РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1524/2012Головуючий суду першої інстанції:Левченко В.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Полянської В.О.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості товару та неустойки, компенсації моральної шкоди, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7,у якому просить розірвати договір купівлі-продажу складових системного блоку, стягнути сплачену за товар грошову суму у розмірі 1816 грн., неустойку 1% вартості товару за кожен день затримки усунення недоліків товару з 05 жовтня 2011 року до 19 червня 2012 року в розмірі 4648,96 грн., а також компенсацію моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Вимоги позову вимоги мотивовані тим, що 08 серпня 2011 року ОСОБА_6 придбав у відповідача складові системного блоку комп'ютера на загальну суму 1816 грн. Проте протягом встановленого гарантійного строку убуло виявлено недолік товару - системний блок не вмикається. 20 вересня 2011 року він передав товар для безоплатного усунення недоліків товару продавцю, однак до цього часу недоліки не усунуті, що порушує його права як споживача, на підставі чого просить позов задовольнити.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 26 липня 2012 року позов задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу складових системного блоку укладений між сторонами, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь позивача сплачену за товар грошову суму у розмірі 1816 грн., неустойку 1% вартості товару за кожен день затримки усунення недоліків товару з 05 жовтня 2011 року до 19 червня 2012 року в розмірі 4648,96 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, надання неналежної оцінки доказам, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність підстав для задоволення позову та неналежне повідомлення відповідача щодо розгляду справи.

Так, на думку апелянта суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторонами визначений інший строк безоплатного усунення недоліків товару та недоведеність позивачем відсутності його вини у виникненні недоліку товару.

В апеляційній скарзі до того ж йдеться про відсутність судової експертизи, на підставі якої можна було б встановити істотність недоліків товару.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2011 року ОСОБА_6 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 складові системного блоку комп'ютера вартістю 1816 грн.(а.с.3).

Протягом встановленого гарантійного строку позивачем було виявлено недолік товару і 20 вересня 2011 року складові системного блоку комп'ютера були здані відповідачу для безоплатного усунення недоліків товару (а.с.4-5).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки за затримку усунення недоліків товару, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виникло зобов'язання передбачене ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме безоплатно усунути недоліки товару протягом чотирнадцяти днів, однак вказаний строк ОСОБА_7 порушив, що є підставою для задоволення вказаних позовних вимог.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 6 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, товар для безоплатного усунення недоліків - проведення гарантійного ремонту був переданий продавцю 20 вересня 2011 року і на день розгляду справи відремонтований не був.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_7 на користь позивача неустойку у розмірі 4648,96 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що сторонами визначений інший строк безоплатного усунення недоліків товару, який перевищує 14 днів, є неспроможними.

Згідно п. 6 правил гарантійного ремонту, які були погоджені з позивачем, покупець підтверджує своїм підписом, що сторони дійшли згоди про проведення гарантійного ремонту в розумний строк і про те, що даний строк може перевищувати чотирнадцять днів у відповідності до ч. 9 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 9 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України).

Отже виходячи з того, що сторони певний період у часі не визначали протягом якого може проводитись гарантійний ремонт, суд першої інстанції правильно застосував строк передбачений вищезазначеною нормою закону.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлена, а позивачем не доведена причина виникнення недоліків товару.

Так відповідно до вимог ч. 14 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Тобто законодавець встановлює презумпцію вини продавця (виробника) і тягар доказування зворотного покладається саме на нього.

Однак відповідач не надав будь-яких фактичних даних, на підставі яких можливо було б встановити, той факт, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Відповідачем вимоги вказаної норми закону виконані не були, відповідна експертиза не проводилась. Не звертався з такими клопотаннями відповідач ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної.

Не можна визнати підставою для скасування оскаржуваного рішення несвоєчасне отримання відповідачем копії позовної заяви із доданими до неї матеріалів та розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційній суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин.

Доказів того, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки згідно ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» з 05 жовтня 2011 року до 19 червня 2012 року - дати зміни споживачем вимог про безоплатне усунення недоліку на вимогу про розірвання договору в сумі 4648,96 грн.

Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання договору та стягнення сплачених за товар грошових коштів у розмірі 1816 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином підставою для задоволення вимог споживача про розірвання договору є виявлення протягом гарантійного строку істотного недоліку товару.

Згідно ч. 12 ст. 1 того ж закону, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Наведеним положенням закону суд першої інстанції належної оцінки не надав, не врахував, що для визнання недоліків істотними мають бути три обов'язкові ознаки (пп. 1-3) та хоча б одну із факультативних ознак (пп. а-в).

Між тим вказаних обставин позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено. У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для розірвання договору є обґрунтованими.

Також заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених позивачем вказаних вимог, оскільки вважав, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо ремонту товару та не усунення недоліку товару протягом тривалого часу позивач зазнав моральних страждань.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з такого.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно до положень п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» завданою шкодою є завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Інших підстав для відшкодування моральної шкоди у правовідносинах щодо захисту прав споживачів не передбачено.

Як вбачається зі змісту позову, позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди бездіяльністю відповідача з приводу проведення ремонту та тривалістю не усунення недоліків товару, що призвело до страждань та переживань та позбавило позивача права використовувати придбаний товар.

Таким чином, підстав, передбачених законом на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, не має, а тому суд дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення вказаних вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального закону не беруться колегією суддів

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу складових системного блоку комп'ютеру, стягнення сплаченої за товар грошової суми, а також компенсації моральної шкоди з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір витрат пропорційно до розміру задоволених вимог майнового характеру.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 2, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 липня 2012 року - задовольнити частково.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 липня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу складових системного блоку комп'ютеру, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_6, стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплаченої за товар грошової суми у розмірі 1816 грн., а також компенсації моральної шкоди в розмірі 2000 гривень - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

Заочне рішення в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 у дохід держави судового збору - змінити.

Визначити суму судового збору, що підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 у дохід держави у розмірі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн.32 коп.

В решті заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.О. Полянська