Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/205/1277/2012 р.

205/3550/2012 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі - Росовській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Дельта Банк» 10.10.2012 року (згідно поштового штемпеля) звернувся до суду з цим позовом із вимогами стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 4714,39 грн. за укладеним між ними кредитним договором №004-01012-300807 від 30.08.2007 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачкою власних зобов'язань.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

При цьому представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи без його участі, про відмову від позову чи зміну позовних вимог надалі не заявляв.

Відповідачка подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій не визнала позов. Попередньо подала до суду письмові заперечення позовних вимог, посилаючись на здійснення нею оплат отримуваних від позивача платіжних документів, а також заявила про пропущення позивачем загального строку позовної давності.

Вивчивши доводи позовної заяви, заперечення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Даний спір належить до категорії цивільно-правових спорів позовного провадження загальної підсудності, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки є підсудним Жмеринському міськрайонному суду.

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Норми ч.1 ст.257 ЦК України визначають, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У відповідності до вимог ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні установлено, що ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого згідно п.1.2. статуту (а.с.14) є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 уклали договір №004-01012-300807 від 30.08.2007 року на відкриття та обслуговування карткового рахунку платіжної системи «Visa International» та/або Дельта, на умовах, викладених в тарифному пакеті «Visa Класичний», що підтверджується копією останнього (а.с.5-6), за умовами розділу 1 якого позивачем шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн. надано відповідачці кредит; ліміт кредитної лінії встановлено в сумі 500 грн.

У відповідності до п.3.6. договору держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах.

Згідно розрахунку ціни позову (а.с.13) відповідачці станом на 07.08.2012 року нараховано прострочену заборгованість за кредитним договором №004-01012-300807 в сумі 4714,39 грн., натомість дану заборгованість вказано як тіло кредиту при тому, що прострочення оплати кредиту, яке у правовому розумінні безпосередньо є тілом кредиту, відсутнє; сумарне зняття готівки з 10.09.2007 року по 12.01.2008 року становить 4080 грн.; дата вчинення відповідачкою останнього платежу - 24.03.2009 року.

З представленої відповідачкою копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 вбачаються обставини зміни її прізвища з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оскаржуються та не суперечать один одному.

Суд не приймає до уваги додані до позовної заяви тарифи на обслуговування платіжних карток Visa Classik тарифний пакет «Visa Класичний» (а.с.6), посилання на які, як на додаток №1 до договору містяться в останньому, оскільки з представлених суду самих зазначених тарифів не вбачається застереження їх безпосередньої належності саме як додатку до відповідного договору, відсутні дата підписання та підписи двох осіб двостороннього правочину, яким є вказаний кредитний договір, а також ідентифікаційні дані осіб додаткового правочину, не скріплений печаткою юридичної особи, яка мала на узгодження його положень укладати даний договір, оскільки наявна у теперішній час печатка належить вказаному правонаступнику - позивачу у справі, що у сукупності визначає наслідки нікчемності його щодо спірних правовідносин, оскільки не додержано визначених ст.207 ЦК України обов'язкових вимог письмової форми договору кредиту стосовно його додатку, яким визначається детальний порядок розрахунків.

У відповідності до вказаних наслідків нікчемності додаткового правочину тарифів на обслуговування платіжної картки його положення не створюють відповідного обов'язку для відповідачки щодо виплати позивачу заявлених ним сум, інакше, ніж фактично знятих з карткового рахунку коштів.

Таким чином відповідачка на загальних підставах визначеної законом відповідальності за грошове зобов'язання в порядку ст.1050, 625 ЦК України повинна сплачувати виключно суму отриманого кредиту, яка з урахуванням даних представленого самим позивачем розрахунку є меншою від заявлених вимог навіть без врахування сплачених відповідачкою коштів в рахунок повернення кредиту, також застережених у вказаному розрахунку.

Одночасно судом враховуються заперечення відповідачки в частині її заяви щодо пропущення позивачем загального строку позовної давності при зверненні з цим позовом до суду, оскільки чинні положення кредитного договору не містять застережень кінцевого строку виконання боржником своїх грошових зобов'язань, суд в даному конкретному випадку доходить висновку про новий початок перебігу строку позовної давності щодо спірних правовідносин за його перервою з дати останнього платежу відповідачки, як дії, що свідчить про визнання нею свого боргового зобов'язання, тобто з вказаної в розрахунку позивача дати 24.03.2009 року, від початку якої за відсутності будь-яких доказів інших перерв чи зупинок перебігу позовної давності зазначена дата звернення з даним позовом до суду 10.10.2012 року перевищує загальний трирічний строк, з якого позивачу було достеменно відомо про порушення оспорюваного ним за даним позовом права.

Ніяких даних щодо поважності пропуску цього строку позивачем не наведено, у зв'язку з чим за відповідною заявою відповідачки сплив строку позовної давності для даного спору є визначеною законом підставою відмови у позові загалом, що у свою чергу в межах заявлених вимог не потребує детального обрахунку залишку боргу без урахування проведених відповідачкою зворотніх платежів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, 8, 10, 60, 74, 169, 209, 210, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст. 207, 215, 217, 257, 261, 264, 267, 610-612, 614, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії відсутніми в судовому засіданні сторонами, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я В.М. Верьовочніков