2
2
Справа №2/0109/2848/12
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У К Р А Ї Н И
14 листопада 2012 року місто Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя АРК в складі:
головуючого судді Долгополова А.М.
при секретарях Рефатовій Г.Р. та Лідовській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру
в с т а н о в и в :
у серпні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 2003 року. У період сумісного життя подружжям на спільні кошти родини була придбана квартира по АДРЕСА_1 Квартира була придбана на кошти родини на підставі договору пайового внеску від 14.09.2006 року, але враховуючи, що усіма справами займався відповідач, квартира була оформлена на його ім'я. На даний час позивачка мешкає у даній квартирі та несе розходи по її утриманню. На даний час відповідач у добровільному порядку відмовляється переоформити частину квартири на неї вона змушена звертатися до суду за захистом свого порушеного права. На підставі викладеного просила суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 у рівних частках по ? частки за кожним.
В ході судового засідання позивачка та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволені по мотивах викладених в позовній заяві та описаним вище, а також пояснили, що дана квартира придбана на їх спільні кошти, а на даний час відповідач оспорює факт того, що квартира є спільною власністю подружжя, тому вона змушена звернутися до суду. Крім того, просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що дійсно сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2003 року, але з січня 2012 року фактично не проживають разом та спільного господарства не ведуть. Після фактичного припинення шлюбних відносин позивачка залишилася проживати у спірній квартирі де мешкає до сьогодні. У вересні 2006 року відповідачем був укладений договір про пайову участь у будівництві, а в жовтні 2009 року ним було отримано свідоцтво про право власності на квартиру у АДРЕСА_1. Проте ствердження позивачки, що спірна квартира придбана на кошти подружжя не відповідають дійсності, так як дана квартира придбана на кошти, які надсилала його матір ОСОБА_4. Крім того, за весь час сумісного життя позивачка ніде не працювала та не мала будь-якого заробітку, а відповідач працював на підприємстві з окладом у 2000 грн. Відповідно до Договору про пайову участь у будівництві вартість придбаної квартири становить 101 451 доларів США. Таким чином спільних коштів подружжя не вистачило б на придбання даної квартири. Виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що спірна квартира належить виключно відповідачу на праві приватної власності. Таким чином, вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що витікають з майнових прав подружжя, які регулюються СК України та ЦК України.
Сторони перебувають у шлюбі з 07.06.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу 1-ЖД № НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до договору №3060/367-25 від 14.09.2006 року ОСОБА_2 вніс пайові внески до ТОВ фірми «Консоль ЛТП» в сумі 101451 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1.(а.с.4-5).
Право власності на квартиру по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.6).
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5, який 18 років проживає однією сім'єю з ОСОБА_6, на ім'я ОСОБА_2 протягом 2006-2007 роківбула придбана як дольова участь у будівництві квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира була придбана з метою спільного проживання ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 (а.с.22).
Згідно заяви ОСОБА_4, яка була надіслана на адресу суду, гроші на придбання квартири були перераховані нею її сину - відповідачу, оскільки грошей на придбання свого житла ні у нього, ні у його дружини не було. (а.с.39).
Згідно заяв на отримання грошових переводів ОСОБА_4 перераховувала на рахунок відповідача грошові кошти (а.с.85-89).
Відповідно до ст.ст.10 ч.3 та 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 58 ЦПК встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.ст. 60, 68 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно за час шлюбу.
Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» 21.12.2007 року №11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Відповідно до ст.57 ч.1 Сімейного кодексу України особистою власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею, ним до шлюбу, майно, придбане нею, ним у період шлюбу, але на підставі договору дарування чи в порядку спадкування, майно, придбане нею. Ним за період шлюбу, але за кошти, що належать йому, їй особисто.
Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Оскільки квартира була придбана відповідачем під час шлюбу з позивачкою за договором про пайову участь у будівництві, вона відповідно до ст.60 СК України вважається сумісною власністю подружжя.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.
Оскільки ОСОБА_2 не визнає право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на придбану під час шлюбу квартиру, її вимоги про визнання цього права є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, що спірна квартира була придбана не за рахунок спільних коштів, а за кошти його матері, не мають правового значення, оскільки ОСОБА_2 не довів, що ці кошти є його особистим майном, тобто були отримані ним за договором дарування, у спадщину, або до реєстрації шлюбу.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з принципу рівності часток сторін у справі сумісної власності, у зв'язку із чим суд вважає необхідним зазначити, визнаючи за сторонами право спільної сумісної власності на квартиру, що право власності на неї визнається за подружжям у рівних частках.
Відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України стороною позивачки було приведено достатньо доказів того, що спірна квартира є об'єктом сумісної власності подружжя, що свідчить про правомірність та обґрунтованість її позовних вимог, у зв'язку із чим її вимоги судом задовольняються.
Судовий збір в сумі 1653 грн (3306/2) підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України: на користь позивачки.
На підставі ст.ст.392 ЦК України, ст.ст.57,60,63,68 Сімейного кодексу України, Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» 21.12.2007 року №11, керуючись ст.ст. 10,11,57-60, 154, 212,213,214,215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 у рівних частках по ? частки за кожним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя Долгополов А.М.