УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/994/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"18" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріХоружий О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю, визнання квартири спільно нажитим майном, визнання права власності на Ѕ частку квартири, визнання спадкоємцем четвертої черги на другу частку квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_9, яка дії в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, на рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила встановити факт сумісного проживання однією сім'єю з ОСОБА_10 з березня 2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати квартиру АДРЕСА_1 АР Крим спільно нажитим майном; визнати за нею право власності на Ѕ частку вказаної квартири; визнати її спадкоємцем четвертої черги на другу частку квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, з березня 2004 року вона та ОСОБА_10 проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет. Офіційно брак між ОСОБА_10 і його дружиною - ОСОБА_11 був розірваний у червні 2007 року. Позивач розірвала свій шлюб з чоловіком у травні 2005 року. Проживали разом в різних квартирах, які знімали. 15 червня 2007 року ОСОБА_10 був оформлений кредит на суму 14 000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 зі строком погашення до 14.06.2012 року. Квартира була придбана на ім'я ОСОБА_10 для сумісного проживання, вартість квартири склала 85 850грн. Сплата кредиту проводилася за рахунок спільних коштів. Повністю кредит був погашений нею 06.05.2010 року в сумі 3555,79 доларів США, які були зняті з її рахунку. Знаходячись у рейсі, ОСОБА_10 тяжко захворів та був відправлений 01 червня 2011 року у Стамбульський шпиталь, а далі перевезений до відділення гематології онкологічного центру м. Дніпропетровська. Позивач оформила відпустки та доглядала за хворим у лікарні, а з липня 2011року - вдома у Керчі, оскільки хворий був не в змозі самостійно себе обслуговувати. Після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, його похованням також займалася позивач і отримала на своє ім'я свідоцтво про поховання.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 24 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_10 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з серпня 2005 року по серпень 2011 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 АР Крим спільно нажитим майном подружжя та визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частку цієї квартири. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки наданим доказам, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд дійшов невірного висновку, що позивачем був доведений факт сумісного проживання з серпня 2005 року по серпень 2011 року

На думку апелянта, наявність свідоцтва про поховання ОСОБА_10 у позивача не є підтвердженням сумісного проживання з померлим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог та надання позивачем на підтвердження вимог належних та допустимих доказів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. За положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя..

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 проживали сумісно однією сім'єю з серпня 2005 року по 09 серпня 2011 року. Такий висновок судом першої інстанції зроблений на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, а саме: пояснень свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які підтвердили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 проживали однією сім'єю на протязі 8-9 років по день смерті ОСОБА_10, в них був спільний побут та бюджет, вони піклувалися один за одного, їх вважали чоловіком та дружиною, оскільки між ними склалися відносини, що притаманні подружжю.

Свідок ОСОБА_16 - лікуючий лікар ОСОБА_10 пояснила, що вважала позивачку дружиною ОСОБА_10, оскільки саме позивач надавала йому усю необхідну допомогу, годувала його, з нею обговорювалось лікування та необхідність придбання ліків.

Пояснення позивача та свідків узгоджуються з письмовими доказами у справі: наказами про надання відпусток на час хвороби ОСОБА_10 по догляду за хворим членом сім'ї з 29.06.2011 по 12.07.2011 року, з 13.07.2011 року по 27.07.2011 року, з 28.07.2011 року по 08.08.2011 року; наказом про надання відпустки на поховання у зв'язку зі смертю рідних та близьких з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.08.2011 року (а.с. 100 -103); транспортною вимогою на ім'я ОСОБА_6, по якій 24.06.2011 року був придбаний квиток напрямком Керч - Дніпропетровськ (а.с. 104); довідкою ВП КРМУ «Онкологічний клінічний диспансер» у м. Керчі від 27.07.2011р. про те, що ОСОБА_6 доглядає за хворим чоловіком ОСОБА_10., який потребує стороннього догляду (а.с.15); довіреністю від 09.07.2009р. про надання ОСОБА_10 повноважень ОСОБА_6 щодо розпорядження його рахунком, відкритим 09.07.2009р. у ПриватБанку.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою доведено, що вона з ОСОБА_10 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з часу розірвання ОСОБА_10 шлюбу, оскільки, наявність зареєстрованого шлюбу прямо передбачена у ст. 74 СК України, як перешкод у визнанні спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно положень ст. 74 СК України, Глави 8 цього Кодексу що майно, набуте чоловіком та жінкою, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як встановлено судом під час проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на ім'я останнього була за договором купівли-продажу від 15.06.2007р. була придбана квартира АДРЕСА_1 АР Крим (.с.28,29). Кредит, взятий ОСОБА_10 на придбання цієї квартири був погашений достроково ще за життя ОСОБА_10 за рахунок спільних коштів.

Отже, застосовуючи до спірних правовідносин норми ч.1 ст. 74 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 АР Крим є спільним майном сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_10, придбаним під час їхнього спільного проживання, і ОСОБА_6 належить 1/2 частка указаної квартири.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання її спадкоємцем четвертої черги на другу частку квартири не оскаржується і перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 312, 313 ,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, яка дії в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В.Редько