ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

27 червня 2006 р.

№ 6/425

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого - судді

Плахотнюк С.О.,

 

суддів:

Панченко Н.П., Самусенко С.С.,

 

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

 

на рішення

від 10.11.2005 господарського суду Дніпропетровської області

 

у справі

№6/425

 

за позовом

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

 

до	Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

 

про	виселення з нежитлового приміщення,

у судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача -ОСОБА_3,

-          відповідача  -не з'явився,

 

В С Т А Н О В И В:

 

Приватний підприємець ФО -ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємця ФО -ОСОБА_1 про виселення з нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлових приміщень № НОМЕР_1 за вказаною адресою, згідно договору купівлі-продажу від 22.09.2004, укладеного з орендодавцем ТОВ “Бриз”.

 

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2005 у справі № 6/425 (суддя Коваленко О.О.) виселено ПП ФО - ОСОБА_1 з нежитлового приміщення під НОМЕР_2, яке належить Фізичній особі ПП ФО ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, видано наказ.

 

Приватний підприємець ФО - ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2005, в якій просить скасувати вказане рішення, прийняти нове рішення -про відмову в позові.

Касаційна скарга обгрунтована порушенням господарським судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. ст. 16, 926 ЦК України,  ст. ст. 43, 83, 84 ГПК України.

 

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який проти касаційної скарги заперечував, перевіривши застосування місцевим господарським судом   норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

 

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи 20 серпня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бриз" (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар); було укладено договір оренди нежитлового приміщення  НОМЕР_3 (надалі за текстом -  договір оренди) загальної площею 95 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що є частиною приміщення НОМЕР_2 (далі за текстом - орендоване приміщення). Строк дії договору  до 01.09.2007р.

Позивач -ПП ФО - ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.09.2004 року, нотаріально засвідченого, укладеного з  Товариством з обмеженою відповідальністю “Бриз” на день розгляду справи у суді є власником нежитлових приміщень НОМЕР_2 та  НОМЕР_4, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих на вимоги суду позивачем.

22 жовтня 2004 року позивач направив відповідачу повідомлення про зміну орендної плати, отримане відповідачем 22.10.2004 року, відповідно до якого позивач попередив відповідача про зміну власника орендованого приміщення, вказав нові банківські реквізити для здійснення оплати за оренду орендованого нежитлового приміщення та повідомив відповідача про зміну орендної плати із розрахунку 150 грн. за  1 кв.м., а всього на загальну суму 14 250 грн.

 

29 жовтня 2004 року відповідач повідомив позивача про незгоду зі зміною орендної плати на 150 грн. за один кв.м і запропонував встановити орендну плату в розмірі 100 грн. за один кв.м.

 

Позивач не погодившись з відповідачем, керуючись з п.2.3 умов попереднього договору оренди з ТОВ “Бриз” звернувся до місцевого господарського суду про виселення відповідача.

Місцевий господарський суд погодився з позовними вимогами позивача і на підставі п.2.3 договору оренди від 20.08.2002, яким передбачено зобов'язання орендаря у випадку з незгодою зі змінами орендної плати звільнити орендоване приміщення, прийняв рішення про виселення відповідача.

 

Вищий господарський суд України дослідивши матеріали справи і обґрунтування мотивів рішення суду вважає, що рішення про виселення не достатньо обґрунтовано. Так, судом залишено поза увагою ст. 11 ГПК України, якою передбачено, що підприємство, організація які одержали пропозицію про зміну договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Коли сторони не досягли згоди по спірним питанням заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

 

ПП ФО -ОСОБА_2 отримав відповідь ПП ФО -ОСОБА_1 про незгоду зі змінами до договору оренди по розміру орендної плати своєчасно, але поставив питання про виселення відповідача на підставі п.2.3 договору оренди від 20.08.2002.

 

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

 

Відповідність чинному законодавству п.2.3 попереднього договору оренди, щодо односторонньої вимоги про звільнення приміщення, судом не досліджувалось.

Поза увагою суду залишилось неодноразові звернення відповідача до нового власника щодо переоформлення договору оренди, його пропозиції про зменшення орендної плати (ст. 266 ЦК УРСР).

 

Відповідно до ст. 783 ЦК України позивач не ставив вимоги про дострокове розірвання договору строк дії якого узгоджений з попереднім орендодавцем до 1 вересня 2007 року, що є недотриманням вимог ст. 16 ЦК України щодо способу захисту порушеного права, незважаючи на те, що п.3.3 договору оренди передбачено порядок передачі і повернення об'єкту оренди.

 

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

 

Під час нового розгляду справи господарському суду Дніпропетровської області необхідно врахувати викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111⁷, 111⁹, 111¹⁰ -111¹² ГПК України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В И В :

 

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення від 10.11.2005 господарського суду Дніпропетровської області у справі №6/425 задовольнити частково.

 

Рішення від 10.11.2005 господарського суду Дніпропетровської області у справі №6/425 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

 

Головуючий, суддя                                                                      С. Плахотнюк

 

Судді:                                                                                              Н.Панченко

 

                                                                                                         С.Самусенко