Справа № 1231/4813/2012
Провадження №2/1231/2004/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 р. Стахановський міський суд Луганської області
у складі: головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Поляруш Я.В.
за участю позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що у 2007 році він займався підприємницькою діяльністю та компаньйоном у нього була ОСОБА_3.
В жовтні 2007 року він у Стахановському відділенні «ПриватБанк», за кредитним договором №27-07 від 11 жовтня 2007 року отримав грошовий кредит в розмірі 30000 доларів США на розвиток його бізнесу. Все майно, що належить йому знаходиться в банківській заставі на вищевказану суму.
Отримані за кредитом гроші в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США він зберігав в сейфі за місцем роботи: м.Брянка-2, вул.Жуковського, 2 (адміністративна будівля колишньої автобази), ключ від сейфу в єдиному екземплярі зберігався тільки у нього.
21 грудня 2007 року до нього підійшла ОСОБА_3 та попросила ключ від сейфу пояснивши йому, що їй потрібна печатка для укладення договорів. Так як ОСОБА_3 була його компаньйоном, користувалась довірою, позивач віддав їй ключі та приблизно через 15 хвилин остання не віддавши йому ключ поїхала за товаром, як вона пояснила перед від'їздом.
Приблизно через годину він зайшов до свого кабінету, так як повинен був віддати гроші за товар, що привезли та побачив, що сейф зачинено, а ключів у нього немає та став чекати повернення ОСОБА_3, яка приїхала лише під вечір. Позивач став вимагати ключ від сейфа і печатку, та коли він відкрив сейф, то побачив, що відсутні гроші в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США, при цьому інші гроші в національній валюті були на місці.
Він одразу ж покликав людей, що знаходились на той час на роботі, це були ОСОБА_4, його син ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Коли він розповів про те, що трапилось, ОСОБА_3 сама, без ніякого натиску на неї, добровільно визнала те, що вона скористувалась вдалим моментом та вкрала гроші, щоб віддати власні борги.
Про цей випадок ОСОБА_3 просила його не заявляти в міліцію та пояснила, що поверне гроші на протязі тижня про що написала розписку в присутності всіх вище перерахованих людей.
ОСОБА_3 гроші так і не повернула та весь час переконувала позивача, щоб він відстрочив повернення нею грошей.
На теперішній час ОСОБА_3 переховується та гроші так і не повернула.
В 2010 року позивач звернувся до Брянківського міського суду Луганської області з аналогічним позовом. 16 грудня 2010 року ухвалою Брянківського міського суду Луганської області йому було повернено позов та додані до нього документи для подання до належного суду, оскільки відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1
В 2011 році він звернувся до Стаханівського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, однак йому було відмовлено, оскільки це вимоги не про стягнення боргу, а про набуття майна без достатньої правової підстави відповідно до ст.1212 ЦК України.
Позивач вважав, що строк позовної давності ним не пропущений, а якщо і пропущено, то з поважних причин, оскільки ним були відправлені звернення до правоохоронних органів та органів прокуратури для прийняття відповідних заходів реагування. Однак, через свою правову необізнаність, він вчасно не звернувся до суду з аналогічним позовом, так як чекав на відповіді з правоохоронних органів та на рішення суду.
Згідно з ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Також позивач зазначив, що йому було завдано моральні страждання, оскільки він постійно переживав на протязі більш ніж трьох років з приводу неотримання та неповернення коштів, нормального існування, в зв'язку з чим у нього в сім'ї склались тяжкі фінансові обставини, оскільки вказаний кредит було отримано на розвиток його підприємницької діяльності, все його майно знаходиться в заставі банку, так як він продовжує сплачувати отриманий ним кредит, але фактично грошима він не користувався та не вклав їх у розбудову свого бізнесу, він не може нормально прогодувати сім'ю, тому вважав, що відповідач зобов'язана відшкодувати йому і моральну шкоду.
Станом на 16 січня 2012 року курс гривні по відношенню до долара США становить: 100 доларів США дорівнює 798,98 гривень, а відповідно 20000 доларів США дорівнює 159796 гривень 00 коп.
На підставі зазначеного позивач просив поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом за захистом порушених прав; стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову суму в розмірі 159796 гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтувавши їх доказами, викладеними в позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі. Суду пояснила, що відповідачка у судовому засіданні підтвердила, що це саме вона власноручно написала розписку, а отже даною розпискою відповідачка сама визнала той факт, що взяла у позивача 20000 доларів США. Посилання відповідача на те, що дану розписку вона написала під тиском ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що буцімто у неї виникла недостача у розмірі 8000грн. є зовсім незрозумілими, адже виникає питання навіщо відповідачка написала розписку про те, що взяла у позивача 20000долларів США, якщо недостача, з її же слів, була лише 8000грн. У такому випадку ОСОБА_3 написала би розписку про те, що заборгувала позивача 8000гривень, але ніяк не 20000долларів. Також той факт, що взагалі була якась там недостача ніяким чином не підтвердився, бо як сказала сама відповідачка ніякої перевірки не було, тобто офіційно це ніяк не встановлено. Те, що сейф зачинявся на ключ підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Взагалі всі пояснення ОСОБА_3 направлені на те, щоб уникнути відповідальності. Відповідачка працювала бухгалтером, окрім цього їй у суді вже доводилось відповідати по розпискам, що означає, що відповідачці відомі наслідки написання подібних розписок. Взагалі-то таку розписку не можна написати без будь-якої причини.
Інформація, викладена в листі, написаному ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7, на який посилається відповідачка, взагалі не має ніякого значення для даної справи, адже в даному листі не міститься ніяких відомостей стосовно того, яким чином витрачались кошти кредиту. В ньому мова йде лише про те, що кредитні кошти брались для продовження будівництва ринку, але ніде не сказано, що всі ці гроші були витрачені на будівництво. Також представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 надав суду докази того, що він неодноразово звертався до правоохоронних органів, так як в розписці зазначено, що відповідачка взяла грошові кошти обманним шляхом, тобто без достатньої правової підстави. Тому вважала, що позов ОСОБА_1 є цілком обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що вона працювала разом з ОСОБА_1, виконувала роботу бухгалтера, має вищу освіту. Грошей в сейфі у ОСОБА_1 ніколи не було, він їх там не зберігав. Сейф взагалі не замикався на ключ. Гроші, які взяв ОСОБА_1 в кредит були витрачені на будівництво ринка. Дійсно розписку на 20000долларів США написала саме вона, але вона її написала через те, що у неї виникла недостача. Вона повинна була робити ревізії по складу кожного місяця, але вона їх проводила лише раз на півроку. Тому у неї виявили недостачу в сумі 8000гривень. На момент написання розписки договору про матеріальну відповідальність між нею та ОСОБА_1 не було. Але на неї напали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за допущену недостачу. Розписку вона писала лише у присутності ОСОБА_1, а потім відразу після написання віддала її ОСОБА_4, щоб він також її завізував. Десь через тиждень ОСОБА_1 сказав їй, що цю розписку також підписав його син.
На питання суду чому вона підписала розписку на суму 20000долларів, коли в неї була недостача лише 8000грнивень відповідачка пояснила, що на той час вона зустрічалась з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 казав, що якщо вона не підпише розписку, то він усе розповість дружині ОСОБА_4, але вона не хотіла щоб ОСОБА_4 постраждав. Відповідачка також зазначила, що на даний момент вона та ОСОБА_4 вже проживають разом у цивільному шлюбі. Також відповідачка зазначила, що вона розуміла відповідальність за написану розписку, раніше їй доводилось відповідати в суді по розписці. Там також була така ситуація, вона брала гроші у борг.
В останнє судове засідання ОСОБА_3 не з'явилась, надавши заяву, в якій просила перенести розгляд даної справи, призначений на 14.11.2012р. на 10-00год у зв'язку зі станом її здоров'я, при цьому ніяких підтверджуючих документів з даного приводу суду не надала.
Відповідачка також була відсутня і в судовому засіданні, яке відбувалось 23.10.2012р., хоча була повідомлена про час розгляду справи особисто під розписку, яка мається в матеріалах справи (ар.с.78), але й на те судове засідання не з'явилась без поважних причин, ніяких заяв стосовно її неявки суду не надавала.
Таким чином 14.11.2012року відповідачка вдруге не з'явилась у судове засідання, хоча була належним чином повідомлений про час слухання справи через свого представника, в матеріалах справи є розписка про це від представника відповідача ОСОБА_8 (ар.с.88).
Відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України, вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Також відповідачка про час і місце слухання справи була повідомлена належним чином - у відповідності до вимог ст.74 ч.5, ч.8 ст.76 ЦПК України, судовим викликом за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання (ар.с. 91-92).
В своїй заяві від 14.11.2012р. відповідачка сама вказує на те, що справа призначена на 14.11.2012р. о.10год 00 хв., а отже їй було добре відомо про час розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Таким чином ч.4 ст.169 ЦПК України в редакції Закону №2453-VI від 07.07.2010р. вказує на те, що суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів у будь-якому випадку, якщо належним чином повідомлений відповідач повторно не з'явився в судове засідання, навіть при наявності поважних причин.
Заочне рішення у даному випадку не може мати місця, оскільки відповідачка реально приймала участь у судових засіданнях окрім останніх двох та надавала свої пояснення.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, вважала, що позивач взагалі не довів факт того, що у нього в сейфі зберігались гроші, які могла б викрасти ОСОБА_3 Просила у позові відмовити.
В останнє судове засідання представник відповідача не з'явилась, причини неявки до суду не повідомила. Але представник відповідача була присутня на минулому судовому засіданні 23.10.2012року та була повідомлена про час розгляду справи особисто під розписку, яка мається в матеріалах справи (ар.с.88) Таким чином суд вважає причину неявки представника відповідача неповажною, а відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були компаньйонами. ОСОБА_3 працювала також бухгалтером. І з її сторони була допущена недостача. Яка була недостача він не знає, так як перевірки не було. ОСОБА_3 погодилась написати розписку та сказала, що вона відпрацює ці гроші по недостачі. Свідок також пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_1 взяв кредит в сумі 30000 доларів США, з яких 20000долларів зберігались в кімнаті у ОСОБА_1, а 10000долларів зберігались у нього, так як він використовував їх для закупки товару. Свідок підтвердив, що дійсно він засвідчував розписку, яку написала ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в той день, коли ОСОБА_3 забрала обманним шляхом гроші у його батька, він сторожував на цій базі. Зранку на базу прийшли ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Вони випили кави та почали планувати свій робочий день. ОСОБА_3 попросила у ОСОБА_1 ключ від сейфу, так як їй необхідна була печатка. ОСОБА_1 дав їй ключ і ОСОБА_3 пішла. Коли він уходив з бази відповідачки на базі вже не було.
Приблизно о 13 годин він знову повернувся на базу. При ньому приїхав поставщик і йому треба було віддавати гроші за товар, але ОСОБА_1 не міг віддати гроші, бо сейф було зачинено, тоді він подзвонив ОСОБА_3, проте телефон у неї був відключений. В той день на базі не працювало дві розетки та провід на центральний зал, тому було викликано майстра електрика, яким був ОСОБА_6, який приїхав на базу десь через пів години після його приїзду. База закрилась о п'ятій годині вечора, а ОСОБА_3 нарешті прийшла десь о шостій годині вечора. ОСОБА_1 одразу після приходу ОСОБА_3 запросив на перший поверх будівлі його, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Як виявилось, грошей у сейфі не було. Йому було відомо, що у сейфі знаходилось 20000 доларів США. Ці гроші були взяті ОСОБА_1 в кредит. Перед тим, як брати кредит, вони викликали майстра, який поставив замок на сейф. Ключ від сейфа був лише в одному екземплярі, він зберігався у ОСОБА_1 Після того, як відповідачку почали запитувати, де поділись гроші, ОСОБА_3 зізналась, що ці гроші взяла саме вона.
ОСОБА_4 запропонував їй написати розписку, ОСОБА_3 пообіцяла, що через місяць поверне ці гроші. Казала, що у неї є квартира в м.Стаханові і вона поверне ці кошти. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підказували ОСОБА_3 як правильно писати розписку. Потім вони зачитали розписку і він її підписав.
ОСОБА_3 постійно казала, що у неї хвора мати, постійно обіцяла повернути гроші, але так нічого і не зробила.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що того дня 21.12.2007 року він знаходився на базі у ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що чинив проводку. Після того, як він впорався, він просто сидів на базі, відпочивав, а ОСОБА_1, чекав на ОСОБА_3, так як йому був потрібний ключ від сейфа. ОСОБА_3 приїхала на базу десь приблизно о шостій годині вечора. Потім ОСОБА_1 позвав всіх униз та показав, що пропали гроші з сейфу.
ОСОБА_3 спочатку не зізнавалась, що гроші взяла саме вона, але потім, коли ОСОБА_1 сказав, що хоче викликати міліцію, вона зізналась, що гроші взяла вона.
Після цього ОСОБА_3 написала розписку про те, що саме вона взяла у ОСОБА_1 20000 доларів США. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 казали їй, як правильно написати цю розписку. Розписка писалась при ньому і тому він стверджує, що особисто бачив, як ОСОБА_3 писала цю розписку. Після чого саме в цей день 21.12.2007року він засвідчив цю розписку, поставивши на ній свій підпис.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами.
Відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, заслухавши сторони та їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:
У судовому засіданні встановлено, що згідно з розпискою, наданою ОСОБА_3, остання взяла обманним шляхом у ОСОБА_1 гроші кредиту в сумі 20000 доларів, які зобов'язалась повернути протягом одного місяця, тобто до 21.01.2008року. Першу суму зобов'язувалась повернуту до 10.01.2008року. Розписка містить дату її надання 21.12.2007р. та підпис відповідача (ар.с.34).
Згідно з довідкою Державного ощадного банку України (ар.с.33) офіційний курс НБУ долара США до гривні станом на 16.01.2012р. складає 798,9800грн. за 100 доларів США.
Таким чином в перерахунку на гривні відповідачем була набута сума 159796грн.
Суд вважає, що розписка (ар.с.34) є належним та допустити доказом, який дійсно підтверджує той факт, що відповідачка ОСОБА_3 взяла у ОСОБА_1 20000долларів США.
Окрім того відповідачка особисто у судовому засіданні підтвердила, що це вона власноручно написала розписку, а отже даною розпискою відповідачка визнала той факт, що взяла у позивача 20000 доларів США. Посилання відповідача на те, що дану розписку вона написала під тиском ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що буцімто у неї виникла недостача у розмірі 8000грн. суд не приймає до уваги, оскільки ніяким чином взагалі не можна пояснити навіщо відповідачка написала розписку про те, що взяла у позивача 20000долларів США, якщо недостача з її же слів була лише 8000грн. У такому б випадку ОСОБА_3 написала би розписку про те, що заборгувала позивачу 8000гривень, але ніяк не 20000долларів.
Факт того, що взагалі була якась недостача ніяким чином не підтвердився у судовому засіданні, бо як сказала сама відповідачка ніякої перевірки не було, тобто офіційно це ніяк не зафіксовано. Той факт, що сейф зачинявся на ключ підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Як сама пояснювала у судовому засіданні відповідачка, вона працювала бухгалтером, має вищу освіту, відповідачка зазначала, що вона розуміла відповідальність за написану розписку, так як раніше їй доводилось відповідати в суді по розписці. Там також була така ситуація, вона брала гроші у борг.
В розписці зазначено, що відповідачка взяла грошові кошти обманним шляхом, тобто без достатньої правової підстави.
Факти, викладені в позовній заяві також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які співпадають з іншими матеріалами справи. Також суд враховує, що свідок ОСОБА_4 є цивільним чоловіком відповідачки і тому зацікавлений в результаті розгляду справи. Але й він не заперечував того факту, що відповідачка дійсно писала таку розписку і що він її засвідчував.
Таким чином суд вважає, що відповідачка не надала суду жодного доказу, який би міг спростувати той факт, що вона взяла обманним шляхом у ОСОБА_1 гроші кредиту в сумі 20000 доларів.
Відповідно до ст.1212 ЦПК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо поновлення строку для звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що як витікає з розписки (ар.с.34), відповідачка зобов'язалась повернути позивачу гроші до 21.01.2008року. Разом з цим 16.12.2010року позивач звернувся до Брянківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення 20000доларів США, що підтверджується матеріалами справи, а саме позовною заявою з відміткою Брянківського міського суду про її прийняття 16.12.2010року (ар.с.82). Але ухвалою Брянківського міського суду від 16.12.2010року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 були повернуті позивачу. Позивачем було подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу Брянківського міського суду, але ухвалою апеляційного суду Луганської області від 12.04.2011року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Брянківського міського суду Луганської області від 16 грудня 2010року залишена без змін. Таким чином перший раз позивач звернувся до суду за захистом своїх прав до спливу трирічного строку позовної давності.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у їх задоволенні, з огляду на відсутність наведення достатніх обґрунтувань наявності такої шкоди та її розміру.
Керуючись ст.ст.10,11,60, 61, 88, 209, 212-215,218, 292,294 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми та моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 159796 гривень 00 копійок (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1597грн.96коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий :