РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1242/2012Головуючий суду першої інстанції:Белоусов Е.Ф.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.
РІШЕННЯ
"16" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В..,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми задатку, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила стягнути на її користь з відповідача грошові кошті у розмірі 31 948 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2011 року між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно договору сторони не пізніше 20.12.2011 року повинні були укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У забезпечення зобов'язань за даним договором позивач внесла завдаток у розмірі 2000 доларів США. Однак, у встановлений договором строк, відповідач не виконала своїх договірних зобов'язань, грошові кошті не повертає.
У квітні 2012 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6, в якій просила стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 10 439,58 грн.
Позов мотивований тим, що внаслідок відмови ОСОБА_6 від укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна у нотаріуса, передбаченого попереднім договір купівлі-продажу від 01.12.2011 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_7 була завдана матеріальна шкода, яка складається з: витрат послуг БТІ у розмірі 805 грн.; нотаріальних витрат, пов'язаних з витягом з Єдиного державного реєстру заборон у розмірі 800 грн.; експертної оцінки у розмірі 1000 грн., послуг агентства нерухомості у розмірі 5000 грн.; дублікату договору застави у розмірі 650 грн.; нотаріальних послуг по зняттю з арешту по договору застави у розмірі 1600 грн.; витрат на телеграми у розмірі 84,58 грн.; поїздка до державного нотаріального архіву АР Крим у м. Сімферополь у розмірі 500 грн., що разом складає 10439,58 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні її позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі ідеться про помилковість висновку суду, що сплачена позивачем сума є завдатком, оскільки з аудіозапису судового засідання, вбачається, що мова йшла про повернення авансу.
Крім того, суд не прийняв до уваги вимоги п. п. 5.3, 5.4 договору, не дав відповідної оцінки наданими у судовому засіданні доказам щодо неможливості участі в укладенні договору купівлі-продажу продавця, оскільки ОСОБА_7 відмовилася від сплати державного мита за продаж об'єкту, що робило неможливим укладення договору купівлі-продажу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що суд фактично визнав понесені нею витрати, але відмовив у задоволенні її позовних вимог з посиланням на те, що ці витрати не перевищують суму завдатку. При цьому суд дійшов хибного висновку про те, що передані їй ОСОБА_6 в рахунок укладення договору-купівлі продажу 2000 доларів США є завдатком, що суперечить вимогам ст. 570 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_7 відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності ОСОБА_6, відповідно до положень ст. 60 ЦК України, вимог про стягнення завдатку.
Колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а рішення суду ухвалене с порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону судове рішення у вказаній частині не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли домовленості щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна. На підтвердження цього 01.12.2011 був складений письмовий договір, згідно якого сторони зобов'язалися не пізніше 20.12.2011 року укласти у нотаріальній конторі договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 44 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження цієї угоди ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 2000 доларів США, цю суму вони визначили як завдаток. (а.с.7-10). Разом з тим, у визначену дату основний договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами не укладено. В подальшому вказаний договір купівлі-продажу між сторонами також укладено не було.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.
Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.
З огляду на зазначене та положення статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, оскільки зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором (частини друга та третя статті 635 ЦК України).
Крім того, ч.1 ст. 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу майна.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана ОСОБА_6 відповідачу сума у розмірі 2000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.
Отже, рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 31 948 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 15 974 грн. (що еквівалентне 2000 доларів США).
Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у повернення судових витрат слід стягнути 159 грн. 74 коп.
Разом з цим, позовні вимоги ОСОБА_7 щодо стягнення з ОСОБА_6 збитків у розмірі 10 439,58 грн., витрачених нею під час збирання документів для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна задоволенню не підлягають, оскільки відсутні докази на підтвердження повернення вказаних витрат в наслідок відмови будь -якої сторони від укладення договору-купівлі продажу.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає відхиленню, оскільки, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 понесених нею збитків, суд першої інстанції виходив з безпідставності зазначених вимог. Такий висновок суду першої інстанції колегія суду вважає правильним.
Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду в цій частині і підстав для скасування рішення суду не містять.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 п.п.1,3 ч.1, 313, 314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення 31 948 грн. скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 15 974 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн.).
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 159 грн. 74 коп. у повернення судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 травня 2012 року про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В.Редько