Головуючий у 1 інстанції - Ковальчук Г.Л.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №1211/2а-13748/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л. А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 вересня 2011 року у справі № 1211/2а-13748/2011 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.09.2011 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив, визнати бездіяльність відповідача по нарахуванню у 2010 році щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити, як дитині війни щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше сплачених сум.

Ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області від 19 вересня 2011 року поновлено строк звернення до суду з позовом. Ухвала не оскаржена.

Постановою суду першої інстанції від 26 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у донарахуванні та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 рок; зобов'язано відповідача донарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, розгляд справи за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України здійснений в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни", що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195).

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" та „Про Державний бюджет України на 2010 рік" не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195.

Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2009 року та з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з викладеного, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачеві як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат, з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не отримав належні йому виплати.

Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги, висновок суду щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду не оскаржений.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п.2 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 26 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в м.Красному Лучі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.А. Василенко

Судді: М.М. Гімон

О.В. Карпушова