Справа №22а- 466\2006 категорія: 14
Головуючий у 1-й інстанції
Шавель Р.М. Доповідач в апел. інстанції Бермес І.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2006 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Каблака П.І.,
суддів: Бермеса І.В., Павлишина О.Ф.,
при секретарі: Жукровська X.І.,
З участю ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, та прокурора Зеніва Г.К.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 21 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Залізничного району м.Львова, Державного казначейства України і Відділення Державного казначейства /ВДК/ у Залізничному районі м.Львова, про визнання неправомірними дій органів прокуратури та відшкодування моральної шкоди, -
встановила :
Оскаржуваною постановою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до прокуратури Залізничного району м.Львова, Державного казначейства України і ВДК у Залізничному районі м.Львова, про визнання неправомірними дій органів прокуратури та відшкодування моральної шкоди.
Щостанову суду оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі покликаються на те, що постанова суду прийнята через неправильне застосування правових норм та неповноту дослідження доказів.
Просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та виступ прокурора Зеніва Г.К. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 02.09.2005р. позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дії прокуратури Залізничного району м.Львова по розгляду скарг на неправомірні дії працівників міліції та ОСОБА_4 по примусовому виселенню його 15.01.2005р. з квартири АДРЕСА_1 неправомірними, зобов'язати ВДК в Залізничному районі м.Львова відшкодувати йому моральну шкоду, заподіяну незаконними діями прокуратури в сумі 5000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Свої вимоги мотивував тим, що 15.01.2005р. він був неправомірно виселений з квартири АДРЕСА_1 групою осіб під керівництвом ОСОБА_4 за безпосередньої участі працівників міліції, які не реагували на його зауваження і сприяли його виселенню. Внаслідок наведених дій він був позбавлений житла і можливості користуватися своїми особистими речами, які залишалися в квартирі, та до яких він не мав доступу, чим були порушені вимоги ст.ст.303, 311 ЦК України, що передбачають право на недоторканість житла та особистої кореспонденції, а також вимоги ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка гарантує право на повагу до особистого і сімейного життя та охоплює собою право на недоторканість житла людини. За захистом свого порушеного прана він неодноразово звертався до органів прокуратури. У скарзі йід 17.01.2005р. до прокуратури Залізничного району м.Львова він просив перевірити законність дій працівників міліції та порушити кримінальну справу проти ОСОБА_4. За результатами розгляду скарги отримав відповідь від 08.06.2005р., в якій взагалі проігноровано питання законності виселення 15.01.2005р. Такі дії прокуратури він оскаржив до прокуратури м.Львова, на що отримав майже аналогічну відповідь від 11.08.2005р., у якій не була дана правова оцінка законності дій працівників міліції 15.01,2005р. (.відмовлено у вжитті заходів прокурорського реагування. Рішення ж суду про його виселення за: позовом ОСОБА_4 було винесено лише 12.04.2005р. За найдених умов вважав, що прокуратура Залізничного району м.Львова ухилилася від свого обов'язку по захисту його порушеного права, провівши неповну перевірку викладених у його скаргах обставин справи. Тим самим діями прокуратури Залізничного району м.Львова йому була завдана моральна шкода, що полягає у фізичних та моральних стражданнях, яких він зазнав через відсутність житла, в якому міг би проживати та здійснювати свої першочергові фізичні, психологічні та соціально життєві проблеми, неможливості користуватися особистими речами, в тому числі й тими, на підставі яких можна було оформити трудову пенсію. Суму моральної шкоди визначав в розмірі 5000 грн., яка відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України повинна бути відшкодована йому.
Судом встановлено, що оскільки в заяві ОСОБА_1 зазначалося про крадіжку належного йому майна, вчинену під час заміни дверей у квартирі АДРЕСА_1, то на підставі ст.112 КПК України прокуратурою 02.02.2005р. за вих.9/ж-05 дане звернення було скероване в Залізничний РВ УМВС України у Львівській обл. для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку сг.97 КПК України.
Крім цього, прокуратурою було ініційоване проведення службового розслідування правомірності дій дільничних інспекторів міліції ОСОБА_5, та ОСОБА_6 під час зазначених подій.
Про скерування заяви ОСОБА_1 у Залізничний РВ УМВС України.у Львівській обл. останній був повідомлений прокуратурою, що засвідчується копією супровідного листа.
За зверненням ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а також рапортами працівників міліції, стосовно подій, що мали місце 15.01.2005р. в квартиріАДРЕСА_1, Залізничним РВ УМВС України у Львівській обл. було проведено перевірку в порядку ст.97 КПК України', за результатами якої 23.01.2005р. п порушенні кримінальної справи відмовлено.
Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратурою району 04.04.2005р. було скасоване, а матеріали направлені для проведення додаткової перевірки в Залізничний РВ УМВС України у Львівській обл.
Залізничним РВ УМВС України у Львівській обл. 05.05.2005р. повторно було прийнято на підставі висновку по матеріалах додаткової перевірки по факту конфліктної ситуації між громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_4 рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, з яким прокуратура району погодилася.
Згідно з матеріалами проведеного службового розслідування порушень закону у діях працівників Залізничного РВ УМВС України у Львівській обл. ОСОБА_5. та ОСОБА_6. під час подій 15.01.2005р., описаних в скарзі ОСОБА_1, не встановлено.
Аналогічний висновок по матеріалам службового розслідування був також прийнятий 02.04.2005р.
Після отримання матеріалів службового розслідування за заявою ОСОБА_1 відносно працівників Залізничного РВ УМВС України у Львівській обл. ОСОБА_5. та ОСОБА_6., з врахуванням викладених ОСОБА_1 фактів, яким даноівсебічну та об'єктивну оцінку, і на вимогу прокуратури м.Львова, прокуратурою Залізничного району м.Львова 26.05.2005р. було прийняте рішення в порядку ст.97 КПК України - в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції ОСОБА_5. та ОСОБА_6; відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст.364 КК України.
Про результати вказаної перевірки і про прийняте рішення ОСОБА_1прокуратурою району був повідомлений, що засвідчується копією супровідного листа.
Також з'ясовано, що спір між позивачем та ОСОБА_4 про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виселення з неї, був предметом розгляду суду, з приводу чого ухвалювалися відповідні судові рішення.
Суд також враховував і те, що достовірно знаючи про прийняте процесуальне рішення за його зверненнями, позивач не оскаржував винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по фактам зникнення речей з квартири і неправомірних дій працівників міліції в порядку, встановленому КПК України.
Ці обставини він підтвердив в засіданні судової колегії.
Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що прокуратурою, Залізничного району м.Львова у встановленому законом порядку, всебічно і повно були розглянуті скарги ОСОБА_1 стосовно факту його незаконного виселення його 15.01.2005р. з квартири АДРЕСА_1, з приводу чого і на підставі відповідних перевірок і обґрунтованих висновків приймалися процесуальні рішення, передбачені вимогами КПК України.
Суд також встановив, що прокуратурою Залізничного району м.Львова була здійснена ; ретельна перевірка викладених в скаргах ОСОБА_1 обставин, проведена перевірка прийнятого Залізничним РВ УМВС України у Львівській обл. рішення по факту зникнення речей: з квартири, а тому компетентним органом в межах своєї компетенції, дії якого оскаржує позивач, були вжиті заходи по ефективному і неупередженому розслідуванню обставин, наведених у поданих позивачем скаргах щодо викрадення його речей та неправомірних дій працівників міліції.
Таким чином суд прийшов до вірного висновку, що за наведених умов доказів втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних позивачу через дії прокуратури Залізничного району м.Львова, позивачем не представлено.
З врахуванням наведеного, судом вірно відмовлено в задоволенні позову.
Тому не заслуговують на увагу покликання в апеляційній скарзі на те, що суд допустив неповноту дослідження доказів.
Постанова суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись п.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 21 березня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Виїіюго адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді