Справа № 1231/4840/2012
Провадження №2/1231/2014/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2012 р. Стахановський міський суд Луганської області
у складі головуючого судді Юрченко І.М.
при секретарі: Поляруш Я.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Луганській області в особі СГІРФО Стахановського МВ УМВС України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В :
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в уточненій позовній заяві (ар.с.68-71) зазначив, що їй на праві власності належить 54/100 домоволодіння, що складається з квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва|свідчення| про право на спадщину за заповітом від 18.06.2001 року, виданого державною нотаріальною конторою м.Стаханова за №1-948.
ЇЇ право власності зареєстровано в КП Стахановське БТІ 17.07.2001р. (копія довідки додається).
Згідно відомостей з будинкової книги з 23.09.1986року в квартирі позивачки зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Раніше дана квартира належала ОСОБА_4, яка заповіла її позивачці.
Відповідач мешкав в даній квартирі до 1996року, після чого вибув до м.Москва за невідомою позивачці адресою і з тих пір в зазначеній квартирі не мешкає. Після від'їзду відповідача ніяких відомостей щодо його місця перебування, роботи не надходило.
Позивачка вважала, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, яке належить їй на праві власності, так як відповідно до статті 163 Житлового кодексу України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Для збереження за ОСОБА_3 житлового приміщення понад шести місяців, підстав, передбачених ч.3, 4 ст.71 ЖК України не має.
ОСОБА_3 більш ніж 10 років не мешкав у належному їй на праві власності будинку. Як він сам пояснив в своїй заяві про перегляд заочного рішення весь цей час він проживав в м.Зеленоград в Російській Федерації.
Факт не мешкання відповідача підтверджується актом про не мешкання житлового органу, що додається до матеріалів |теперішнього| позову.
У позовній заяві просила визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження втратившим право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності та зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Луганській області в особі СГІРФО Стахановського МВ УМВС України зняти з реєстрації в АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
У судовому засіданні позивачка надала суду заяву (ар.с.82-83), в якій просила позовні вимоги в частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном, що належить їй на праві власності: квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Луганській області в особі СГІРФО Стахановського МВ УМВС України зняти з реєстрації в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 залишити без розгляду. Зазначила, що вона підтримує позовні вимоги лише в частині визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження втратившим право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.
Ухвалою Стахановського міського суду від 15.11.2012року були залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном, що належить на праві власності ОСОБА_1: квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Луганській області в особі СГІРФО Стахановського МВ УМВС України зняти з реєстрації в АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Також у судовому засіданні позивач суду пояснила, що відповідач ще у 1996 році виїхав кудись в Росію і більш в Стаханов не повертався. Лише в 1999році, коли помер його батько, він приїжджав на поминки - на 9 днів.
В 2000році захворіла мати відповідача -у неї був рак шлунку. Вона просила відповідача приїхати до неї та доглядати її, навіть пропонувала вислати йому грошей на дорогу, але відповідач відмовився, стосовно будинку сказав їй розпоряджатися їм на власний розсуд. Доглядала матір відповідача її рідна сестра Зіна та вона, коли приїжджала до м.Стаханова. Таким чином останній візит відповідача в м.Стаханов був аж в 1999році. Більш він не приїжджав та будинком не цікавився. 18.06.2001року їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1, а отже вона є законною власницею вказаного будинку. На момент подачі нею позову відповідач не мешкав в будинку більш ніж десять років, а отже втратив право користування зазначеним будинком.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги позивача в частині визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження втратившим право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.
Суду пояснив, що відповідач вводить суд в оману стосовно приватизації ним зазначеного будинку. Адже даний будинок ніколи не приватизовувався матір'ю та батьком відповідача а також ним самим. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 зазначено, що даний будинок належав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Стахановською державною нотаріальною конторою 29.07.1992року за реєстром №2-3049, зареєстрованим у бюро технічної інвентаризації м.Стаханова 13.10.1992року за №147/9393, спадкоємцем якого була його дружина гр. ОСОБА_4, яка спадщину фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. Ще за життя ОСОБА_4 заповіла вказаний будинок позивачці. Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1, а отже позивачка на законних підставах володіє цим будинком.
Що стосується відповідача, то він з 1996року постійно не проживав в м.Стаханові, так як мешкав в Російській Федерації. До травня 2012року він взагалі не приїжджав в м .Стаханов. Останній раз був у Стаханові лише у 1999році і то кілька днів, коли приїжджав на поминки батька.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що він дійсно не проживав в будинку АДРЕСА_1 з 1996року, так як саме тоді виїхав в Російську федерацію. Лише в 1999році він приїжджав на поминки батька і з тих пір він в м.Стаханові не був. За весь цей час мешкав переважно в м.Зеленоград -це адмнінстративний округ Москви. Там він проживав у цивільному шлюбі з жінкою. В Стаханов він приїхав в травні 2012року. Відповідач зазначив, що це не означає, що якщо його не було 10 років, то його можна виписати. Також у нього є сумніви щодо заповіту.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами.
Відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, заслухавши сторони та їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:
В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить 54/100 домоволодіння, що складається з вкартири №1, яка знаходжиться в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом|свідчення| про право на спадщину за заповітом від 18.06.2001 року, виданого державною нотаріальною конторою м.Стаханова за №1-948 (ар.с.8), довідкою КП Стахановське БТІ від 17.07.2001р. (ар.с.9) та довідкою КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації»№2746 від 25.10.2012р. (ар.с.76).
Згідно будинкової книги з 23.09.1986року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ар.с.11-12).
Згідно акту Квартального комітету №2 від 16.09.2010р. (ар.с.13) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 прописаний за адресою АДРЕСА_1 але не мешкає за даною адресою з 1996року, дане домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_1
Окрім того відповідач сам у судовому засіданні підтвердив факт того, що не проживав в будинку позивачки з 1996року, так як мешкав в Російській Федерації переважно в м.Зеленограді, де проживав у цивільному шлюбі з однією жінкою, а відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Факт того, що вказаний будинок ніколи не приватизовувався матір'ю та батьком відповідача а також ним самим підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1, в якому зазначено, що даний будинок належав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Стахановською державною нотаріальною конторою 29.07.1992року за реєстром №2-3049, зареєстрованим у бюро технічної інвентаризації м.Стаханова 13.10.1992року за №147/9393, спадкоємцем якого була його дружина гр. ОСОБА_4, яка спадщину фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. (ар.с.8). Даний факт також підтверджується довідкою КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації»№2746 від 25.10.2012р. (ар.с.76)
Ще за життя ОСОБА_4 заповіла вказаний будинок позивачці (ар.с.6).
Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1, а отже позивачка на законних підставах володіє цим будинком (ар.с.8).
Відповідач був зареєстрований в указаній квартирі як члени сім'ї попереднього власника ОСОБА_4, яка згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (ар.с.7) померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Оскільки права відповідача були похідними від прав власника, то з припиненням права власності на будинок ОСОБА_4, припиняється право на прописку та житло й у відповідача, оскільки відповідно до ст.64 Житлового кодексу України відповідач не є і не був членом сім'ї нової власниці будинку ОСОБА_1, не проживав разом з нею тривалий час, не вів сумісного господарства.
Відповідно до статті 163 Житлового кодексу України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно з ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігаються жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно з ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись 10,11,60, 61, 209, 212-215,218, 292,294 ЦПК України суд ,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження втратившим право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий :