Справа №812/4809/12
Пр.№2/812/2563/12
рішення
Іменем України
06 листопада 2012 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Тучкова С.С.,
при секретарі Нікончик А.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1.,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №812/4809/12 за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_5 звернулася до суду з позов до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що договір іпотеки (з фізичною особою) №б/н від 14.03.2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2, посвідчений 14.04.2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за №2073, а також додатковий договір №1 від 13.04.2009 року до зазначеного договору іпотеки, суперечать діючому законодавству України, так як на момент їх укладення в квартирі АДРЕСА_1, що давалася в іпотеку, проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак дозволу орган опіки та піклування на укладання зазначених договорів не надавав. Тому позивач, діючи відповідно до ч.1 ст.39 ЦПК України в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 просить суд визнати вищезазначені договір іпотеки №б/н від 14.03.2008 року та додатковий договір №1 від 13.04.2009 року нікчемними, зобов'язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Єдиного державного реєстру іпотек запис щодо накладення заборони на відчуження квартири.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому, а також додатково суду пояснив, що рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2011 року, залишеним ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.01.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.04.2012 року без змін, у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту відмовлено, у зв'язку з укладенням договору іпотеки за відсутності згоди на це органу опіки та піклування, що є підставою для визнання договору іпотеки нікчемним.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та суду пояснив, що на час укладення договору іпотеки в квартирі АДРЕСА_1, що давалася в іпотеку, проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Ніякої згоди на укладення договору іпотеки орган опіки та піклування не надавав. При укладенні договору іпотеки йому не було роз'яснено правових наслідків укладання такого договору.
Представник відповідача -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що при укладенні договору іпотеки ОСОБА_2 була надана довідка житлово-будівельного кооперативу про те, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають лише він та його дружина -ОСОБА_4, відомостей про те, що в квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні або малолітні діти на момент укладання договору іпотеки у банка не було.
Відповідач -приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, а також зазначила, що спірний договір іпотеки був посвідчений нею згідно ст.ст.54, 55 Закону України «Про нотаріат», п.40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та діючого законодавства України. ОСОБА_2 при посвідчені договору іпотеки була надана довідка ЖБК «Знання»від 03.04.2008 року про склад сім'ї, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1, проживають та зареєстровані повнолітні особи -ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_2 при посвідчені договору іпотеки була підписана заява, згідно якої він стверджує, що в результаті іпотеки належної йому квартири не зменшуються та не обмежуються права та охоронювані законом інтереси дітей, оскільки за адресою реєстрації квартири, що є предметом договору іпотеки, малолітні та/або неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
14.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (банк), та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №014/17-37/1253-32, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 41700 доларів США з оплатою за користування кредитом по процентній ставці -14% відсотків річних, строком на 120 місяця та погашенням відповідно до графіка погашення. В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше встановленого договором строку, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.7-12).
14.04.2008 року (як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні сторонами в даті укладення договору іпотеки була допущена описка, а саме: замість 14.03.2008 року, як зазначено в самому договорі іпотеки (з фізичною особою) №б/н, договір був укладений 14.04.2008 року) в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/17-37/1253-32 від 14.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»(іпотекодержатель), та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (з фізичною особою) №б/н, посвідчений 14.04.2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за №2073 (а.с.13-15), згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 45,64 кв.м, житловою площею 30,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, посвідченого 18.10.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за №2698 (а.с.5), що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер 18455324, реєстраційний номер 5494088, виданим 10.04.2008 року Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»(а.с.6).
30.04.2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель), та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено додатковий договір №1 до договору іпотеки (з фізичною особою) №б/н, посвідченого 14.04.2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за №2073 (а.с.16).
Відповідно до копії довідки, наданої Житлово-будівельним кооперативом «Знання», яка наявна в матеріалах справи, в квартирі №88, розташованої АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають постійно з 16.06.2004 року -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 30.10.2007 року -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 30.10.2007 року -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25.01.2012 року -ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).
Отже, на момент укладення спірного договору іпотеки від 14.04.2008 року в квартирі, що давалася в іпотеку, проживав та був зареєстрований малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ця обставина підтверджується також рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2011 року, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.01.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.04.2012 року (а.с.18-19, 20-21, 22-23). Так, відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 11.01.2012 року апеляційним судом було зроблено запит до органу реєстрації місця проживання фізичних осіб. Згідно отриманої на запит довідки СГІРФО Комунарського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 07.12.2011 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований у спірній квартирі як неповнолітній разом з матір'ю ОСОБА_4 з 2004 року, 06.10.2007 року він був знятий з реєстрації місця проживання та 30.10.2007 року його реєстрація в спірній квартирі була поновлена (а.с.21).
Згідно ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає, що факт проживання та реєстрації малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі, що є предметом іпотеки, на час укладення спірного договору іпотеки, та відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення зазначеного договору, встановлені рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2011 року, залишеним ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.01.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.04.2012 року без змін, а тому доказуванню при розгляді цієї справи не підлягають.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав може бути визнання правочину недійсним.
Частиною 1 статті 242 Цивільного кодексу України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Статтею 39 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
На підставі ст.ст.3, 9 Конвенції про права дитини, встановлено, що держави зобов'язанні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховної Радою України.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
На підставі ст.177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»встановлено, що органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства»діти -члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Наведені положення узгоджуються із вимогами частини 2 статті 64 та частини 1 статті 156 Житлового кодексу України.
Згідно ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
На підставі п.3.1.4 договору іпотеки від 14.04.2008 року у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки будуть порушені житлові права ОСОБА_2, тому договір іпотеки суперечить правам та інтересам малолітньої дитини.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
На підставі ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.
Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України правочин, недійсність якого встановлена законом є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.224 Цивільного кодексу України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
Належний захист державою прав дитини має особливий статус в загальному контексті захисту прав людини. Держава в особі спеціально уповноваженого органу -служби у справах дітей, органу опіки та піклування, здійснює захист як існуючих прав дитини, так і таких на які дитини мала б розраховувати (мати законні сподівання) при належному захисті її прав та інтересів з боку держави. Це твердження відповідає принципу правової певності, що є одним із елементів верховенства права згідно з практикою Європейського суду з прав людини.
Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на запит суду було надано копії документів, на підставі яких нею 14.04.2008 року було посвідчено договір іпотеки (з фізичною особою) №б/н від 14.03.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №2073, серед яким міститься довідка ЖБК від 03.04.2008 року про те, що в квартирі №88, розташованої АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_4, неповнолітні і малолітні діти не зареєстровані.
Однак, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», що банку не було відомо про реєстрацію неповнолітньої особи в квартирі, що є предметом договору іпотеки, так як незалежно від того, ким саме не було дотримано вимоги законодавства про отримання згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки, права малолітньої особи все одно при укладанні спірного договору були порушенні. Крім того, в судовому засіданні представником відповідача -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»не було доведено умислу відповідача ОСОБА_2 на надання недостовірної інформації при укладанні договору іпотеки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при укладанні договору іпотеки та додаткового договору до нього були порушені права та інтереси малолітньої дитини на користування житлом, а тому зазначені договори у розумінні правових наслідків, передбачених ст.ст.71, 203, 209, 215, 216, 224 Цивільного кодексу України, ст.177 Сімейного кодексу України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»та ст.ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства»є недійсним (нікчемним).
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Єдиного державного реєстру іпотек запис щодо накладення заборони на відчуження зазначеної квартири, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про іпотеку»обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою.
Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31 березня 2004 року, встановлено, що реєстраторами, наділеними повноваженнями на внесення відомостей до Державного реєстру іпотек є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.
Згідно ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
Підпунктом 5.27 пункту 5 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, за повідомленням іпотекодержателя накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.
Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема, про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).
Згідно до п.6 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, про зняття заборони нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач вимагає від суду здійснення дій, віднесених законодавством до компетенції державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, суд вважає позовну вимогу про зобовязання нотаріуса зняти заборону на відчуження квартири та виключення з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Єдиного державного реєстру іпотек запису щодо накладення заборони на відчуження квартири такою, що не підлягає задоволенню.
В подальшому в разі відмови нотаріуса у зняті заборони на відчуження квартири та виключення з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Єдиного державного реєстру іпотек запису щодо накладення заборони на відчуження квартири після набрання рішенням суду про визнання договору іпотеки недійсним, така відмова може бути оскаржена до суду в порядку, встановленому законодавством.
У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 39, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.16, 29, 203, 215, 224 ЦК України, ст.ст.7, 177 СК України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.8, 17, 18 «Про охорону дитинства», ст.34 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.4, 33 Закону України «Про іпотеку», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним -задовольнити частково.
Визнати недійсним договір іпотеки (з фізичною особою) №б/н від 14.03.2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, посвідчений 14.04.2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за №2073, та додатковий договір №1 від 13.04.2009 року до договору іпотеки (з фізичною особою) №б/н від 14.03.2008 року.
В іншій частині позову -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков