РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/6018/2012Головуючий суду першої інстанції:Прищепа О.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
РІШЕННЯ
"05" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В.
СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 07 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила суд визнати за нею право власності на 3/4 частки нерухомого майна яке складається з навісу, літер «И», площею 161,2 кв.м.; сараю -складу, літер «Н», площею 5,3 кв.м.; сарай, літер «О», площею 14,9 кв.м., котельної, літер «М», площею 6,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання шлюбу сторони не домовились про добровільний поділ спільного майна, відповідач претендує на 1\2 частку зазначеного нерухомого майна, оскільки воно було придбано під час шлюбу. Однак за рішенням суду з відповідача стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої сумісної дитини, які він не виплачує, та будь - якої матеріальної допомоги дитині не надає, у зв'язку з чим позивач вимагає збільшення її частки у сумісно нажитому майні подружжя з урахуванням інтересів дитини.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 07 червня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про визнання права власності - відмовлено
Позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить в якій просить рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 7 червня 2012 року скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про розподіл спільного майна.
Зокрема, посилається, на те, що судом при вирішенні спору порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні підстави на визнання за позивачкою права власності на ѕ частки спірного майна.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду від 9 грудня 2011 року було розірвано шлюб між сторонами який був зареєстрований 12 жовтня 2001 року Сімеїзською селищною радою м. Ялта Автономної Республіки Крим, під актовим записом № 21.
Під час перебування сторін у шлюбі були придбано спірне майно, яке відповідно до Свідоцтва серії ВАО № 443114 від 9 вересня 2003 року належить відповідачу ОСОБА_7 на праві власності та складається з нежитлових приміщень: навісу, літер "И", площею 161,2 кв.м.; сараю -складу, літер "Н", площею 5,3 кв.м.; сарай, літер "О", площею 14,9 кв.м., котельної, літер "М", площею 6,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Рішенням Ялтинського міського суду від 09 грудня 20П року з ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно.
Відповідно з п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для постановки рішення у справі і стосовно яких у сторін, які беруть участь у справі виникла суперечка. Докази не можуть бути обґрунтовані на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду відносно того, що позивачем не надано доказів, які обґрунтовують позовні вимоги, не доведено факту не виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання дитини та сплати аліментів. У своєму позові позивач не посилається на те, що розмір аліментів, які вона одержує на утримання дитини, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду відносно того, що не має правових підстав для збільшення частки позивачки у сумісному майні подружжя та визнання за позивачкою права власності на ѕ частки спірного майна.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи взагалі у задоволені позовних вимог, не звернув увагу на те, що позивачка просила визнати за нею право власності на сумісне набуто майно подружжя у вигляді його 1\2 частки та збільшити цю частку до 3\4 часток з урахуванням вищевказаних обставин.
З матеріалів справи слідує, і даний факт не оспорюється відповідачем, що вищевказане майно є сумісним майном подружжя.
Відповідачем подавався до суду зустрічний позов, позовна заява є в матеріалах справи, з якої слідує, що він просив визнати за ним Ѕ частку сумісного майна подружжя у вигляді спірного нерухомого майна ( а.с.19).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на Ѕ ідеальну частку сумісно нажитого майна подружжя є законними та обґрунтованими. Оскільки ці частки є рівними, то за відповідачем також визнається права власності на спірне майно.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, виходячи з положень ст..88 ЦПК України, присуджує понесені нею і документально підтверджені витрати.
З матеріалів справи слідує, що судові витрати по справі понесені позивачкою склали суму 4828,60 грн. Оскільки позов був задоволений частково з відповідача підлягає стягненню сума судових витрати 2414,30 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 7 червня 2012 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по 1\2 ідеальних часток сумісного майна подружжя за кожним у вигляді нерухомого майна :нежитлових приміщень навісу літер «И» площею 161,2 кв.м., сараю - складу літер «Н» площею 5,3 кв.м., сараю літер «О» площею 14,9 кв.м., котельної, літер "М", площею 6,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
В інший частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 2414 гривень 30 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
судді