РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1342/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівАвраміді Т.С., Редько Г.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А4489 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2012 року Військовій прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А4489 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування 13 056 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок недбалого виконання службових обов'язків, що потягло розукомплектування військової техніки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2011 року військовою прокуратурою Феодосійського гарнізону проведено прокурорську перевірку у військовій частині А4489, під час якої виявлено, що при прийомі - передачі посади командира 1 взводу ремонтно-технічної роти військової частини А4489 старшим лейтенантом ОСОБА_6 була здійснена здача виробу МСА. Після прийому - передачі виробу МСА був складений акт від 18 серпня 2011 року №954, в якому зазначена нестача розукомплектованого генератора зварювального ГД502У2, експлуатація якого за призначенням в подальшому неможлива. Зазначене порушення виникло у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 покладених на нього службових обов'язків згідно Статуту ЗС України, у зв'язку з чим були заподіяні державі збитки у розмірі 13 056 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Міністерства оборони України в особі військової частини А4489 шкоду у сумі 10 880 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, якім у задоволенні позовних вимог відмовити.
На думку апелянта, суд неправомірно застосував ст. 134 КЗпП Україні, оскільки у даному випадку мають бути застосовані норми «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» затвердженої Постановою ВР України 23 червня 1995 року.
Апелянт зазначає, що виріб МСА з генератором зварювальним ГД502У2 ніколи не входів до штату 1 взводу ремонтно-технічної роти військової частини А4489 та не перебував в його віданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним ставленням відповідача як матеріально-відповідальної особи до своїх службових обов'язків трапилося розукомплектування військової техніки, чим спричинена шкода державі у розмірі 13 056 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 3-4 Положення про матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну державі, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Згідно пункту 8 цього ж Положення залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Відповідно до пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну державі, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі у разі недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 перебував на військовій службі у військовій частині А4489 на посаді командира 1 взводу ремонтно-технічної роти.
За актом №1/8 від 09.01.2006р. ОСОБА_6 отримав у свою підзвітність техніку ремонтного взводу, в тому числі генератор зварювальний ГД502У2. Відомостей, що останній перебував в неробочому стані в акті не вказано (а.с.31-38).
Під час передачі ОСОБА_6 техніки ремонтного взводу іншої особі була встановлена недостача, а саме - розукомплектування генератора зварювального ГД502У2 вартістю 13056 грн., подальша експлуатація якого за призначенням є неможливою. Вказана недостача зафіксована в акті №954 від 09.08.2011р. (а.с. 5-6).
Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про його згоду з викладеним в них.
Вказані обставини підтверджуються наказом командира військової частини А4489 від 19.08.2011р. №425, з якого вбачається, що 26.12.2005р. ОСОБА_6 прийняв у своє розпорядження від ОСОБА_7 автомобільну техніку 1 взводу, про що складений акт №1/8 від 09.01.2006р.; та наказом командира військової частини А4489 №176 від 15.08.2011р., згідно якого ОСОБА_6 здійснив передачу виробу МСА, встановленого на автомобілі ЗІЛ-131 №28-48к8 сержанту ОСОБА_8., при передачі виявлено, що генератор зварювальний ГД502У2 розібраний, відсутні обмотка на роторі та стартері (а.с. 3,4) .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини А4489 від 10.08.2011 №137 року проведено службове розслідування за фактом нестачі військового майна у 1 взводі ремонтно-технічної роти.
Наказом командира військової частини А4489 від 19.08.2011 року ОСОБА_6 притягнуто до матеріальної відповідальності за втрату майна, виданого під звіт для зберігання.
Відповідно до п. 23 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 243 від 23.06.1995 року, командир військової частини не пізніше, як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суму, що підлягає стягненню.
Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оскаржував наказ командира військової частини від 19.08.2011 року.
Аналізуючи фактичні обставини, а також докази, надані сторонами по справі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів відсутності своєї вини у нестачі зазначеного майна, його вина в спричиненні матеріальної шкоди знайшла своє підтвердження, а тому ОСОБА_6 повинен відшкодувати спричинену з його вини шкоду у повному обсязі.
Доводи апелянта про те, що виріб МСА з генератором зварювальним ГД502У2 ніколи не входів до штату 1 взводу ремонтно-технічної роти військової частини А4489 та не перебував в його віданні колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції безперечних допустимих доказів того, що він не отримував на відповідальне збереження спірне майно.
Неспроможними є й доводи апелянта проте, що акт №1/8 від 09.01.2006р. підписаний не їм, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів суду не надано, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи матеріали справи не містять, таке клопотання не було заявлено у суді апеляційної інстанції.
Проте, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо неправильного застосування судом до спірних правовідносин ст. 134 КЗпП України.
Дійшовши правильного висновку про те, що у зв'язку з неналежним ставленням відповідача як матеріально-відповідальної особи до своїх службових обов'язків спричинена шкода державі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до вказаних правовідносин слід застосувати не положення трудового законодавства і вимоги ст. 1166 ЦК України, а «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» затвердженої Постановою ВР України 23 червня 1995 року.
Отже, рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2012 року на підставі п.4ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення суду посилань на положення ст. 1166 ЦК України і ст. 134 КЗпП України. Застосувати до спірних правовідносин Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.
Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1, 309 п.4 ч.1, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2012 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на положення ст. 1166 ЦК України і ст. 134 КЗпП України та застосувати до спірних правовідносин Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 липня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
В.О. Полянська Т.С. Авраміді Г.В. Редько