РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1222/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівАвраміді Т.С. .,Редько Г.В.,
При секретаріКувшиновійА.Д..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень, просив провести поділ спільно нажитого майна подружжя, а саме: човнового гаражу-елінгу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, з 30 квітня 1993 року по 16 березня 2011 року, було придбане членство у суспільстві рибаків - любителів «Залів» та за гроші позивача побудовано гараж-елінг з житловими приміщеннями за вищевказаною адресою. Нерухоме майно, яке складається з двоповерхового гаражу-елінгу площею 83,1 кв.м. під літ. «А» та двоповерхового гаражу-елінгу з мансардою під літ. «Б» та балконами площею 175 кв.м. під №81, зареєстроване на ОСОБА_7 Вирішити питання щодо добровільного поділу спільно нажитого майна відповідач не бажає. Вищезазначене майно ОСОБА_6 вважає спільно нажитим майном подружжя, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині поділа земельної ділянки залишена без розгляду.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений. Поділено спільне майно подружжя: гараж - елінг №81 під літ. «А» та літ. «Б», розташований за адресою: вул. Чорноморська набережна, 42, м. Феодосія у товаристві рибалок-любителів «Залів», відповідно до другого варіанту висновку експерта № 146/147 від 26 квітня 2012 року. ОСОБА_6 на Ѕ належної йому частки у спільному майні подружжя виділено: гараж-елінг під літ. «А» площею 83,1 кв.м.; частину гаражу-елінгу №81 під літ. «Б» (приміщення 1 поверху 1,2,3,4,5) площею 47,3 кв.м., що складає 51/100 частки спірного майна та на 12 550 грн. більш ніж повинно припадати на його частку. Виділено ОСОБА_7 на Ѕ належної їй частки у спільному майні подружжя: частину гаражу-елінгу №81 літ. «Б» (приміщення 1 поверху 6, 2 поверх, мансардний поверх) площею 127, 7 кв.м., що відповідає 49/100 часткам. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам, просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
В апеляційній скарзі ідеться про порушення судом першої інстанції вимог ст. 34 ЦПК України, оскільки не вирішено питання щодо участі у справі третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору.
Судом порушені вимоги ст.ст. 70,71 СК України, оскільки незважаючи на клопотання відповідача, не встановив загальний обсяг майна подружжя на час розгляду справи. Не з'ясував суд джерело і час придбання спільно набутого майна.
Судом не враховано, що право власності на гараж-елінг з мансардою та балконом лит. «Б» відповідачка набула вже після припинення шлюбних відносин, що встановлено рішення суду від 16.03.2011р., тому помилково визнав його спільною власністю подружжя, яке підлягає поділу.
Здійснивши поділ нерухомого майна, суд відійшов від положень ч.1 ст. 70 СК України, згідно якої частки подружжя є рівними. Обставин, які б давали підстави відступлення від рівності часток, суд у своєму рішенні не навів.
Порушив суд й вимоги ч. 4ст. 70 СК України, відповідно до вимог якої присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності допускається лише за його згодою, відповідач такої згоди не давала.
Судом не враховано, що гараж-елінг лит. «А» та гараж елінг лит. «Б» є речі неподільні і відповідно до вимог ч.2 ст. 71 СК України не можуть бути виділені в натурі будь-якій стороні, оскільки жодна з них в порушення вимог ч. 5 зазначеної статті СК не внесла на депозитних рахунок суду відповідну грошову компенсацію.
Не врахував суд й інтереси неповнолітньої дитини, яка знаходиться на утриманні відповідача.
Крім того, апелянт вважає незаконним рішення в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 6 238 грн., чим суд порушив ЗУ «Про судовий збір» та ст. 88 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно: човновий гараж-елінг, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом права спільної сумісної власності пожружжя, яке у добровільному порядку між сторонами не поділено і підлягає поділу за правилами СК України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 статті 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції сторони з 30 квітня 1993 року по 28 березня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Човновий гараж-елінг, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з двоповерхового приміщення під літ. «А» площею 83,1 кв.м. і двоповерхового приміщення з мансардою під літ. «Б» площею 175 кв.м. є спільною сумісною власністю подружжя, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 23.05.2000р. та від 15.03.2006р., витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.27, 29,30).
Право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_7 у КП «Феодосійське МБТІ» (а.с.30).
Отже, відповідно до положень вищевказаних норм СК України, спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи апелянта про те, що суд помилково визнав двоповерховий гараж-елінг з мансардою під літ. «Б» право власності на двоповерховий гараж-елінг з мансардою під літ. «Б» спільною власністю подружжя, яке підлягає поділу не звернувши уваги на те, що право власності на нього відповідачка набула вже після припинення шлюбних відносин, колегія суддів вважає неспроможними за таких підстав.
Виходячи із змісту ст. 60 СК України законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.
Обов'язок з доведенням тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.
У такому разі позивач звільняється від доведення обставини віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має спростувати матеріально-правову презумпцію.
Проте матеріали справи не містять фактичних даних, на підставі яких можливо було б встановити, що гараж-елінг з мансардою літ. «Б» було придбане особисті грошові кошти відповідача.
Посилання апелянта на рішення Феодосійського міського суду від16.03.2011р. про розірвання шлюбу, в якому зазначене, що шлюбні відносини між сторонами були припинені у 2006 році, не є належним та допустимим доказом на підтвердження вказаної обставини у розумінні ст. ст. 57,58,61 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає розділу в натурі.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №146/147 від 28 квітня 2012 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, загальна ринкова вартість спірного гаражу-елінгу по АДРЕСА_1 складає 2 399 728 грн. ( вартість двоповерхового гаражу-елінгу літ «А» площею 83,1 кв.м становить 772 634 грн., вартість двоповерхового гаражу-елінгу №81 з мансардою літ. «Б» площею 175 кв.м становить 1 627 094 грн. Запропоновано два варіанти поділу спільного майна (а.с. 56-72).
Визначаючи варіант поділу нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з рівності часток ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на вказане майно та дійшов обґрунтованого висновку про можливість поділу гаражу-елінгу по АДРЕСА_1 згідно другому варіанту запропонованому експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи №146/147 від 28 квітня 2012 року, проведеної по справі, оскільки зазначений варіант максимально відповідає часткам сторін у праві спільної сумісної власності, відповідає інтересам обох співвласників, а також не потрібує ніяких додаткових переобладнань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з урахуванням обставин справи та відповідають вимогам закону, а доводи, наведені апелянтом у обґрунтування його незгоди зі встановленим судом порядком поділу спірного майна, є неспроможними.
Не можна погодитися із доводами апелянта, щодо неподільності спірного майна та не врахування цього судом першої інстанції, оскільки ці доводи спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи №146/147 від 28 квітня 2012 року.
Доводи апелянта про не вирішення питання щодо участі у справі третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору спростовуються ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року, якою позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_8 повернуто останньому (а.с.101).
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо поділу спірного майна подружжя і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону.
Проте, доводи апелянта про не вирішення судом питання щодо стягнення грошової компенсації до зрівнювання часток та порушення судом положень ЗУ «Про судовий збір» та ст. 88 ЦПК України щодо розміру стягнення судового збору підлягають задоволенню.
Згідно роз'яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» N 7 від 04.10.1991 р., в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував вище зазначені положення матеріального закону та не вирішив питання щодо стягнення грошової компенсації до зрівнювання часток.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №146/147 від 28 квітня 2012 року грошової компенсації до зрівнювання часток складає 12 550 грн. Оскільки ОСОБА_6 виділено у власність 51/100 частки спірного майна що на 12 550 грн. більш ніж повинно припадати на його Ѕ частку, він повинен сплатити вказану суму ОСОБА_7
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2012р. становить 1073 грн. Отже, розмір судового збору, якій суд мав стягнути з ОСОБА_7 на користь держави складає 3219 грн. Проте, судом стягнуто 6 238 грн., що є порушенням вимог закону.
У зв'язку з вищевикладеним, рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року на підставі п.4ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1, 309 п.4 ч.1, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію до зрівнювання часток в розмірі 12 550 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят).
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_7 на користь держави судового збору у розмірі 6 238 грн. до 3 219 грн. (трьох тисяч двісті дев'ятнадцять).
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 липня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
В.О. Полянська Т.С. Авраміді Г.В.Редько