ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 червня 2006 р.

№ 30/419

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плахотнюк С.О. –головуючого,

Панченко Н.П.,

Самусенко С.С.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Комунального об’єднання “Київкіно”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 року

у справі господарського суду

№ 30/419 міста Києва

за позовом

Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до	Комунального об’єднання “Київкіно”

про

виселення

за участю представників сторін

від позивача –

Браславська Л.З.

від відповідача –

Девятка О.Г.

ВСТАНОВИВ:

          У листопаді 2005 року Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Комунального об’єднання “Київкіно” про виселення відповідача з приміщень загальною площею 92,2 м2, розташованих на другому поверсі будинку № 3 на бул.Т. Шевченка у м. Києві, у зв’язку з відсутністю договірних відносин.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач,  не зважаючи на неодноразові звернення до нього позивача, не надав необхідних документів для укладення договору оренди нежилих приміщень та не звільнив безпідставно займане приміщення за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 3.

Згідно рішення Київської міської державної адміністрації №247/2822 від 31.03.2005 Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано та перейменовано у Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що довідкою №16925 від 02.11.2005 ЄДРПОУ внесені відповідні зміни, на підставі чого, та відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва здійснив процесуальне правонаступництво.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2006 у справі № 30/419 (суддя –Ващенко Т.М.) повні вимоги задоволено в повному обсязі, виселено відповідача з приміщень загальною площею 92,2 м2, розташованих на другому поверсі будинку № 3 на бул. Т. Шевченка у м. Києві.

Рішення мотивовано  посиланням, зокрема, на ст.1212 Цивільного кодексу України, тим, що, враховуючи факт неукладення між позивачем та відповідачем договору оренди нежилих приміщень та відсутності будь-яких доказів на підтвердження правомірності користування відповідачем спірним приміщенням, відповідач підлягає виселенню з вищевказаних приміщень.

Київським апеляційним господарським судом відхилено клопотання відповідача  про залучення до участі у справі № 30/419 Київську міську державну адміністрацію в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також витребувати в Київській міській державній адміністрації розпорядження про створення Виробничого об’єднання “Кіновідеопрокат”, яким може бути підтверджено правомірність володіння спірним майном відповідачем.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 13.04.2006 рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2006 у справі № 30/419 залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення, погодившись з висновками господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 у справі № 30/419 скасувати повністю з посиланням на порушення норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що оскільки відповідач заснований на комунальній власності територіальної громади м. Києва і користується спірним майном з 1982 року, вирішуючи спір двох комунальних структур щодо належності їм права на вказане комунальне майно, яке оспорюється позивачем, суду було необхідно залучити до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду як орган місцевого самоврядування, що уповноважений розпоряджатися комунальною власністю.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 у справі № 30/419 без змін, а касаційну скаргу –без задоволення та вказує, що ніяких зобов’язань щодо надання площ у користування виробничому об’єднанню “Кіновідеопрокат”, правонаступником якого нібито є відповідач, у позивача ніколи не існувало, оскільки розпорядженням представника Президента України № 979 від 15.09.1993, наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації № 93 від 24.12.2001, зокрема, буд. № 3 по бул. Т. Шевченка у м. Києві був закріплений на праві оперативного управління за Головним управлінням культури і мистецтва без будь-яких обмежень і зобов’язань, а з відповідачем договори оренди нежилого приміщення за вищевказаною адресою не укладалися.

          

Вищим господарським судом України ухвалою від 29.05.2006 у справі №30/419 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.          

          Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 30/419.

          Рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 1614 від 01.12.1980 затверджено Положення про Головне управління культури виконкому Київської міської Ради народних депутатів.

          На підставі рішення Київської міської ради № 452 від 15.03.1982 Головному управлінню культури передано на баланс будинок № 3 по бул. Т. Шевченка у м. Києві та зобов’язано останнє передати в орендне користування 350 м2 корисної площі вищезазначеного будинку управлінню кінофікації.

          Відповідно до п.1 Тимчасового положення про Головне управління культури, яке затверджене рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 1218 від 16.12.1988, управління кінофікації ліквідоване, Головному управлінню культури передано функції ліквідованого управління кінофікації та створений відділ кінофікації без створення юридичної особи у структурі Головного управління культури.

          Рішенням Київської міської державної адміністрації №247/2822 від 31.03.2005 Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано та перейменовано у Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що в ЄДРПОУ внесені відповідні зміни.

          Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1566 від 22.08.2005 затверджено Положення про Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до ч.2 п.1 якого Головне управління культури і мистецтв є правонаступником Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

          З вищенаведених обставин попередніми інстанціями зроблено висновок, що Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником Головного управління культури виконкому Київської міської Ради народних депутатів і будинок №3 по бульвару Т.Шевченка у м. Києві наданий позивачу в оперативне управління.

          Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.14 Положення про Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) майно Головного управління культури і мистецтв є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та закріплюється за ним на праві оперативного управління.

          Відповідно до абз.8 п.5 Положення про Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління культури і мистецтв погоджує в установленому порядку питання оренди будівель, споруд, приміщень, закладів та підприємств культури, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає висновки попередніх судових інстанцій недостатньо обґрунтованими.

Попередніми судовими інстанціями недостатньо досліджено та проаналізовано питання порядку оренди будівель, споруд, приміщень, закладів та підприємств культури, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями не встановлено особу, яка має право розпоряджатися і вилучати у відповідача майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва (Головне управління комунальної власності Київської міської ради), а також не витребувано в Київській міській державній адміністрації розпорядження про створення Виробничого об’єднання “Кіновідеопрокат”, на що звертав увагу відповідач, що має суттєве значення для вирішення спору.

В касаційній скарзі відповідач звертає увагу, що пунктом 2 розпорядження Представника Президента України у м.Києві від 08.10.1992 №1189 було створено комунальне об`єднання фірма “Київкіно”, пунктом 3 якого об`єднання було визнано правонаступником ВО “Кіновідеопрокат”.

Це питання потребує дослідження з перевіркою фактичних обставин справи. Тим більше, що судами не досліджувалось питання передачі позивачу повноважень Головного управління комунальної власності Київської ради щодо передачі комунального майна в оренду (п. 5 Положення).

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про  достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

          При новому розгляді даної справи місцевому господарському суду слід врахувати вищевказане,  дослідити належним чином наявні у справі та додатково витребувані у сторін докази, розглянути вищенаведені недосліджені належним чином питання, та при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийняти законне судове рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Комунального об’єднання “Київкіно” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 у справі № 30/419 задовольнити частково.

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 та рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2005 у справі № 30/419 скасувати.

          Справу № 30/419 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                            С. Плахотнюк

Судді:                                                                                Н. Панченко

С. Самусенко