АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №2-2014/247/2012р.
Провадження № 22-ц /2090\5536/2012 Головуючий 1 інст.- - Пархоменко М.О.
категорія -соціальні Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.
суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.
при секретарі: Гуренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до будівельного управління Зміїв ДРЕС, ВАТ «Харківській Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Зміївському районі Харківської області про перерахунок втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом.
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до відповідачів БУ Зміїв ДРЕС, ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Зміївському районі Харківської області про перерахунок розміру втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом, стягнення суми заборгованості, посилаючись на те, що він працював в БУ Зміїв ДРЕС монтажником конструкцій 2 розряду. 23 листопада 1960 року отримав тяжку черепно-мозкову травму на виробництві. За висновком МСЕК його було визнано інвалідом 2-ої групи та з 01 квітня 1975 року встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40%. У нещасному випадку були визнані винними два підприємства: БУ Зміїв ДРЕС у розмірі 2/3 частини суми (23,84 рублів) та ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут»у розмірі 1/3 частини (11,92 рублів), які і здійснювали йому виплати. Вказані суми враховувалися, виходячи із розміру тарифної ставки монтажника конструкцій 2-го розряду. У подальшому сума втраченого заробітку відповідачами перераховувалася і станом на 01 липня 2000 року перерахована, виходячи з розміру тарифної ставки на цей період - 128,46 гривень, відповідно сума втраченого заробітку з 01 липня 2000 року склала - 51,38 гривень.
З даною сумою він не згоден, оскільки, з 1992 року змінилося в Україні законодавство про відшкодування шкоди по трудовим каліцтвам, а саме: Правила відшкодування шкоди, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, якими було встановлено, що сума відшкодування шкоди підлягає перерахунку одночасно з підвищенням тарифних ставок на величину їх фактичного збільшення. Однак, ні БУ Зміїв ДРЕС, ні ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут»цього не зробили.
Крім того, Галузевою угодою на 2001 рік між Державним комітетом промислової політики України, Фондом державного майна України, за участю Української спілки промисловців та підприємців та профспілок авіабудівників, автомобільного та сільськогосподарського машинобудівництва та металообробки, енергетики та електротехнічної промисловості - затверджені мінімальні тарифні ставки для працівників. Відповідно до п.5.1.1. даної галузевої Угоди, тарифна ставка працівника 1-го розряду головного та допоміжного виробництва на 2001 рік була встановлена у розмірі 170,14 гривень. Міжрозрядний коефіцієнт 2-го зряду по відношенню до 1 -го встановлено -1.1. Таким чином, мінімальна тарифна ставка 2- розряду на 2001 рік складала: 170,14 гривень х 1,1 = 187,15 гривень. Нижче за цю тарифну ставку підприємство БУ Зміїв ДРЕС не мало права встановлювати йому розмір тарифної ставки, починаючи з січня 2001 року та не мало права передавати ВАТ «Харківському науково-дослідному та проектно-конструкторському інституту»дані про розмір тарифної ставки - 128,46 гривень. Але, розмір його втраченого заробітку був перерахований на 01 липня 2000 року, виходячи з тарифної ставки 2-го розряду - 128,46 гривень та склав - 51,38 гривень при 40% втрати професійної працездатності, що суперечить Закону. Черговий перерахунок БУ Зміїв ДРЕС зобов'язано було провести з січня 2001 року, виходячи із галузевої тарифної ставки 2-го розряду - 187,15 гривень і його втрачений заробіток повинен був скласти: 187,15 гривень х 40% : 100% = 74,86 гривень. При цьому БУ Зміїв ДРЕС повинно було сплачувати по 49,91 гривень (74,86 гривень х 2/3), а інститут по 24,95 гривень (74,86 гривень х 1/3). З 01 квітня 2001 року введений у дію Закон України № 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого сплату відшкодування шкоди потерпілим на виробництві працівникам продовжує з 01 квітня 2001 року Фонд соціального страхування від нещасних випадків України, якому підприємства зобов'язані були передати документи потерпілих. При передачі його документів відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Зміївському районі Харківської області був зазначений розмір його втраченого заробітку - 51,38 гривень і Фонд продовжив виплату по 51,38 гривень у місяць, але повинен бути розмір - 74,86 гривень. Фонд повинен доплатити йому за вказаний період - 2951,34 гривень (9413,19 гривень - 6461,85 гривень) та сплачувати з 01 грудня 2011 року 282,34 гривень з послідуючим перерахунком у відповідності з діючим законодавством. З позовом до БУ Зміїв ДРЕС він не має можливості звернутися, оскільки воно ліквідоване.
У зв'язку з викладеним, він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просить встановити розмір його втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року - 74,86 гривень; стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України у Зміївському районі Харківської області невиплачену суму втраченого заробітку за період з 01 грудня 2008 року по 01 грудня 2011 року по 282 гривні 34 копійки з послідуючим перерахунком у відповідності з діючим законодавством.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2012 року ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм діючого законодавства.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд, відмовляючи у позові обгрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з вини відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України у Зміївському районі Харківської області неправильно встановлено розмір втраченого ОСОБА_2 заробітку у сумі 51,38 гривень.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані та такі, що відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.
Згідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі надання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки, правовідносини, на які посилався ОСОБА_2 виникли ще у 1975 році, і суд вірно вважав за необхідне у рішенні посилатися на нормативно-правові акти, що діяли на той час.
Так, у Постанові Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 «Про затвердження правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»(далі - Правила), зазначено, що розмір втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом встановлюється підприємством, на якому працював потерпілий. Всі виплати по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, здійснюється безпосередньо власником або уповноваженим ним органом підприємства до створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Дані правила втратили чинність 11 липня 2001 року.
Відповідно до абз.1.4 п.3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ, встановлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками процесу, ОСОБА_2 дійсно працював в БУ-Зміїв ДРЕС монтажником конструкцій 2 розряду. 23 листопада 1960 року отримав тяжку черепно-мозкову травму на виробництві. За висновком МСЕК його було визнано інвалідом 2-ої групи та з 01 квітня 1975 року встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40%.
БУ-Зміїв ДРЕС встановило розмір втраченого заробітку у сумі 51-38 гривень, на підставі чого ОСОБА_2 здійснювались відповідні виплати та подальші перерахунки і відповідно до діючого на той час законодавства.
Після створення Фонду, підприємство БУ-Зміїв ДРЕС 26 грудня 2001 року по акту передало до нього документи, що підтверджували право ОСОБА_2 на страхову виплату, а також розмір цієї виплати у сумі 51,38 гривень, на підставі чого Фонд продовжував сплачувати суми втраченого заробітку ОСОБА_2 та здійснювати подальші перерахунки, згідно наданих підприємством даних та на підставі діючого законодавства України.
В статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року зазначено, що страхові виплати провадяться потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
У частині 7 цієї ж статті вказано, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Крім того, в абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року із змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», вказано, що якщо потерпілим або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини Фонду своєчасно не визначено чи не виплачено суму страхової виплати, вона виплачується без обмежень будь-яким строком і підлягає коригуванню. Таким чином, законодавець чітко визначив, підстави такого перерахунку самим Фондом - при наявності його вини.
Судом було вірно встановлено, що Фонд здійснював виплату та перерахунок суми страхової виплати на підставі даних (51,38 гривень), які були встановлені БУ Зміїв ДРЕС.
Позивачем у відповідності до ст.60 ЦПК України не надано належних доказів того, що БУ Зміїв ДРЕС не правильно обчислив суму страхової виплати, оскільки не застосував Постанови КМ України про підвищення окладів працівників визначених галузей промисловості та не перерахував одночасно з підвищенням тарифних ставок на величину їх фактичного збільшення суму втраченого заробітку та позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з вини саме Фонду соціального страхування від нещасних випадків неправильно встановлено розмір втраченого ОСОБА_2 заробітку у сумі 51,38 гривень.
Оскільки вина Фонду у встановлені початкового розміру втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом ОСОБА_2 у сумі 51,38 гривень відсутня, відсутні підстави для зобов'язання Фонду здійснити перерахунок розміру втраченого заробітку ОСОБА_2 у зв'язку з трудовим каліцтвом та стягнення суми заборгованості за період та у розмірі, який зазначений позивачем.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст. 307, 308, п.1 ч.1 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -