АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5167 Головуючий у 1 інстанції
2006р. Буднікова Н.П.
Суддя-доповідач Савченко О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006р. М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Осоцького І.І., Бондаря М.С.
при секретарі: Винник І.С.
за участю адвокатів: Трет"як В.К., Федорцової В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частку квартири, визначення ідеальних часток і порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомості у вигляді квартири особистою власністю,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 пред"явила до ОСОБА_2 позов про поділ майна, посилаючись на те, що з 31.08.2002 року по 13.01.2004 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 на підставі нотаріально завіреного договору купівлі-продажу від 27.12.2002 року, укладеному між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_2
Оскільки добровільно поділити оформлену на ім"я відповідача квартиру останній відмовляється, уточнивши свої вимоги, просила визнати за нею право власності на 1А частку квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою, виділивши їй у користування кімнату площею 13 кв.м.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у лютому 2006 року звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання спірної квартири його особистою власністю, посилаючись на те, що вказане житло було придбане за його особисті кошти, які ще до вступу у шлюб він заробив та отримав від бабусі.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27.12.2002 року, реєстраційний НОМЕР_1, визнана особистою власністю ОСОБА_2.
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її вимоги про визнання за нею права власності на '/г частку квартири, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований 31 серпня 2002 року(а.с.5). Відповідно до договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеному через 4 місяці та оформленому нотаріально 27.12.2002 року на ім"я ОСОБА_2, продаж квартири був вчинений за 12000гр, гроші представник продавця отримав від покупця до підписання договору(а.с.69).
Сторони не заперечували, що сумісно у зазначеній квартирі вони проживали у період з квітня по вересень 2003 року, хоча ОСОБА_1 за адресою цієї квартири зареєстрована не була.
Відповідно до ст. 22 КпШС України, яка діяла на час укладання сторонами шлюбу, спільною сумісною власністю подружжя є майно, нажите ними за час шлюбу. Кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.
Проте ст. 24 КпШС України передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права на 1Л частку квартири АДРЕСА_1, суд виходив із того, що сам по собі факт придбання квартири у період шлюбу не може бути безспірною підставою для висновку про те, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Обидві сторони визнавали, що спірна квартира була куплена не за гроші, які обоє з подружжя або один з них заробив в період з 31.08.2002 року до 27.12.2002 року, тобто з дати реєстрації шлюбу до дати придбання квартири.
Вирішуючи питання про джерела коштів, за рахунок яких було придбано квартиру, суд виходив з положень ст. 60 ЦПК України, згідно яким кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За твердженням ОСОБА_1, половину грошей у сумі 2750 доларів США для придбання квартири ОСОБА_2 надали її батьки, а решту - його батьки. Між тим вимоги про перевід на них прав та обов'язків покупця за договором від 27.12.2002 року ніхто із них не заявляв. Переконливих доказів, за рахунок яких джерел прибутків батьки ОСОБА_1 могли надати кошти на квартиру, позивачка також не надала.
Постановлюючи рішення, суд надав оцінку сукупності доказів, які були надані кожною із сторін, у тому числі і поясненням свідків, та мотивував висновок про те, що спірна квартира була придбана за дошлюбні заощадження ОСОБА_2.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм ст. 212 ЦПК України, - безпідставні.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи скарги про те, що сам факт купівлі ОСОБА_2 квартири під час шлюбу з ОСОБА_1 надав придбаному майну статус сумісної власності подружжя, оскільки це суперечить змісту ст. 24 КпШС України.
Інші доводи скарги правильність висновків суду також не спростовують.
Постановлене судом першої інстанції рішення відповідає матеріалам справи, вимогам матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307,308,314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року по даній справі, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.