РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1456/2012Головуючий суду першої інстанції:Чернецька В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Редько Г.В.,

При секретаріХоружій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ПАТ Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просить: стягнути заборгованість за кредитним договором № 805/2006/840-ПК/71 від 30 березня 2006 року у розмірі 354033,11 грн., що складається з 208765,43 грн. - заборгованість за кредитом, 48694,52 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 35254,59 - плати за управління, 29495,41 грн. - суми пені., 32066,30 грн. - суми штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та ОСОБА_6 30 березня 2006 року укладений кредитний договір № 805/2006/840-ПК/71, за яким ОСОБА_6 отримав грошові кошти у розмірі 40205 доларів США на строк 72 місяця зі сплатою 10 % річних за користування кредитом. Однак з січня 2009 року відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась вищезазначена заборгованість за кредитним договором № 805/2006/840-ПК/71.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 серпня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 805/2006/840-ПК/71 від 30 березня 2006 року у розмірі 354033,11 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його в частині стягнення суми штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

В апеляційній скарзі йдеться про безпідставність та необґрунтованість висновку суду про наявність підстав для стягнення неустойки у вигляді штрафу.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що між Банком та ОСОБА_6 30 березня 2006 року укладений кредитний договір № 805/2006/840-ПК/71, за яким ОСОБА_6 отримав грошові кошти у розмірі 40205 доларів США на строк 72 місяця зі сплатою 10 % річних за користування кредитом.

ОСОБА_6 кредитні зобов'язання порушив, в порядку встановленому графіком платежі за кредитним договором не здійснює.

Вказані обставини сторонами не оспорюються, рішення суду в цій частині не оскаржується.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені зобов'язання, встановлені вказаним кредитним договором, щодо погашення кредиту, сплати процентів, плати за управління кредитом, а також пені, що є підставою для притягнення відповідача до цивільної відповідальності та стягнення заборгованості за кредитним договором.

З таким висновком погоджується колегія суддів виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній належним чином зобов'язання за кредитним договором від 30 березня 2006 року щодо погашення кредиту, сплати процентів, плати за управління кредитом, а також пені не виконує належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549).

Пунктом 5.2. кредитного договору за порушення грошового зобов'язання передбачена сплата пені у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми.

Як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач має перед банком заборгованість з суми кредиту - в розмірі 208765,43 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом 48694,52 грн., пені в розмірі 29495,41 грн., плати за управління кредитом в розмірі 35254,59 грн. (а.с.5).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильному висновку про притягнення відповідача до цивільної відповідальності і стягнув з останнього на користь Банку вказані суми грошових коштів.

Рішення в цій частині відповідачем не оскаржується.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем порушень з боку відповідача умов кредитного договору, за невиконання яких передбачений штраф.

Стягуючи з відповідача на користь банку суму штрафу в розмірі 32066,3 грн., суд першої інстанції виходив з наявності підстав для притягнення відповідача до вказаного виду відповідальності.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів, виходячи з такого.

Згідно п. 5.3 укладеного між сторонами договору у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.2, 4.3.4, 4.3.10, 4.3.12, 4.3.13 цього Договору позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеного п.1.1. цього договору за кожний випадок.

Пунктом 4.3.13 передбачений обов'язок Позичальника на вимогу Банку подавати документи, що підтверджують його (Позичальника) поточний фінансовий стан.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з ОСОБА_6 суми штрафу в розмірі 32066,3 грн., позивач посилається на порушення позичальником (відповідачем) обов'язку, передбаченого п. 4.3.13. кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний на вимогу Банку надавати документи, що підтверджують його поточний фінансовий стан.

Однак, матеріали справи не містять фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити такі обставини, а саме - невиконання відповідачем вказаних вимог Банку.

Таким чином ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав встановленими обставини, що стали підставою для стягнення суми штрафу, які були недоведені позивачем, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню на суму штрафу, що складає 32066,3 грн. до 321966 грн. 81 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 2 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 серпня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 серпня 2012 року - змінити.

Визначити суму заборгованості за кредитним договором № 805/2006/840-ПК/71 від 30 березня 2006 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» у розмірі 321966 (триста двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість) грн. 81 коп.

Визначити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» у розмірі 2927 (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 44 коп.

В решті рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 серпня 2012 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді Г.В. Редько О.В.Самойлова