину підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Прокурор просила задовольнити позов, оскільки вважає його обґрунтованим.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 просила позов задовольнити. Зазначила, що якби позивач хотіла продати свій будинок, вона б звернулась до неї, оскільки вони є співвласниками даного будинковолодіння. Також повідомила, що у позивача є онуки, яким вона могла б залишити своє майно. Позивач не мала на меті відчужувати свої майно.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_12 в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. ОСОБА_2 пояснила, що він не може з’явитись в судове засідання через незадовільний стан здоров’я.

Представник відповідачів позовні вимоги визнав і не заперечував щодо визнання недійсним правочину. Зазначив, що ОСОБА_5 займався поновленням/оформленням документів на будинок для ОСОБА_4 на прохання її невістки. Оскільки позивач не провела із ОСОБА_5 розрахунок за виконану роботу, він вирішив укласти договір міни від 13.12.2011 року із ОСОБА_6, з якою перебував у цивільному шлюбі, щоб забезпечити розрахунок ОСОБА_4 в майбутньому за виконану ОСОБА_5 роботу.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24.10.2008 року ОСОБА_10 надала ОСОБА_5 довіреність на представлення її інтересів, яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрована в реєстрі за № 16647. (а.с. 8)

13.05.2011 року ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_10 на підставі довіреності, уклав договір міни із ОСОБА_6, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_14 Згідно даного договору, ОСОБА_10, в особі представника, обміняла належну їй на праві власності Ѕ частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під № 6 (4), що розташований по проїзду Революційному в м. Вінниці на ноутбук ACER eME528-902G25Mn, що належить ОСОБА_6 За згодою сторін Ѕ частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, зазначеного вище, сторонами оцінено в 32 000, 00 гривень, а ноутбук –2 800, 00 гривень (п. 7 Договору). Згідно п. 8 вище зазначеного договору, вказана міна здійснена з доплатою в сумі 29 200, 00 гривень. Сума доплати повністю сплачена. (а.с. 13-14)

Судом досліджено матеріали інвентарної справи на будинковолодіння № 6 (4) по проїзду Революційному в м. Вінниці.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, що міститься в матеріалах інвентарної справи, право власності на Ѕ частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під № 6, що розташований по проїзду Революційному в м. Вінниці, зареєстровано за ОСОБА_6 24.05.2011 року на підставі договору міни від 13.05.2011 року. (а.інв.спр. 217) До укладення договору міни від 13.05.2011 року право власності на вище зазначену частку житлового будинку було зареєстровано за ОСОБА_15 на підставі договору про право забудови від 29.05.1954 року.

З матеріалів інвентарної справи також вбачається, що будинковолодіння № 6 по проїзду Революційному в м. Вінниці перебуває у спільній частковій власності, співвласниками є ОСОБА_12 та ОСОБА_2, які володіють Ѕ часткою в цьому будинковолодінні.

Судом встановлено, що договору міни від 13.05.2011 року, що є предметом спору, є оспорюваним правочином.

Згідно ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Верховний Суд України в п. 22 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»звернув увагу, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Суд встановив, що укладаючи договір міни 13.05.2011 року із ОСОБА_6, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності, усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та свідомо допустив їх настання, оскільки обмін Ѕ частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами на ноутбук є, принаймні, нерівноцінним. Також судом встановлено наявність домовленості ОСОБА_5 із ОСОБА_6, які перебували в цивільному шлюбі, що підтвердив їх представник в судовому засіданні, і виникнення через це несприятливих наслідків для ОСОБА_4, яка лишилась без іншого житла, і навіть, неодноразово доставлялась працівниками міліції до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, до опорного пункту Ленінського РВ через те, що спала на вулиці, для встановлення особи.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом у відповідності до ч. 4, ч. 5 ст. 174 ЦПК України встановлено, що визнання позовних вимог представником відповідачів є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, його дії не суперечать інтересам осіб, яких він представляє, а тому приймається судом.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року в п. 24 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції»звернуто увагу, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, враховуючи безумовне визнання представником відповідачів позовних вимог, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання договору міни від 13.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за № 2433, недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом ст. 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до ст. 11 ЦПК України, на що також звернув увагу Верховний Суд України в п. 7 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 216 ЦК України, судом застосовується реституція як спосіб захисту цивільного права, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання договору міни від 13.05.2011 року недійсним.

Судом встановлено, що позивач від ОСОБА_6 на виконання умов договору міни від 13.05.2011 року ні ноутбук, ні кошти в сумі 29 200, 00 гривень не отримувала. Згідно умов даного договору ноутбук і кошти отримав ОСОБА_5 Лише після звернення до суду позивачу стало відомо про наявність відкритого на її ім’я рахунку в банківській установі, але ніяких операцій по цьому рахунку ОСОБА_4 не вчиняла, що підтверджується довідкою від 30.11.2011 року з АТ «Банк «Таврика».

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення у справі, на що також звернув увагу Верховний Суд України в п. 12 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 94, 10 гривень та 300, 00 гривень при збільшення позовних вимог. (а.с. 2, 46, 65)

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, просив стягнути 5 000, 00 гривень витрат на правову допомогу на користь позивача з відповідачів солідарно. Однак, дані витрати позивача жодним належним доказом не підтверджені, а в контексті ст. 88 ЦПК України, стягнення витрат відбувається лише у разі їх документального підтвердження.

Приймаючи до уваги п. 11 та п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме те, що у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги та те, що у справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України за загальною сумою всіх вимог, суд прийшов до висновку про необхідність солідарного стягнення із відповідачів в дохід держави судового збору, враховуючи застосування судом реституції. Вартість майна договором міни від 13.05.2011 року була встановлена: Ѕ частка будинку –32 000, 00 гривень та ноутбуку –2 800, 00 гривень, всього на суму 34 800, 00 гривень. Відповідно, враховуючи пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»останній становить 348, 00 гривень.

Враховуючи вище викладене з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в сумі 394, 10 гривень та 348,00 гривень в дохід держави. В солідарному стягненні з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 5 000, 00 гривень –відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, ст. 216, ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, Законом України «Про судовий збір», ст. 2, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 58-61, ч. 4-ч. 5 ст. 174, 212-216, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позовних вимог.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір міни від 13.05.2011 року, укладений між ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 2433.

Зобов’язати ОСОБА_6, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) повернути ОСОБА_4 в натурі Ѕ частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під № 6 (4), що розташований по проїзду Революційному в м. Вінниці.

Зобов’язати ОСОБА_5, що зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_2) повернути ОСОБА_6 ноутбук ACER eME528-902G25Mn та 29 200 (двадцять дев’ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, що зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_2) та ОСОБА_6, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 394, 10 гривень та судовий збір в сумі 348, 00 гривень в дохід держави.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: