Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Мельника Ю.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковальчук Н.М.

секретаря судового засідання Міщук Л.А.

за участю: представника позивачів ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 16 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог - Товариства з обмеженою відповідальністю „Редакція громадсько-політичної газети Рівненської області „Вільне слово" та кредитної спілки „Єдність" про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, встановлення факту , що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року позивачі звернулися в суд із позовом про спростування недостовірної інформації , захист честі, гідності й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2010 року позивачі збільшили позовні вимоги і просили також встановити факт , що має юридичне значення . ( а.с.16-17).

Рішенням Рівненського міського суду від 16 травня 2012 року інформацію : "Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Це вони безпосередньо керували процесом роботи спілки: добирали "кваліфіковані" кадри у правління, визначали розмір "заробленої" плати, давали вказівки та відкривали нові представництва КС "Єдність" у районах та областях. Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження." , що була опублікована відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у НОМЕР_1 громадсько-політичної газети Рівненської області "Вільне слово" в розділі "ІНФОРМАЦІЯ_3" визнано такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Цим же рішенням суду відповідачів зобов"язано не пізніше семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати спростування такого змісту : " Рішенням Рівненського міського суду було визнано недостовірною та такою, що принижує честь,

Провадження № 22-ц1790/1794/2012 Головуючий у 1 інстанції : Діонісьєва Н.М.

Доповідач : Мельник Ю.М.

гідність та ділову репутацію інформацію про ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 номері громадсько-політичної газети Рівненської області "Вільне слово" в розділі "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді статті-листа ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме: "Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати, цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Це вони безпосередньо керували процесом роботи спілки: добирали "кваліфіковані" кадри у правління, визначали розмір "заробленої" плати, давали вказівки та відкривали нові представництва КС "Єдність" у районах та областях. Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження."

Суд також встановив факт , що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від початку діяльності спілки й до дня ухвалення судом рішення у цій справі не були членами Кредитної спілки «Єдність», не були членами Спостережної ради чи Правління цієї спілки та стягнув із відповідачів солідарно на користь позивачів для відшкодування моральної шкоди одну гривню .

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій вказували на його незаконність, через порушення судом норм матеріального й процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначали, що суд безпідставно відхилив докази із яких убачається , що відповідачі безпосередньо та опосередковано через близьких родичів приймали участь в управлінні кредитною спілкою.

Окрім того вказували, що висновки суду не відповідають обставинам справи оскільки в статті вони не зазначали , що позивачі були засновниками кредитної спілки, а зазначали, що позивачі представляли цих засновників .

Відповідачі також зазначили в апеляційній скарзі , що стаття не містить образи чи наклепу на позивачів , а наведені в ній висловлювання є оціночними судженнями і не підлягають спростуванню.

Із цих підстав просили оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити в повному обсязі .

Представник позивачів заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності ( статті 3 , 28 ).

Разом з тим , Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова , на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати , зберігати , використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки , територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам , для охорони здоров"я населення , для захисту репутації або прав інших людей , для запобігання розголошення інформації , одержаної конфіденційно , або для підтримки авторитету і неупередженості правосуддя ( ст. 34 Конституції України).

У відповідності до ст. 10 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію, ідеї та робити оціночні судження, навіть, якщо вони є провокаційними і перебільшеними без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно роз"яснень , які містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" , суди при вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції , що ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 громадсько-політичної газети Рівненської області "Вільне слово" в розділі "ІНФОРМАЦІЯ_3" було опубліковано статтю відповідачів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", в тексті якої містилася інформація такого змісту: "Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати, цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Це вони безпосередньо керували процесом роботи спілки: добирали "кваліфіковані" кадри у правління, визначали розмір "заробленої" плати, давали вказівки та відкривали нові представництва КС "Єдність" у районах та областях. Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження. "

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели , що вказана інформація відповідає дійсності , а тому така інформація є недостовірною та такою, що принижує честь , гідність та ділову репутацію позивачів і підлягає спростуванню.

Колегія суддів не може погодитися в повному обсязі з таким висновком місцевого суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа , немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та ( або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь , а також на спростування цієї інформації.

Статтею 302 ЦК України встановлено, що особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Із змісту статті вбачається , що автори статті в реченні : " Це вони безпосередньо керували процесом роботи спілки: добирали «кваліфіковані»кадри у правління, визначали розмір "заробленої" плати, давали вказівки та відкривали нові представництва КС "Єдність" у районах та областях." вказували , що ОСОБА_9 та ОСОБА_8, будучи працівниками управління Національного Банку України в Рівненській області , здійснювали дії по керівництву кредитною спілкою , а саме підбирали кадри в правління спілки , визначали розмір їх заробітної плати та давали вказівки й відкривали нові представництва спілки в районах та областях.

Позивачі зазначали, що вони є державними службовцями, а вказана інформація є негативною, бо в ній стверджується про порушення позивачами норм чинного законодавства. ( а.с. 6)

Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності , честі чи ділової репутації.

Відповідачі не довели , що інформація , яка міститься у зазначеному вище реченні статті є достовірною.

Колегія суддів вважає, що інформація , яка міститься в цьому реченні є інформацією про факти , оскільки вказана інформація може бути перевірена на предмет істинності викладених в реченні фактів.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку , що відповідачі в зазначеному вище реченні поширили недостовірну та таку , що принижує честь , гідність і ділову репутацію позивачів інформацію та що така інформація підлягає спростуванню.

У той же час колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції , що інформація , яка міститься в реченнях: "Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати, цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. ... Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження." є недостовірною інформацією та підлягає спростуванню.

Зокрема , в реченні : "Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку?" відсутня будь-яка інформація про позивачів і вказане речення побудоване у формі запитання а не твердження.

У реченні : " Як вдалося ще з"ясувати цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9." міститься критична оцінка дій позивачів.

Так , в судовому засіданні апеляційного суду відповідачі пояснювали , що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були присутніми на зборах кредитної спілки "Єдність".

Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_9 18 липня 2010 року приймав участь в загальних зборах вкладників ( членів) кредитної спілки "Єдність" . ( а.с. 61-62)

29 серпня 2010 року ОСОБА_9 за дорученням засновника спілки ОСОБА_11 приймав участь у загальних зборах членів кредитної спілки "Єдність " . ( а.с. 63-64).

Колегія суддів вважає, що присутність позивачів на зборах членів кредитної спілки давало підстави відповідачам критично оцінювати такі дії позивачів.

В реченні :" Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження.»також відсутнє твердження про конкретні факти, оскільки перевірити істинність цього твердження неможливо.

У відповідності до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ( в редакції , що діяла на час оприлюднення інформації) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору на вказане уваги не звернув і при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, не визначив характер такої інформації та не з'ясував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Колегія суддів вважає, що оціночні судження та критична оцінка відповідачами причетності позивачів до Кредитної спілки "Єдність " , яка відображена в цих реченнях є вираженням суб"єктивної думки і поглядів відповідачів і ці оціночні судження та критичну оцінку не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Оскільки відповідачі в реченнях : "Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати, цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. ... Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження." в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова висловили свої оціночні судження та критичну оцінку певних фактів , то відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" вони не можуть бути притягнуті за це до відповідальності.

У зв"язку із цим суд першої інстанції безпідставно визнав зазначену вище інформацію недостовірною і зобов"язав відповідачів її спростувати.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в цій частині змінити , виключивши із другого та четвертого абзацу резолютивної частини рішення слова :"Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати, цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. .... Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження."

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки , що поширені в засобах масової інформації, принижують її гідність , честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права , вона вправі скористатися наданим їй ч.1 ст. 227 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь , а також на власне тлумачення справи ( ст. 37 Закону України "Про пресу та інші засоби масової інформації") у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень , надавши їм іншу оцінку.

Окрім того , суд першої інстанції оскаржуваним рішенням встановив факт , що позивачі від початку діяльності спілки і до винесення судового рішення у справі не були членами Кредитної спілки "Єдність " , не були членами спостережної ради та правління цієї спілки.

Колегія суддів вважає, що встановлення такого факту було здійснено судом з порушенням норм процесуального права.

В частині 1 ст. 256 ЦПК України визначено перелік фактів , що мають юридичне значення , які можуть бути встановлені судом.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші , ніж передбачені ч.1 цієї статті факти , від яких залежить виникнення , зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб , якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В опублікованій відповідачами статті не йшлося про те, що позивачі були засновниками , членами правління чи спостережної ради кредитної спілки , а тому підстав для задоволення вимоги про встановлення зазначеного факту в суду не було , оскільки від встановленого такого факту не залежали виникнення , зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено факт , від якого не залежить виникнення , зміна чи припинення особистих чи майнових прав позивачів , то цим самим суд порушив вимоги ч. 2 ст. 256 ЦПК України , що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Колегія судів також вважає, що судом першої інстанції спір про відшкодування моральної шкоди вирішено з порушенням норм матеріального права.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суду необхідно з"ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру , за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, з чого виходить позивач при визначенні розміру відшкодування та інше. ( п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Позивачі в позовній заяві , а суд першої інстанції - у рішенні не вказали в чому полягає заподіяна позивачам моральна шкода , якими діями чи бездіяльністю вона заподіяна та з чого виходили позивачі вимагаючи відшкодування моральної шкоди .

Окрім того, позивачі в судовому засіданні не надали доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди.

Із урахуванням зазначеного в суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту , що має юридичне значення та в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Враховуючи вказане , колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню частково.

Керуючись п.2 та п. 3 ч. 1 ст. 307 , п.4 ч. 1 ст. 309, , ст. 314, ст. 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 задовольнити частково .

Рішення Рівненського міського суду від 16 травня 2012 року в частині встановлення факту , що має юридичне значення та в частині відшкодування моральної шкоди скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення суду змінити , виключивши із другого та четвертого абзацу резолютивної частини рішення слова : " Хто ж вони, ті засновники, які мали такий вплив на спілку? Як вдалося ще з"ясувати, цих засновників представляють дві особи - працівники обласного правління Національного банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9. ... Одним словом, це з їхнього благословення правління транжирило наші заощадження."

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді: