Справа № 11а-773 2006 p. Головуючий у 1 інстанції: Тропак О.В.
Категорія: ст. 125 ч.1 КК Доповідач: Танечник І.І.
України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня 22 дня Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І. Суддів: Зазулі І.Є., Волинця М.М. З участю: прокурора -та адвоката -
розглянули у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за
апеляцією потерпілого ОСОБА_1
на вирок Бродовського районного суду Львівської області від 14 червня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, українець АДРЕСА_1 Бродовського району Львівської області, Українець, громадянин України, військовозобов'язаний -перебуває на обліку в Бродівському РВК, одружений, приватний підприємець, в порядку ст.89 КК України несудимий, проживаючий по АДРЕСА_1 в п.Броди Львівської області, визнаний невинуватим і по суду виправданий за ст. 125 ч.1 КК України за відсутністю в діянні складу злочину.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду. ОСОБА_2 обвинувачується потерпілим ОСОБА_1 в тому, що він 02 березня 2005 року приблизно о 15 годині, легковим автомобілем, наздогнав потерпілого ОСОБА_1 який їхав на велосипеді, по бічній, від траси „Київ-Чоп", дорозі, до с.Дішківці, де притиснув автомобілем потерпілого в сторону та, перекривши йому дорогу, збив з велосипеда ударом в переднє колесо. Після того як потерпілий впав, з автомобіля вибігли двоє молодих людей і почали копати його ногами в голову. Від отриманих ударів потерпілий втратив свідомість. Потерпілий впізнав цих людей, це були: ОСОБА_2та його син. Після того як потерпілий піднявся і запитав: „що ж ви робити?" вони підбігли до нього, стали бити і потерпілий знову впав. Тоді вони сіли' в автомобіль та поїхали з його велосипедом. У потерпілого кружилась голова, він ледве піднявся і пішов у напрямку дому, де на його подвір'ї уже був ОСОБА_2 Потерпілий ОСОБА_1 вважає, що саме ОСОБА_2 своїми діями спричинив йому легкі тілесні ушкодження.
В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_1 зазначає про те, що вирок місцевого суду є неправильним, оскільки судом односторонньо оцінені покази свідків зі сторони потерпілого, неправильно трактовані висновки акту судово-медичного обстеження і зроблено це без залучання до процесу судово-медичного експерта. Вважає, що при розгляді його скарги судом допущено необ'єктивність та односторонність, тому виправдання ОСОБА_2 є безпідставним. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В своєму запереченні виправданий ОСОБА_2 зазначив про те, що висунуте проти нього потерпілим ОСОБА_1 обвинувачення під час судового слідства не підтвердилось, оскільки 02 березня 2005 року він ніяких ударів ОСОБА_1 не наносив, тому, на його думку, вирок місцевого суду є обґрунтованим і законним.
Заслухавши доповідача, думку потерпілого про необхідність скасування вироку, міркування виправданого про законність та обґрунтованість вироку, ознайомившись з відмовним матеріалом № 352-0744 прокуратури Бродівського району Львівської області, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, обвинувачення потерпілого ОСОБА_1 відносно гр. ОСОБА_2 за ст.125 ч.1 КК України спростовуються наступними доказами:
показаннями підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що 02 березня 2005 року він хворів і був вдома, коли до нього прибіг ОСОБА_3 і сказав, що в його бесідці, якійсь мужчина ламає дошки і забирає їх на велосипед. Через 10 хвилин він разом із сином сіли в машину, виїхали на трасу і поїхали в напрямку м. Києва. Побачив, що мужчина повертає з траси на АДРЕСА_2 . Він впізнав ОСОБА_1, який раніше погрожував тещі, що спалить хату. Повернувши з траси направо автомобіль, перегнав потерпілого і зупинився посеред дороги за 3-4 метри перед ОСОБА_1, який продовжував їхати на велосипеді. Він, вийшовши з машини, запитав потерпілого, де той взяв дошки і щоб він завіз їх назад. На що потерпілий віддав йому велосипед з дошками, тому він сказав своєму синові, щоб той відвіз дошки на місце, а велосипед - завіз в міліцію. Після того він поїхав до ОСОБА_1 додому і, зайшовши на подвір'я, побачив, що в сараї лежать його дошки. Однак він в сарай не заходив, а направився до будинку, де поздоровився з дружиною потерпілого і запитав, навіщо її чоловік краде в нього дошки, які лежать в сараї. Коли ж він вийшов з дружиною потерпілого на подвір'я, то ОСОБА_1 вже був на подвір'ї і закрив сарай на замок. Тримаючи в руках ломика, став проганяти його з подвір'я, погрожуючи, що поб'є автомобіль. Тоді він пішов з подвір'я і поїхав додому, де, взявши сина, привіз його в АДРЕСА_2 і залишив його біля подвір'я ОСОБА_1. Син мав наглядати за ним, щоб потерпілий не виносив зі свого господарства його дошок. Його син та син потерпілого залишалися на вулиці та розмовляли між собою, а він поїхав в міліцію. На опорному пункті міліції інспектор ОСОБА_4 сказав, щоб він звернувся до дільничного інспектора, але дільничний інспектор ОСОБА_5 сказав, що немає часу займатись його питанням, бо в нього комісія. Тоді він поїхав в АДРЕСА_2 і забрав сина. Вже пізніше син потерпілого розповідав йому, що вони з батьком порізали фарбовані дошки і палили їх у пічці до третьої години ночі. Стверджував, що не збивав потерпілого автомобілем з велосипеда, потерпілий не падав і він не наносив йому жодних ударів (а.с.45 зв.-48);
показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що на початку березня 2005 року саме він повідомив підсудного ОСОБА_7 про невідомого мужчину, який на його участку до ровера (велосипеда) прив'язував дошки;
показаннями свідка ОСОБА_8 - дружини потерпілого в судовому засіданні про те, що 02 березня 2005 року біля 16 години, коли вона була в літній кухні, то прийшов підсудний і став кричати за дошки. Вона разом з підсудним вийшли з будинку на подвір'я, де ОСОБА_2 став вриватися в сарай, але вона його не пустила. На подвір'я прийшов чоловік - потерпілий ОСОБА_1, обличчя якого було в крові, він був вимазаний і почався скандал. Потерпілий і підсудний і її присутності зчепилися на подвір'ї і останній вдарив потерпілого в груди (а.с.50-51); висновком судово-медичної експертизи № 16/2005 від 10 березня 2005 року про те, що в гр.ОСОБА_1 під час судово-медичного огляду виявлено один синець по задній поверхні ділянки лівого плечового суглобу, який утворився від дії тупого предмету, міг бути спричинений 04 березня 2005 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження (а.с.12 відмовного матеріалу);
висновком судово-медичної експертизи, призначеної судом першої інстанції по матеріалам даної кримінальної справи, від 10 квітня 2006 року про те, що у гр. ОСОБА_1 під час судово-медичного огляду було виявлено один синець на задній поверхні ділянки лівого плечового суглобу. Вказане тілесне ушкодження утворилось від одноразової дії тупого предмету близько 5-6-ти діб до судово-медичного освідування потерпілого, могло бути спричинене 04 березня 2005 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Синець на задній поверхні ділянки лівого плечового суглобу міг утворитися і при падінні та ударі тілом до виступаючих тупих предметів.
Під час судово-медичного огляду потерпілого гр.ОСОБА_1.
проведеного 10 березня 2005 року, окрім одного синця на задній поверхні ділянки
лівого плечового суглобу, інших ушкоджень на тілі чи їх слідів, які могли б
відповідати періоду 02-03 березня 2005 року, не виявлено (а.с.36-37).
Викладені докази об'єктивно не підтверджують пред'явлене обвинувачення потерпілого ОСОБА_1 відносно гр.ОСОБА_2 у заподіянні легкого тілесного ушкодження при обставинах зазначених ним у скарзі в порядку ст. 27 КПК України (а.с.5-9), тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 02 березня 2005 року складу злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України.
При цьому суд першої інстанції підставно поклав в основу свого рішення вищевикладені докази, а не показання потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_9, який довідався про події 02 березня 2005 року за спливом року зі слів самого потерпілого.
Докази апеляції потерпілого ОСОБА_1 правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, стосуються обставин, які місцевим судом у встановленому порядку встановлені, але вони не підтверджують обвинувачення висунуте гр.ОСОБА_2 за ст.125 ч.1 КК України.
J
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляції потерпілого ОСОБА_1
Отже, виправдувальний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Виправдувальний вирок Бродовського районного суду Львівської області від 14 червня 2006 року відносно ОСОБА_2залишити без змін, а апеляцію потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Танечник І.І.