ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 червня 2006 р. | № 17/419 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: | Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Приватного підприємства Агропромислової фірми ?Неріс?, м. Маріуполь, Донецька обл. |
на рішення | господарського суду Донецької області від 20.02.2006 |
та постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006 |
у справі | № 17/419 |
за позовом | Приватного підприємства Агропромислової фірми ?Неріс?, м. Маріуполь, Донецька обл. |
до | Фермерського господарства ?Чайка?, м. Новоазовськ, Донецька обл. |
про | стягнення 29720,00грн. |
ВСТАНОВИВ:
Подана до Вищого господарського суду України касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно з положеннями частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого або постанови апеляційного господарських судів виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, тобто скаржник повинен чітко вказати, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені судом при прийнятті останнім того чи іншого судового акта (вказати статті Закону, його назву тощо) до встановлених ним обставин справи.
Однак вищезазначені норми процесуального права при оформленні касаційної скарги скаржником не враховані.
У поданій касаційній скарзі підприємство наводить фактичні обставини справи, викладає вжиті підприємством заходи щодо повернення майна, детальний опис прийнятих у справі судових актів, перелічує певні статті Цивільного та Господарського кодексів та викладає зміст цих статтей без зазначення які конкретно норми матеріального права порушені судом. Як вбачається з касаційної скарги, скаржник вважає, що суди першої та другої інстанцій, а також сторони ?в ситуації не розібралися, при вирішенні спору виходили із загальних положень Цивільного кодексу України, які не регулюють відносини, пов'язані з переходом права власності?.
Отже, доводи скаржника зводяться до намагань надати перевагу його доказам над іншими та до переоцінки доказів, що враховуючи вимоги частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України не входить до повноважень касаційної інстанції.
Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку, враховуючи вимоги ст. ст. 53, 110 зазначеного Кодексу.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 6 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства Агропромислової фірми ?Неріс? на рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006 у справі №17/419 - повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий, суддя | Т. Добролюбова |
Суддя | Т. Гоголь |
Суддя | Л. Продаєвич |