ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

27 червня 2006 р.

№ 14/365пд

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

 

суддів

Чернова Є.В.,

 

Цвігун В.Л.,

 

розглянув касаційну скаргу

 

Приватного підприємця ОСОБА_1

 

на постанову

від 26.04.06 Донецького  апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 14/365 пд господарського суду  Донецької області

 

за позовом

ВАТ “Мехпром”

 

до	Приватного підприємця ОСОБА_1

 

3-тя особа:

Приватний підприємець ОСОБА_2

 

про	стягнення заборгованості з орендної плати та пені за договором оренди та примусовому звільненню незаконно зайнятих будівель та споруд

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідачів: не з'явилися

                                                  ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.06 (суддя Арсірій Р.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.06 (колегія суддів у складі :Стойка О.В. -головуючий, суддів: Діброва Г.І., Дзюба О.М.)   позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто21787,20 грн. заборгованості з орендної плати, 12816 грн -орендна плата в подвійному розмірі за 5 прострочених після 01.09.05 місяців , пеню за договором оренди на суму заборгованості з орендної плати в сумі 4005,30 грн, витрати за державним митом в сумі 439,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в сумі 74,69 грн. Зобов'язано відповідача звільнити займані будівлі, споруди. В іншій частині позову відмовлено.

 

В поданій касаційній скарзі Приватний підприємець ОСОБА_1 просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення.

 

Скарга мотивована тим, що суди двох інстанцій не звернули увагу на те, що  в період дії договору оренди №НОМЕР_1 орендодавець ( за згодою відповідача) уклав з ОСОБА_2 договір купівлі- продажу спірних будівель та споруд. Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.05 у справі №10/325пд за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ “Мехпром” про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 22.04.04 №НОМЕР_2 на спірні будівлі та споруди  та визнання права власності позовні вимоги було задоволено. Однак постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 25.05.05 зазначене рішення суду було скасовано, в позові відмовлено.

Таким чином після набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції позивач не повідомив скаржника про те, що він знов є орендодавцем. Скаржник наголошує на тому, що він не займав  спірне приміщення  з моменту зміни власника, однак суди дали неправильну оцінку цим обставинам справи.

 

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.111⁵ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

 

Відповідно ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

 

          Між сторонами у справі було укладено договір оренди № НОМЕР_1 цілісного майнового комплексу, який складається з адміністративно - виробничих будівель та споруд з прилеглою до нього земельною ділянкою, яка має часткове замощення, загальною площею 3000кв.м.. Майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п.п. 2.3. договору зазначене майно було передано за актом прийому - передачі цілісного майнового комплексу від 01.09.2003 р., який підписано сторонами.

Умовами п.п. 3.1 договору зазначено, що орендна плата встановлюється відповідно до розрахунку орендної плати та сплачується щомісячно до 10 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції.

У пункті 6.1. договору вказано, що строк дії договору оренди встановлюється з 01.09.2003 р. по 01.09.2005 р. Підпунктом 6.4 цього договору передбачено, що при відсутності заяв однієї з сторін про призупинення, або зміну договору після закінчення строку протягом місяця, договір вважається пролонгованим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

         

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів не виконував, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість по орендній платі за період з травня 2004р. по серпень 2005р. Отже вимоги стосовно стягнення заборгованості по орендній платі попередніми судовими інстанціями були задоволені правомірно.

 

Посилання скаржника на зміну власника спірного приміщення та на те, що позивач не повідомив скаржника про поновлення дії договору оренди, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.ст.182, 210, 328, ч.331 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації. Відповідні правочини відносно вказаного майна є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, право власності позивача зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідно до Довідки від 30.03.2006р. НОМЕР_3 наданої КП БТІ м.Донецька.

 

За приписами п.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

 

Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на обставини справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст.111⁷ ГПК України, тому до уваги не приймаються.

 

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прийняті  у справі рішення та постанова попередніх судових інстанцій є цілком обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

                                         ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1  залишити без задоволення, а рішення господарського Донецької області від 08.052.06 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.06суду у справі № 14/365 пд господарського суду  Донецької області - без змін.

 

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

 

Судді:                                                                                    Є. Чернов

 

                                                                                              В. Цвігун